П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 квітня 2019 р.м.ОдесаСправа № 2140/1834/18
Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.
Час і місце ухвалення: 10:27, м. Херсон
Дата складання повного тексту: 30.11.2018 р.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
при секретарі - Лавришині А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного територіального управління юстиції у Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, Міністерства юстиції України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, стягнення індексації доходів, різниці у середньому заробітку за час вимушеного прогулу після підвищення оплати праці,
У вересні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції (далі ГТУЮ) у Херсонській області, Міністерства юстиції України (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про:
- стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 24 квітня 2018 року по день прийняття судового рішення у справі з розрахунку 423,99 грн. за кожен робочий день з вирахуванням обов'язкових до сплати податків та зборів;
- індексацію стягнутих сум оплати праці у зв'язку із несвоєчасною виплатою у розмірі 15 133,27 грн. з вирахуванням обов'язкових до сплати податків та зборів;
- невиплачену різницю у середньому заробітку після його коригувань в сторону збільшення у розмірі 53 407,04 грн. з вирахуванням обов'язкових до сплати податків та зборів, до якої включено суми: за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року - 13 724,88 грн., за період з 01 січня 2018 року по 08 жовтня 2018 року - 39 682,16 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що він 30 червня 2015 року був призначений на посаду заступника начальника управління ГТУЮ у Херсонській області - начальника управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Херсонській області. 28 жовтня 2016 року звільнений із займаної посади у зв'язку із накладенням дисциплінарного стягнення. Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 12 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року у справі №821/1757/16, наказ про накладення дисциплінарного стягнення скасований, а ОСОБА_3 поновлений на посаді з 28 жовтня 2017 року. Після прийняття постанови суду першої інстанції позивач звернувся із листами до Міністерства юстиції України та ГТУЮ у Херсонській області із заявами про добровільне виконання судового рішення шляхом поновлення на займаній посаді та просив виплатити йому заробітну плату за час вимушеного прогулу які не розглянуті. Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року у справі №821/1409/17, з ГТУЮ у Херсонській області на користь позивача стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 108 541,44 грн. за період з 29 жовтня 2016 року по 07 листопада 2017 року.
Постановою цього ж суду від 23 квітня 2018 року, частково зміненою постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року у справі №821/452/18, з ГТУЮ у Херсонській області стягнуто середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі у розмірі 48 758,85 грн. за період з 08 листопада 2017 року по 23 квітня 2018 року з вирахуванням обов'язкових платежів та зборів.
Позивач зазначає, що після задоволення позовів ГТУЮ у Херсонській області не виконує рішення суду, не поновлює на роботі, через що останній не має джерела доходів. Просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з розрахунку 423,99 грн. за кожен робочий день.
У зв'язку із несвоєчасним виконанням судових рішень позивач просить стягнути з управління юстиції індексацію.
Позивач також стверджує, що за період з дати його звільнення посадовий оклад заступника начальника ГТУЮ у Херсонській області - начальника УДВС ГТУЮ у Херсонській області неодноразово підвищувався, у зв'язку з чим на його користь підлягає стягненню різниця у середньому заробітку за час вимушеного прогулу та затримки виконання рішення суду, у розмірі 53 407,04 грн. за період з 01 січня 2017 року по 08 жовтня 2018 року.
ГТУЮ у Херсонській області позов не визнало, вказуючи, що обов'язок поновлення на посаді позивача належить до компетенції Міністерства юстиції України, тому з ГТУЮ у Херсонській області не може бути стягнуто кошти в силу затримки виконання рішення суду щодо поновлення позивача на посаді. Також посилається на те, що обов'язок сплати середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виникає у роботодавця у разі затримки виконання рішення суду, тобто після поновлення незаконно звільненого працівника із порушенням встановлених законом строків. Проте, якщо працівника фактично не поновлено на роботі, встановити строк затримки виконання судового рішення неможливо. ГТУЮ у Херсонській області посилається на п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", відповідно до якого при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час. В матеріалах позову відсутні підтвердження того, що позивач не перебуває на обліку в Херсонському міському центрі зайнятості та не отримує допомогу по безробіттю, а також не перебуває у трудових відносинах з іншим роботодавцем.
Крім того, на думку ГТУЮ у Херсонській області позовні вимоги в частині стягнення індексації, враховуючи Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, задоволенню не підлягають, оскільки середній заробіток за час вимушеного прогулу та середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді не є заробітною платою, а є сумами, які мають разовий характер і розраховані із середньої заробітної плати.
