П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 квітня 2019 р.м.ОдесаСправа № 400/296/19
Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача судді - Турецької І.О.
суддів - Стас Л.В., Градовського Ю.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Держпраці у Черкаській області на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року про забезпечення адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон» до управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови, -
04 лютого 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон» (далі - ТОВ СП «Нібулон») звернулось до суду першої інстанції з позовом до управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу № ЧК-1175/1548/АВ/П/ПТ/ІП-ФС-029 від 17.01.2019 року, якою, за порушення вимог ст.ст. 58, 69 КЗпП України, накладено штраф у сумі 4173 грн.
Одночасно з позовом, ТОВ СП «Нібулон» було подану заяву про його забезпечення, наступним шляхом:
- зупинити дію спірної постанови;
- заборонити відповідачу вчиняти дії, направлені на примусове виконання спірної постанови про накладення штрафу.
В обґрунтування заяви було зазначено, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Пояснюючи свою позицію позивач зазначив, що забезпечення позову дозволить захистити права, адже буде відсутня необхідність витрачати надмірні ресурси для повернення коштів, сплачених на підставі спірної постанови, яку може бути скасовано судом.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року клопотання ТОВ СП «Нібулон» про забезпечення позову - задоволено.
Задовольняючи дане клопотання, суд виходив із того, що, у разі звернення відповідачем спірної постанови до примусового виконання, позивач може може понести матеріальні втрати і для відновлення порушених прав йому необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, пов'язаних з поверненням стягнутих коштів.
У зв'язку з цим, суд вважав, що заходи забезпечення адміністративного позову відповідають його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
Управління Держпраці у Черкаській області вважаючи, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми процесуального права, оскаржило вказану ухвалу.
В апеляційній скарзі позивач просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні клопотання про забезпечення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб, чим порушив ч.2 ст.151 КАС України.
Так, апелянт стверджує про те, що заборона вчиняти дії, направлені на примусове виконання спірної постанови призведе до того, що управління Держпраці у Черкаській області буде взагалі позбавлено можливості пред'явити спірну постанову до виконання, оскільки ч.1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання протягом трьох місяців, за яким стягувачем є державний орган.
Також апелянт зазначає, що за вказаних обставин справи справедливим, розумним, доцільним і обґрунтованим було б забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа.
Іншим доводом апеляції є те, що позивачем не доведено обставин, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову завдасть значної шкоди його правам або унеможливить захист інтересів чи істотно ускладнить виконання рішення суду.
У відзиві на апеляцію, ТОВ СП «Нібулон» зазначило про обґрунтованість мотивів суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Від апелянта надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.
У зв'язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до вимог статті 311 КАС України.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що є підстави для часткового її задоволення та зміни ухвали суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Так, відповідно до приписів ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
- очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Частина 1 статті 151 КАС України встановлює, що позов може бути забезпечено:
- зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
- забороною відповідачу вчиняти певні дії;
- встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч.2 ст.151 КАС України).
Аналіз вказаних законодавчих норм, свідчить про те, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він виходить приймаючи рішення про задоволення або відмову в задоволенні відповідної заяви.
Суд першої інстанції, приймаючи рішення про забезпечення позову вважав, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди позивачу, а також для відновлення порушених прав, необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Предметом позову у даній справі є визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу у сумі 4173 грн., яка прийнята на підставі абз.8 ч.2 ст.265 КЗпП України.
Пунктом 11 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509, передбачено, що несплачені у добровільному порядку штрафи стягуються органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України).
Поряд з цим, відповідно до ч.6 ст.265 КЗпП України виконання постанови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, покладається на органи державної виконавчої служби.
За таких обставин, спірна постанова є виконавчим документом, на підставі якого можливо примусове стягнення грошових коштів (штрафу).
Необхідність забезпечення позову у даній справі обумовлюється тим, що у разі сплати штрафу за спірною постановою, яку може бути скасовано судом, позивачу доведеться вживати значних зусиль та витрат для повернення грошових коштів.
У свою чергу, забезпечення позову, - до набрання рішенням суду законної сили, дозволить забезпечити ефективний захист прав позивача.
У зв'язку з цим, доводи апеляційної скарги щодо недоведеності обставин забезпечення адміністративного позову є безпідставними та необґрунтованими.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заходи забезпечення адміністративного позову відповідають його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи апелянта щодо неврахування співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Такий принцип закріплений у ч.2 ст.151 КАС України.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, забороняючи управлінню Держпраці у Черкаській області вчиняти дії, направлені на примусове виконання спірної постанови про накладення штрафу, порушив вказаний принцип.
Так, ч.1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII передбачає, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Відповідно до п.2 ч.4 цього ж Закону виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Виходячи з викладеного, наслідком не пред'явлення виконавчого документа до виконання протягом трьох місяців є повернення його органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання.
Як вбачається з матеріалів справи, спірну постанову про накладення штрафу складено 17.01.2019 року, а, отже, остання може бути пред'явлена відповідачем до виконання не пізніше 17.04.2019 року.
Однак, управління Держпраці у Черкаській області на теперішній час позбавлено можливості пред'явити спірну постанову до виконання, у зв'язку з наявністю відповідної заборони.
У разі відмови судом у задоволенні позову та визнання її правомірною, суб'єкт владних повноважень, пред'явивши спірну постанову до виконання, отримає відмову щодо її виконання.
Тобто, матимуть місце наступні наслідки:
- постанова про накладення штрафу не буде виконана;
- за вчинення позивачем порушення законодавства про працю до Державного бюджету штраф не буде сплачений.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що, за вказаних обставин справи, справедливим, розумним, доцільним і обґрунтованим буде забезпечення позову, шляхом заборони органам державної виконавчої служби примусове виконання постанови про накладення штрафу № ЧК-1175/1548/АВ/П/ПТ/ІП-ФС-029 від 17.01.2019 року.
Резюмуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу суду першої інстанції, відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України, належить змінити, шляхом викладення абзацу третього її резолютивної частини в іншій редакції.
Керуючись ст. ст. 150-154, 308, 311, 312, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Держпраці у Черкаській області - задовольнити частково.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року про забезпечення адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон» до управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови - змінити, виклавши абзац третій її резолютивної частини у наступній редакції:
«Заборонити органам державної виконавчої служби примусове виконання постанови управління Держпраці у Черкаській області про накладення штрафу на товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон» № ЧК-1175/1548/АВ/П/ПТ/ІП-ФС-029 від 17.01.2019 року, - до набрання рішенням суду законної сили».
В іншій частині ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року про забезпечення адміністративного позову - залишити без змін.
Направити дану ухвалу учасникам справи та Головному територіальному управлінню юстиції у Миколаївській області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Доповідач - суддя І.О. Турецька
суддя Л.В. Стас
суддя Ю.М. Градовський
Повне судове рішення складено 11.04.2019 року.