Справа № 826/14008/15 Суддя (судді) першої інстанції: Чудак О.М.
10 квітня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Старокиївський Банк" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2018 року (справу розглянуто у порядку письмового провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Старокиївський Банк" про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
У липні 2015 позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Старокиївський Банк" у якому просив:
- визнати дії при розгляді вимог щодо відшкодування коштів за вкладом позивача (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) та визнання договору банківського рахунку від 29.05.2014 №8325 та договору банківського вкладу від 12.06.2014 №06/1283-2014 нікчемними, - протиправними;
- зобов'язати включити до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (Фонд).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.12.2018 провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог ОСОБА_2 про визнання дій при розгляді вимог щодо відшкодування коштів за вкладом позивача (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) та визнання договору банківського рахунку від 29.05.2014 №8325 та договору банківського вкладу від 12.06.2014 №06/1283-2014 нікчемними, - протиправними закрито.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2018 року адміністративний позов задоволено. Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Старокиївський Банк" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_2, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Старокиївський Банк" згідно договору банківського вкладу від 12.06.2014 №06/1283-2014 за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідачем, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Старокиївський Банк" подано апеляційну скаргу у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зокрема, відповідач зазначає, що договір між позивачем та банком укладено у період дії Постанови Національного банку України від 12.05.2014 № 275/БТ про віднесення ПАТ «Старокиївський банк» до категорії проблемних всупереч встановленим постановою обмеженням. Крім того, апелянт зазначає, що в даному випадку мало подроблення власниками грошового вкладу із значною сумою.
22.03.2019 до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримав позицію суду першої інстанції.
У відповідності до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого.
Судом першої інстанції встановлено, що Постановою Правління Національного банку України від 12.05.2014 №276/БТ ПАТ "Старокиївський банк" віднесено до категорії проблемних строком до 180 днів.
29.05.2014 між ОСОБА_2 та ПАТ "Старокиївський банк" укладено договір банківського рахунку №8325.
12.06.2014 між ОСОБА_2 та ПАТ "Старокиївський банк" укладено договір банківського вкладу №06/1283-2014, згідно якого Банк відкриває вкладнику вкладний (строковий) рахунок НОМЕР_2 "Недільний" у доларах США. Дата вкладення - 12.06.2014, дата повернення вкладу - 19.06.2014, відсоткова ставка - 0,5% річних. Кошти у розмірі 14000 доларів США внесено позивачем через касу банку 12.06.2014 згідно квитанції №67086.
17.06.2014 постановою Правління Національного банку України №365 віднесено ПАТ "Старокиївський банк" до категорії неплатоспроможних.
17.06.2014 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №50, яким: розпочато з 18.06.2014 процедуру виведення ПАТ "Старокиївський банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації; вирішено тимчасову адміністрацію запровадити строком на три місяці з 18.06.2014 по 18.09.2014 включно; призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.
19.06.2014 згідно банківської виписки за період з 25.05.2014 по 11.09.2014 кошти у розмірі 14000 доларів США вкладу та 1,15 доларів відсотків по вкладу перераховані на поточний рахунок позивача НОМЕР_3. Залишок коштів складав 14001,15 доларів США.
24.06.2014 Уповноваженою особою прийнято наказ №23 "Про перевірку договорів в ПАТ "Старокиївський банк".
29.08.2014 відповідно до протоколу засідання комісії з перевірки договорів, призначеної наказом №30-А від 14.07.2014 констатовано, що нікчемні договори були вчинені у зв'язку з тим, що сума грошових коштів на рахунках клієнтів перевищувала суму граничного розміру відшкодування коштів Фондом, і відповідно, існували ризики для незадоволення вимог кредиторів в результаті ліквідації Банку. Відтак, фізичними особами ініційовано процес фіктивного відкриття рахунків іншими фізичними особами для штучного зарахування коштів на них у розмірі, що не перевищує суму граничного розміру відшкодування коштів у розмірі 200000 грн. Операції із штучного залучення вкладів фізичних осіб здійснювались без присутності осіб, на ім'я яких відбувалось внесення готівкових коштів. Такі операції здійснювались у період, коли Банк не мав можливості виконати свої зобов'язання перед кредиторами Банку навіть у незначних розмірах (а.с. 53).
У зв'язку з наведеним, комісією запропоновано надати Уповноваженій особі на затвердження перелік нікчемних договорів.
29.08.2014 Уповноваженою особою видано наказ №61, яким визнано нікчемними всі транзакції та правочини, згідно переліку, доданого до наказу, зокрема, наведене стосується договорів, укладених між позивачем і Банком від 29.05.2014 №8325 та від 12.06.2014 №06/1283-2014 (а.с. 72-73).
