Справа № 826/2776/17 Суддя (судді) першої інстанції: Огурцов О.П.
Суддя-доповідач - Губська Л.В.
10 квітня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,
за участю: секретаря Суркової Д.О.,
представника позивача ОСОБА_3,
представника відповідача Черевичної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
ОСОБА_5 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 19.03.2015 року №9891/17-01.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення прийнято на підстави висновків акту перевірки від 12.02.2015 №216/17-01/2767501394 документально не підтверджених, які носять суб'єктивний характер. Також, позивач зазначає, що відповідно до норм п. 78.4 ст. 78 та п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, встановленому ст. 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року адміністративний позов задоволено, при цьому, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протиправно розпочав позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з порушенням вимог п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України в частині вручення копії наказу про проведення такої перевірки та письмового повідомлення про дату, час та місце її проведення.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апелянт зазначає, що судом не враховано те, що обов'язок сплати податку для позивача виник 18.04.2012 року, коли він дізнався про анулювання суми заборгованості по кредиту, а зміни у податковому законодавстві не можна розцінювати як законодавче уточнення, оскільки вони є по суті зміною правового регулювання даних правовідносин.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду без змін та вказує на правомірність висновків суду першої інстанції і безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що 06.08.2007 між позивачем (позичальник) та АКІБ «УкрСиббанк» (банк) укладено договір про надання споживчого кредиту, згідно з умовами якого банк зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті в доларах США в сумі 70000 доларів США у порядку і на умовах, зазначених у кредитному договорі. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 353500,00 гривень за курсом НБУ на день укладення договору.
Вимогою від 05.08.2009 №135-21-40-36/1317 АКІБ «УкрСиббанк» повідомлено позивача про наявність заборгованості про простроченим кредиту та відсоткам з вимогою усунути порушення протягом 30 днів з моменту отримання вимоги. У випадку неусунення порушень АКІБ «УкрСиббанк» вважає термін повернення кредиту таким, що настав та вимагає дострокового виконання зобов'язань за договором.
Згідно з повідомленням від 15.12.2011 №12-22/26983 право вимоги за кредитним договором від 06.08.2007 №11194149000 відступлено ТОВ «Кей-Колект». Банківські реквізити для сплати заборгованості у розмірі 61126,08 доларів США та комісії у сумі 0 грн. залишено без змін.
Повідомленням ТОВ «Кей-Колект» про анулювання боргу від 18.04.2012 №2052, отриманим позивачем 18.04.2012, ТОВ «Кей-Колект» нагадує, що на підставі кредитного договору №11194149000 від 06.08.2007 станом на 18.04.2012 за позивачем обліковується кредитна заборгованість у сумі 61218,59 доларів США, що складає 488830,44 грн по курсу НБУ станом на 18.04.2012.
ТОВ «Кей-Колект», як кредитор, з метою виконання вимог п.п.164.2.17 «д» п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України повідомляє позивача про прийняття рішення про анулювання (прощення) кредитної заборгованості станом на 18.04.2012 у розмірі 24487,44 доларів США, що становить за курсом НБУ 195487,21 грн та повідомлено позивача, що вказана сума є його доходом відповідно до п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, з якої необхідно самостійно сплатити ПДФО та відобразити його у річній податковій декларації з ПДФО.
Згідно довідки від 02.10.2014 №135-14629, наданої відповідачу на запит від 25.09.2014 №23892/10/26-59-1703, ТОВ «Кей-Колект» повідомлено про прийняття рішення про анулювання (прощення) кредитної заборгованості 18.04.2012 по позивачу в сумі 24487,44 доларів США, що по курсу НБУ 18.04.2012 становило 195532,21 грн.
ТОВ «Кей-Колект» включено суму анульованого (прощеного) боргу позивача до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ), за підсумками звітного періоду, в якому такий борг було анульовано.
У період з 09.02.2015 по 12.02.2015 на підставі п.п.78.1.2 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 05.02.2015 №216 посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства з питання повноти та своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб, отриманих у вигляді додаткового блага позивача за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт перевірки від 12.02.2015 №216/17-01/2767501394.
Перевіркою встановлено порушення позивачем ст.36, ст.176, п.п.164.2.17 «д» п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, ст.179 Податкового кодексу України, а саме, не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за податковий (звітний) 2012 рік, не задекларовано дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у сумі 195532,21 грн (анульовано банком 18.04.2012), не нараховано та не сплачено у бюджет ПДФО за 2012 рік у сумі 33025,88 грн.
На підставі акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві винесено 19.03.2015 податкове повідомлення-рішення №9891/17-01, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДФО на 41452,35 грн, у тому числі за основним платежем - 33025,88 грн та за штрафними санкціями - 7388,40 грн.
