02 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/2954/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.
з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС на рішення Любомльського районного суду Волинської області від 31 січня 2019 року в справі №163/2335/18 (суддя Чишій С.С., м. Любомль) за позовом ОСОБА_2 до заступника начальника Волинської митниці ДФС ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил,-
встановив:
У листопаді 2018 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Волинської митниці ДФС, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову у справі про порушення митних правил № 3541/20500/17 від 18.10.2017 року за ознаками ст.485 МК України.
Рішенням від 31 січня 2019 року Любомльський районний суд Волинської області адміністративний позов задовольнив повністю.
Постанову заступника начальника Волинської митниці ДФС ОСОБА_3 від 18.10.2017 року в справі про порушення митних правил № 3541/20500/17 про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ст.485 МК України з накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 14 622,78 гривень, визнав протиправною і скасував.
Провадження в справі про порушення митних правил № 3541/20500/17 закрив на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого ст.485 МК України.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Волинська митниця ДФС оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тому факту, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності прийнята правомірно, відповідач діяв на підставі, у спосіб та в межах повноважень, встановлених чинним законодавством України.
Звертає увагу на те, що позивача притягнуто до відповідальності за ст.485 МК України на основі наданих литовськими митними органами документів, за результатами аналізу яких митним органом встановлено різницю в ціні транспортного засобу, відповідно перераховано митні платежі та прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Не погоджується скаржник також з тим, що суд першої інстанції вказав на неможливість врахування та оцінки документів, отриманих з литовських митних органів, оскільки останні не перекладені на українську мову.
Крім того, апелянт вказує на те, що позивач пропустив строк звернення до суду, заяву про поновлення строку звернення до суду з позовом не подавав, як і докази поважності причин такого пропуску.
З огляду на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд встановив та матеріалами справи підтверджується наступне.
06.07.2015 року посадовою особою митного поста «Нововолинськ» Волинської митниці ДФС здійснено митне оформлення легкового автомобіля «Ford Fusion», номер кузова НОМЕР_1 за поданою декларантом (митним брокером) ТОВ «Реал Авто НВ» ОСОБА_4 митною декларацією типу ІМ40ДЕ № 205120000/2015/005569.
Згідно з рахунком-фактурою № 0593/07/2015 від 03.07.2015 вартість транспортного засобу становить 600 євро, продавцем виступала британська компанія «Exstol systems LLP», отримувачем - ТОВ «Реал Авто НВ».
За митною декларацією типу ІМ40ДЕ № 205120000/2015/005569 від 06.07.2015 рівень митної вартості товару заявлений декларантом за резервним методом згідно зі ст. 64 Митного кодексу України та становить 750 євро (17491,39 грн).
За митне оформлення автомобіля було нараховано та сплачено митні платежі в сумі 75 594,66 гривень.
ДФС України отримано запит литовських митних органів від 29.03.2017 про підтвердження факту ввезення на митну територію України та митного оформлення транспортних засобів, серед яких також автомобіль «Ford», номер кузова НОМЕР_1.
Згідно з експортною митною декларацією Литовської Республіки MRN № 15LTLG3000EK009983 від 02.07.2015 автомобіль «Ford» був проданий компанією «UAB BAIRUS» громадянину Oleksandr Sulim за ціною 1300 євро.
З огляду на різницю у вартості транспортного засобу, заявленої і прийнятої під час митного оформлення, стосовно литовської експортної митної декларації, розмір несплачених митних платежів становить 4874,26 гривень, що визначено службовою запискою УАМП Волинської митниці.
27.09.2017 року інспектор Волинської митниці ДФС склав щодо ОСОБА_2 протокол про порушення митних правил № 3541/20500/2017 за ознаками правопорушення, визначеного ст.485 МК України. В протоколі зазначено, що ОСОБА_2 як директор підприємства ТОВ «Реал Авто НВ» під час митного оформлення автомобіля «Ford» через декларанта ТОВ «Реал Авто НВ» ОСОБА_4 вчинив дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати в повному розмірі митних платежів, у загальному розмірі 4874,26 гривень, а саме - заявив в митній декларації № 205120000/2015/005569 неправдиві відомості щодо відправника та одержувача товару; неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості самого товару; надав з цією метою документи, що містять такі відомості.
18.10.2017 року заступник начальника Волинської митниці Негріч Л.М. виніс оскаржувану постанову, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України, відповідно до змісту протоколу № 3541/20500/2017 і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, що становить 14 622,78 гривень.
Вважаючи такі дії та рішення Волинської митниці ДФС протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, керувався тим, що оскаржувана постанова у справі про порушення митних правил є неправомірною, підлягає скасуванню і провадження у справі закриттю, оскільки достатніх доказів вини в діях позивача не зібрано, а твердження позивача про пред'явлення до митного оформлення виключно тих документів, які були надані продавцем транспортного засобу відповідачем не спростовано. Крім того, зазначає, що шестимісячний строк накладення адміністративного стягнення на день винесення оскаржуваної постанови сплив.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частина 1 ст.458 МК України передбачає, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Згідно зі ст.486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Відповідно до ст.489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Крім того, диспозиція ст.485 МК України встановлює, що відповідальність настає, за зазначення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.