11.09.2014 постановою Правління Національного банку України №563 відкликано банківську ліцензію ПАТ "Старокиївський банк" та прийнято рішення про його ліквідацію. Рішення опубліковано у газеті "Голос України" №178 (5928) від 18.09.2014.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.09.2014 розпочато ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк" з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 18.09.2014, призначено уповноваженою особою фонду на ліквідацію ПАТ "Старокиївський банку" Пантіну Л.О. строком на 1 рік з 18.09.2014 по 18.09.2015. Загальний термін ліквідації: 18.09.2014 - 17.09.2018.
Листом від 07.11.2014 вих. №661/09.02 позивача повідомлено, що правочини, у тому числі і договір банківського рахунку від 29.05.2014 №8325 та договір банківського вкладу від 12.06.2014 №06/1283-2014, операції з внесення грошових коштів по рахункам, відкритим на виконання вказаних договорів, які є предметом кримінального провадження, банком визнані нікчемними відповідно до вимог частин другої, третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
18.03.2015 позивачем до ПАТ "Старокиївський банк" подано вимогу про повернення коштів за договором банківського вкладу №8325 від 29.05.2014, на яку відповідачем надано відповідь від
17.04.2015 вих. №2872/09-02 про те, що звернення оформлене без дотримання вимог законодавства та не підлягає розгляду.
Вважаючи, що його права та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив та зазначив, що відповідачем не надано і у матеріалах справи відсутні належні та допустимі у розумінні статті 70 КАС України докази на підтвердження того, що укладені позивачем з ПАТ "Старокиївський банк" договір банківського вкладу №06/1283-2014 та договір банківського рахунку №8325 від 12.06.2014 містять ознаки правочинів, передбачених пунктами 2, 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 р. № 4452-VI (тут та далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 4452) Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 27 цього Закону уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Згідно з ч. 5 ст. 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Відповідно до п.п. 3, 4 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №14 від 9 серпня 2012 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік).
Перелік складається станом на день прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на день прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
Згідно з п. 6 розділу ІІІ вказаного Положення, протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.
Відповідно до ч. 2 та п.1 ч. 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Згідно ч. 2 ст. 37 Закону Уповноважена особа Фонду має право: повідомляти сторони за договорами, зазначеними у ч. 2 ст. 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів та звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
У силу вимог частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
За правилами частини третьої цієї ж статті у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не на підставі рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (ч. 2ст. 215 ЦК України та ч. 3 ст. 38 Закону) незалежно від того, чи була проведена передбачена ч. 2 ст. 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. При цьому, перелік передбачених ч. 3 ст. 38 Закону підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення ст. 228 ЦК України не можуть бути застосовані уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у ч. 3 ст. 38 Закону.
Відповідно до частини першої статті 26 та частини першої статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", обов'язок Уповноваженої особи щодо включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, безпосередньо пов'язаний із наявність у позивача статусу вкладника банку. Наявність такого статусу обумовлюється дійсністю договору банківського вкладу.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач як вкладник за договором банківського вкладу не включений до переліку вкладників, у зв'язку з віднесенням до нікчемних правочинів на підставі частин 2 та 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", укладених між позивачем і Банком договорів від 29.05.2014 №8325 та від 12.06.2014 №06/1283-2014.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що у наказі від 29.08.2014 № 61 не визначено, відповідно до якого саме пункту частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, правочини визначені як нікчемні.
Таким чином, Уповноваженою особою наказ від 29.08.2014 № 61 щодо нікчемності правочину неплатоспроможного банку, за відсутності мотивації, у чому полягає нікчемність договору з посиланням на звернення до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення щодо виявлених фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку та інших осіб.
Тобто, Уповноваженою особою не визначено конкретної підстави нікчемності правочину неплатоспроможного банку, та не встановлено, що саме договір банківського вкладу, укладений з позивачем, має ознаки нікчемного правочину відповідно до вимог ст.. 38 Закону України «Про гарантування вкладів фізичних осіб».
Посилання відповідача на звернення до правоохоронних органів не є належним та допустимим доказом правомірності рішення про визнання нікчемними правочинів позивача, так як відсутній обвинувальний вирок, який би встановлював вину відповідних осіб та причинново-наслідковий зв'язок між діями позивача та визнання банку неплатоспроможним.
Відповідач стверджує, що в даному випадку не додержавна письмова форма договору банківського вкладу, оскільки позивачем не надано документ, що підтверджує відкриття клієнту рахунку у банку, а саме свідоцтво про відкриття рахунку.
Разом з тим, згідно з п. 10.1 Інструкції № 492 на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вкладний (депозитний) рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.