Позивач, не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів суду, що діяв правомірно, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.
Так, відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу (п.п. 75.1.2).
Згідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до п. 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України).
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України)
Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова (п.79.3 ст.79 Податкового кодексу України).
Проте, як визначено пп. 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно п.42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Так, згідно п. 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу), зокрема у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Як вбачається з матеріалів справи керівником ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві винесено наказ від 05.02.2015 №216 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, яким доручено розпочати проведення перевірки з 09.02.2015 тривалістю 5 робочих днів.
При цьому, в матеріалах справи відсутні докази направлення чи отримання позивачем вказаного наказу.
Отже, висновок суду першої інстанції про те, що відповідач розпочав позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з порушенням вимог п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України в частині вручення копії наказу про проведення такої перевірки та письмового повідомлення про дату, час та місце її проведення, є вірним.
Недотримання податковим органом підстав, з якими п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України пов'язує можливість призначення податкової перевірки та порядку повідомлення платника про проведення такої перевірки, передбаченого п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, а відтак, і з необхідністю невизнання розглядуваної перевірки як юридичного факту, що свідчить про відсутність у податкового органу компетенції на винесення податкового повідомлення-рішення за результатами такої перевірки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 року у справі №809/1578/17.
Крім того, акт перевірки, отриманий в результаті документальної невиїзної перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податкові повідомлення-рішення, рішення, прийняті за наслідками незаконної перевірки на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року (справа №821/597/17, адміністративне провадження №К/9901/48710/18).
Також, Верховний Суд у постанові від 16 січня 2018 року у справі 826/442/13-а, від 20 березня 2018 року у справі №810/1438/17 висловив правову позицію, відповідно до якої податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі незаконної перевірки, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.
Відповідачем до суду апеляційної інстанції було подано клопотання з відповідними додатками на підтвердження обґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та дотримання норм податкового законодавства при його винесенні
Разом із тим, відповідно до ч. 4 ст. 308 КАС України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього
Доказів неможливості подання до суду першої інстанції копій документів щодо підтвердження отримання наказу про проведення перевірки відповідач суду апеляційної інстанції не надав.
Тобто, обов'язок суду апеляційної інстанції досліджувати докази, що стосуються фактів, на які учасник справи посилається в апеляційній скарзі, не повинен виходити за межі вимог процесуального закону щодо необхідності прийняття судом апеляційної інстанції доказів лише у випадках, коли учасник справи належним чином обґрунтував неможливість їх подання з причин, які об'єктивно від нього не залежали.
З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку, що копія зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення не була подана до суду першої інстанції в якості доказу за відсутності причин, які б об'єктивно свідчили про неможливість її подання. Викладене, у свою чергу, унеможливлює його прийняття судом апеляційної інстанції в якості доказу.
Крім того, колегія суддів наголошує, що даний доказ не було також долучено і до апеляційної скарги, без обґрунтування неможливості його надання.
Також, колегія суддів вказує, що надані докази не завірені належним чином, оскільки відповідно до довіреності, долученої разом із клопотанням, представник контролюючого органу має право засвідчувати копії цієї довіреності, проте будь-яких посилань на наявність у представника податкового органу права завіряти власним підписом інші документи не зазначено.
Також представником податкового органу у судовому засіданні було зазначено про неможливість надання оригіналів цих доказів, оскільки останні знаходяться в архіві, що позбавляє суд можливості їх дослідження.
Колегія суддів критично оцінює позицію податкового органу щодо ненадання даних доказів до суду першої інстанції через те, що вони не витребовувались судом, оскільки, по-перше: відповідно до ч.2 ст.78 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача; по-друге: в ухвалі про відкриття провадження від 23.02.2017 суд першої інстанції зобов»язав відповідача надати всі матеріали, що були або мали бути взяті до уваги при прийнятті рішення, вчиненні дії, з приводу яких заявлено позов. Крім того, отримавши рішення суду першої інстанції, в якому, зокрема, йшлося посилання на відсутність доказів вручення позивачеві наказу про проведення перевірки, відповідач на спростування даної позиції не надав відповідні докази навіть до апеляційної скарги.
За таких обставин, колегія суддів не може прийняти в якості належних та допустимих доказів надані представником додатково копії документів, які, крім того, не завірені належним чином, і погоджується з висновком суду першої інстанції, що виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, наявні підстави для задоволення позовним вимог, при цьому податковим органом не надано належних доказів обґрунтованості своїх дій та прийнятого рішення.
Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.
Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Відповідно до ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 10.04.2019.
Головуючий-суддя: Л.В. Губська
Судді: О.В. Карпушова
А.Г. Степанюк