Відповідно до ст.10 КУпАП України суб'єктивна сторона цього правопорушення характеризується лише умисною формою вини, тобто особа, яка вчиняє такі дії, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Разом з тим, матеріали справи про порушення митних правил не містять доказів умислу позивача на вчинення дій, передбачених диспозицією ст.485 МК України.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для складання протоколу про порушення митних правил та основним доказом для притягнення позивача до відповідальності була одержана від литовських митних органів експортна митна декларація MRN № 15LTLG3000EK009983 від 02.07.2015, документи під різними назвами, що містять ідентифікаційні номери транспортних засобів, які перекладу на українську мову під час здійснення провадження митницею не містили.
За твердженням відповідача, між відомостями вказаної декларації і наданими для митного оформлення транспортного засобу документів дійсно є невідповідності щодо відправника, одержувача і вартості транспортного засобу.
Разом з тим, сама по собі експортна декларація доводить лише факт початку процедури оформлення експорту транспортних засобів в Литовській Республіці. Вона жодним чином не виключає можливості переходу прав на автомобіль після такого оформлення до інших осіб, в тому числі, до продавця, зазначеного в поданих позивачем до митного оформлення документах.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що Волинською митницею ДФС не перевірено обставин завершення експорту товару; не здійснено запитів відповідним компаніям, які фігурують відправниками товару за литовськими документами та документами, поданиними до митного оформлення декларантом ОСОБА_5; не опитано ОСОБА_6, який значиться покупцем цього автомобіля за литовськими документами, а тому отримані від митних органів Литовської Республіки документи самі по собі не є виключними, беззаперечними і визначальними доказами винуватості позивача у порушенні митних правил та не доводять наявності у його діях умислу на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру шляхом надання неправдивих відомостей щодо відправника, отримувача та вартості товару.
При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про існування невідповідності між документами, поданими позивачем Волинській митниці ДФС та експортною митною декларацією, наданою литовським митним органом, оскільки така невідповідність, без належних доказів умисного подання позивачем недостовірних документів та відомостей не може бути підставою для прийняття рішення щодо визнання його винним у вчиненні порушення митних правил.
Окрім зазначеного, вказана вище невідповідність між документами, поданими позивачем та тими, які були отримані від митних органів Литовської Республіки, не може бути встановлена судом, оскільки останні подані литовською мовою без офіційного перекладу.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за відсутності обґрунтованих доказів, які свідчили б саме про умисел декларанта на заниження митних платежів шляхом повідомлення недостовірної інформації для визначення митної вартості товару з метою зменшення розміру митних платежів та надання з цією метою органу доходів і зборів документів, не є достатньою підставою для кваліфікації дій позивача як порушення митних правил, відповідно до ст.485 МК України.
Щодо пропущення позивачем строку звернення до суду, то колегія суддів вважає такі доводи апелянта безпідставними, оскільки позовна заява містила клопотання про поновлення такого строку, та ухвалою від 31.01.2019 Любомльський районний суд Волинської області визнав поважними причини пропуску ОСОБА_2 строку звернення до адміністративного суду.
Разом з тим, вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем пропущено шестимісячний строк притягнення до адміністративної відповідальності, встановлений ч. 2 ст. 467 МК України, оскільки ч.1 цієї статті визначено, що якщо справи про порушення митних правил відповідно до ст.522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені ст.469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.
Як вбачається з постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, тобто за правопорушення яке є триваючим.
Таким чином, оскільки вказане правопорушення виявлене 23 травня 2017 року, тобто в момент надходження до Волинської митниці ДФС документів від литовських митних органів, а позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення митних правил 18 жовтня 2017 року, тому шестимісячний строк з дня виявлення цього правопорушення ще не сплив.
Разом з тим, зважаючи на той факт, що висновок суду першої інстанції про пропущення відповідачем шестимісячного строку накладення адміністративного стягнення в цілому не вплинув на його ж висновок про необхідність задоволення позову, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції з вищенаведених мотивів.
Аналізуючи вказані вище законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що постанова у справі про порушення митних правил №3541/20500/17 від 18 жовтня 2017 року, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 14 622, 78 грн, є неправомірною, підлягає скасуванню і провадження у справі закриттю, оскільки достатніх доказів вини в діях позивача не зібрано, а твердження позивача про пред'явлення до митного оформлення виключно тих документів, які були надані продавцем транспортного засобу, відповідачем не спростовано.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Підсумовуючи вказане вище, апеляційний суд дійшов переконання, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, зробив правильний висновок про задоволення адміністративного позову, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст. 243, 272, 286, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Любомльського районного суду Волинської області від 31 січня 2019 року в справі №163/2335/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена.
Головуючий суддя В. В. Святецький
судді Л. Я. Гудим
О. М. Довгополов
Повне судове рішеня складено 11.04.2019.