Відповідно до п. 2.9 Інструкції № 174, банк ( філія, відділення ) зобов'язані видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію ( другий примірник прибуткового касового ордеру ) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.
У п. 1.3 Інструкції № 174 закріплено, що касові документи мають містити такі обов'язкові реквізити: найменування банку, який здійснює касову операцію, дату здійснення операції, зазначення платника та отримувача, суму касової операції, призначення платежу, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію.
До обов'язкових реквізитів касових документів, які оформляються для зарахування суми готівки на відповідні рахунки (крім зазначених вище), також належать номер рахунку отримувача та найменування і код банку отримувача.
Отже, достатньою правовою підставою для включення особи до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних, є наявність у неї права на відповідний вклад, що має підтверджуватись банківським документом, зокрема квитанцією про внесення коштів на її рахунок.
Наразі, позивачем надано копія квитанції № 67086 від 12.06.2014 про внесення коштів на його депозитний рахонок, відкриті в ПАТ «Старокиївський банк» на підставі укладеного договору № 06/1283-2014 від 12.06.2014 з призначенням платежу - внесення готівки на депозитний рахунок.
При цьому, доводи апелянта про те, що кошти на рахунки позивачів надійшли внаслідок незаконного переоформлення (дроблення) вкладів великих вкладників з рахунків інших клієнтів банку шляхом вчинення фіктивних операцій, є припущенням, жодними доказами не підтверджується, та спростовуються матеріалами справи, а саме квитанціями про внесення позивачем коштів готівкою на рахунок та банківською випискою.
Щодо здійснення внесення коштів на рахунок після прийняття рішення про визнання ПАТ "Старокиївський банк" проблемним, колегія суддів зазначає таке.
Статтею 75 Закону України «Про банки та банківську діяльність» встановлено обов'язок Національного банку України прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних відповідно критеріїв, визначених в ньому.
Рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею.
Національний банк України має право заборонити проблемному банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від проблемного банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок.
Основним підзаконним нормативним актом, що регулює діяльність банків у випадку визнання їх проблемними є Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 серпня 2012 року № 346 (далі - Положення №346).
Згідно з п.п.5.2., 5.3. Положення №346 Національний банк України для здійснення особливого режиму контролю за діяльністю банку одночасно з призначенням куратора банку може залучати фахівців з бухгалтерського обліку, юридичних питань, з питань платіжних систем, інформаційних технологій та з інших питань. Рішення про запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку та призначення куратора банку, строк дії особливого режиму контролю за діяльністю банку та повноважень куратора банку, повноваження куратора банку, відміну/дострокову відміну запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку та призначення куратора банку приймає Правління Національного банку України.
Отже, чинним законодавством України не встановлено заборони банку після визнання його проблемним укладати договори, відкривати поточні рахунки та зараховувати на рахунок кошти.
Крім того, як зазначено вище, рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею. А тому, позивач не міг знати про віднесення ПАТ "Старокиївський банк" до категорії проблемних.
Натомість, з матеріалів справи, а саме копій квитанцій, вбачається, що укладення вказаних вище договорів та зарахування коштів на рахунки позивача відбулось до віднесення ПАТ "Старокиївський банк" до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відтак, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк" не доведено наявність правових підстав для не визнання нікчемним правочину, здійсненого позивачем.
Оскільки, відповідачем не доведено наявність правових підстав стосовно невключення позивача до переліку вкладників ПАТ "Старокиївський банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду як вкладника відповідно до договору банківського вкладу, а тому колегія суддів вважає, що така відмова Уповноваженої особи суперечить приписам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» , що має наслідком зобов'язання вчинити дії для відновлення порушених прав позивача.
Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» містить імперативну вимогу відшкодувати за рахунок Фонду кошти вкладнику за його вкладом, а отже за умови недоведеності протиправних дій позивача щодо укладення з банком договору банківського рахунку, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зобов'язана внести позивача до переліку осіб, що мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду та надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію про позивача, як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за вкладом.
Відповідно до положень пункту 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 14 від 09.08.2012 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2012 за №1548/21860, відповідач наділений повноваженнями на подання додаткової (уточнюючої) інформації про вкладників, які мають право на відшкодування.
Надання Уповноваженою особою додаткової інформації про вкладника на підставі п. 6 р. ІІІ Положення № 14, є підставою для включення такого вкладника до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Старокиївський Банк" про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а обставини справи повністю відповідають висновкам суду.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Старокиївський Банк" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2018 року - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст підписано 10.04.19.
Головуючий суддя Л.В.Бєлова
Судді Н.В. Безименна,
А.Ю.Кучма