Справа № 686/3010/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козак О.В.
Суддя-доповідач - Курко О. П.
11 квітня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Совгири Д. І. Боровицького О. А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу поліцейського 4 роти батальйону Управління патрульної поліції в Хмельницькій області капрала поліції Мандзій Романа Едуардовича на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до поліцейського 4 роти батальйону Управління патрульної поліції в Хмельницькій області капрала поліції Мандзій Романа Едуардовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління патрульної поліції в Хмельницькій області про скасування постанови,
в лютому 2019 року ОСОБА_3 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до поліцейського 4 роти батальйону Управління патрульної поліції в Хмельницькій області капрала поліції Мандзій Романа Едуардовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління патрульної поліції в Хмельницькій області про скасування постанови.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 квітня 2019 року адміністративний позов задоволено, а саме: скасовано постанову серії НК №346449 від 22.01.2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ч.2 ст.122 КУпАП та закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Сторони в судове засідання не з'явилися.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що відповідно до постанови серії НК №346449 від 22.01.2019 року, ОСОБА_3 22.01.2019 року о 23 год. 09 хв. керував транспортним засобом "SUBARU", д.н.з. НОМЕР_1 в м.Хмельницький на перехресті провул. Успенський-вул.Кам'янецька, здійснив в'їзд на перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, після зупинки на вимогу поліцейського не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим порушив п.9.9 б) ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.122 КУпАП. Вказаною постановою до ОСОБА_3 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.
Вважаючи зазначену постанову протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ч.2 ст.122 КУпАП не передбачає відповідальності за порушення п.9.9 б) ПДР України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Колегія суддів зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що Національна поліція України уповноважена через своїх робітників притягувати осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, до кола яких входить і керування транспортним засобом за відсутності відповідних дозвільних документів.
Отже, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, колегія суддів перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язані з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності і ін.
Відповідно до п.1.3. Правил дорожнього руху України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до п.9.9 б) ПДР України, аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена: у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар.
Частиною 2 ст.122 КУпАП передбачено, що за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, на одну із підстав своїх вимог позивач посилається на те, що розгляд справи в порушення вимог закону було проведено на місці вчинення правопорушення.
Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що згідно рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015 № 5-рп/2015 працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення за порушення Правил дорожнього руху, зокрема передбачених ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на місці вчинення таких правопорушень.
Відповідно до положень статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З відеозапису, який міститься в матеріалах справи вбачається, що позивач не увімкнув аварійну світлову сигналізацію після зупинки його поліцейськими, чим порушив п.9.9 б) ПДР України. Також з даного відеозапису встановлено, що позивачу перед винесенням постанови інспектором були роз'ясненні права передбачені ст.268 КУпАП. При цьому, будь-яких клопотань щодо бажання скористатись визначеними законом правами, позивач інспектору не заявив.
Судова колегія звертає увагу апелянта, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п.9.9 б) ПДР України та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, згідно якої передбачена відповідальність за порушення користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів.
Водночас, п.9.9 б) ПДР України передбачено, що аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар, тобто вже після зупинки транспортного засобу, а не перед початком руху чи зміні його напрямку.
При цьому, оскаржувана постанова не містить будь-якого іншого пункту Правил дорожнього руху, порушення якого було допущено позивачем.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що ч.2 ст.122 КУпАП не передбачає відповідальності за порушення п.9.9 б) ПДР України.
Отже, в матеріалах справи відсутні будь-які об'єктивні і беззаперечні докази наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП
А відтак, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню та слід скасувати постанову серії НК №346449 від 22.01.2019 року та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
Окрім того, в апеляційній скарзі відповідачем не наведено жодних спростувань доводів суду першої інстанції та обґрунтування притягнення позивача до адміністративної відповідальності саме за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу поліцейського 4 роти батальйону Управління патрульної поліції в Хмельницькій області капрала поліції Мандзій Романа Едуардовича залишити без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 березня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку ст. 325 КАС України та згідно ст. 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.
Постанова суду складена в повному обсязі 11 квітня 2019 року.
Головуючий Курко О. П.
Судді Совгира Д. І. Боровицький О. А.