11 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/2153/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Багрія В. М.,
суддів Рибачука А. І., Старунського Д. М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 грудня 2018 року про відмову в задоволенні заяви про перегляд постанови за виключними обставинами (ухвала постановлена у м. Луцьку колегією суддів у складі: головуючого судді Крупінської С. С., суддів Кихтюка Р. М., Кирилюк В. Ф.) у справі № 161/6171/15-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку (правонаступник - Луцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позивач просив визнати протиправними дії відповідача щодо утримання з його пенсії сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору;
зобов'язати відповідача повернути йому, позивачу, у повному обсязі раніше утримані суми названих обов'язкових платежів та припинити їх подальше утримання.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 травня 2015 року позивачу в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 травня 2015 року залишено без змін.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 грудня 2018 року позивачу відмовлено в задоволенні заяви про перегляд постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 травня 2015 року за виключними обставинами, оскільки на час виникнення спірних правовідносин та на час ухвалення постанови суду від 13.05.2015 положення абзацу 1 підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України були чинними та підлягали застосуванню.
Ухвалу суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на неї апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначає, що при винесенні оскарженої ухвали суд першої інстанції не звернув увагу на те, що для перегляду судового рішення за виключними обставинами, набрання чинності рішення Конституційного Суду України має значення лише для відліку місячного строку подачі заяви до суду про перегляд судового рішення. З 27.02.2018 пенсіонери, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій органів ПФ щодо утримання податків з пенсії, мають право на перегляд таких судових рішень за виключними обставинами, якщо вони протягом місяця після набрання чинності рішення Конституційного суду України звернулись з відповідними заявами до суду.
Апелянт зазначає, що його права та законні інтереси мають бути поновлені не з 27.02.2018, а з січня 2015 року, шляхом скасування постанови Луцького міськрайонного суду від 13.05.2015 та повернення незаконно утриманих сум.
Скаржник просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та прийняти рішення про задоволення заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами.
Оскільки усі учасники справи в судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, вважаючи, що таку може бути вирішено на підставі наявних в ній доказів.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Відповідно до статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є, зокрема, встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
27.02.2018 Конституційний Суд України ухвалив рішення № 1-р/2018, яким визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, якими передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.
Частиною другою статті 152 Конституції України передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про Конституційний Суд України» Конституційний Суд України (далі - Конституційний Суд або Суд) є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України.
За приписами статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» акти або окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з резолютивною частиною рішення Конституційного Суду України № 1-р/2018 від 27.02.2018 положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України визнані неконституційними, останні втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Із змісту наведеного випливає, що дія положень абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України втратила чинність з 27.02.2018, при цьому така не має зворотної сили.
Рішення Конституційного Суду від 27.02.2018 № 1-р/2018 не може бути застосовано до правовідносин з приводу виплати пенсії позивачеві, що виникли до 27.02.2018, а саме в період з січня 2015 року.
Враховуючи, що на час ухвалення постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13.05.2015 положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України були чинними, оскільки втратили чинність лише з 27.02.2018, тому правильним є висновок суду першої інстанції в частині відсутності підстав для скасування постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 травня 2015 року у справі № 161/6171/15-а за виключними обставинами.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.11.2018 у справі № 755/4893/18.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвала суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з врахуванням усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, тому підстави для її зміни чи скасування відсутні.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст. 308, ст. 311, 312, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 грудня 2018 року про відмову в задоволенні заяви про перегляд постанови за виключними обставинами у справі № 161/6171/15-а - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. М. Багрій
судді А. І. Рибачук
Д. М. Старунський