Міністерство юстиції України проти позовних вимог також заперечував, посилаючись на те, що у постанові Херсонського окружного адміністративного суду від 12 травня 2017 року у справі №821/1757/16 та постанові про відкриття виконавчого провадження головного державного виконавця Іванюти І.М. від 18 липня 2018 року № 56648844 зазначено назву посади - заступник начальника управління ГТУЮ у Херсонській області - начальник управління державної виконавчої служби (далі УДВС) ГТУЮ у Херсонській області. Однак, Наказом Міністерства юстиції України від 28 жовтня 2016 року №4998/к "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_3." ОСОБА_3 звільнено з посади заступника начальника ГТУЮ з питань державної виконавчої служби - начальника УДВС ГТУЮ у Херсонській області. Тобто, у постанові суду та постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено назву посади, якої у штатному розписі ГТУЮ у Херсонській області не існувало та не існує. Видання Міністерством юстиції України наказу про поновлення ОСОБА_4 на посаді заступника начальника Головного територіального управління юстиції - начальника Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Херсонській області є неможливим.
Міністерство юстиції України зазначає, що обов'язок сплати середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виникає у роботодавця у разі затримки виконання рішення суду, тобто після поновлення незаконно звільненого працівника із порушенням встановлених законом строків. Проте, якщо працівника фактично не поновлено на роботі, а в даному разі таке поновлення взагалі є неможливим, то і встановити строк затримки виконання судового рішення є також неможливим. Вимоги позивача є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.
Справу розглянуто за правилам спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з ГТУЮ у Херсонській області на користь ОСОБА_3:
середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 24 квітня 2018 року по 23 листопада 2018 року у сумі 62 750,52 грн. (шістдесят дві тисячі сімсот п'ятдесят) грн. 52 коп., з відрахуванням обов'язкових платежів та зборів;
невиплачену різницю у середньому заробітку після його коригувань у сторону збільшення у розмірі 53 407 (п'ятдесят три тисячі чотириста сім) грн. 04 коп. з відрахуванням обов'язкових платежів та зборів, в тому числі: за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року - 13 724 (тринадцять тисяч сімсот двадцять чотири) грн. 88 коп., за період з 01 січня 2018 року по 08 жовтня 2018 року - 39 682 (тридцять дев'ять тисяч шістсот вісімдесят дві) грн. 16 коп.
В задоволенні інших вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ГТУЮ у Херсонській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги:
- відповідно до постанови головного державного виконавця Іванюти І.М. від 18 липня 2018 року ВП №56648844 про відкриття виконавчого провадження (за виконавчим листом Херсонського окружного адміністративного суду №821/1757/16 від 18 травня 2017 року) Міністерство юстиції України у порядку примусового виконання рішення суду зобов'язано поновити ОСОБА_3 на посаді "заступника начальника управління Головного територіального управління юстиції у Херсонській області - начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області", тобто на посаді, якої у зведеному штатному розписі ГТУЮ у Херсонській області не існувало та на цей час не існує. Наказом Міністерства юстиції України від 28 жовтня 2016 року №4998/к "Про накладення дисциплінарного провадження на ОСОБА_3." ОСОБА_3 звільнено з посади "заступника начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальника Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Херсонській області". Працівник може бути поновлений на попередній (а не на будь-якій іншій) роботі, а тому постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 12 травня 2017 року у справі № 821/1757/16 про поновлення на посаді ОСОБА_3 не може бути виконана. В роз'ясненнях щодо виконання рішення суду від 12 травня 2017 року по цій справі відмовлено ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року.
- питання затримки поновлення позивача на посаді цілком і повністю залежить від дій Міністерство юстиції України, а тому ГТУЮ у Херсонській області не має нести відповідальність, в тому числі фінансову, за їх не вчинення Міністерством юстиції України.
- позивач відносить час вимушеного прогулу, а також час затримки виконання судового рішення до передбаченого п.10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, періоду, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, а також наводить відповідні розрахунки, разом з тим, нічим не передбачено віднесення часу вимушеного прогулу, а також часу затримки виконання судового рішення щодо поновлення працівника на посаді до вищевказаного періоду, визначеного вищезазначеним Порядком.
У відзиві ОСОБА_3 на апеляційну скаргу вказується, що доводи апелянта є необґрунтованими, та такими, що спростовують обґрунтованості позову та рішення суду першої інстанції, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГТУЮ у Херсонській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.
Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження:
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 12 травня 2017 року у справі №821/1757/16, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року, були визнані неправомірними та скасовані накази Міністерства юстиції України від 28 жовтня 2016 року №4998/к "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_3 І." та ГТУЮ у Херсонській області від 28.10.2016 № 2182/1 "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_3 ", ОСОБА_3 поновлений на посаді заступника начальника управління ГТУЮ у Херсонській області - начальника управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Херсонській області з 28 жовтня 2016 року.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у справі №821/1409/17, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року, стягнуто з ГТУЮ у Херсонській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 жовтня 2016 року по 07 листопада 2017 року у розмірі 108 541,44 грн.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року у справі №821/452/18, частково зміненою постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року, стягнуто з ГТУЮ у Херсонській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08 листопада 2017 року по 23 квітня 2018 року у розмірі 48 758,85 грн.
До теперішнього часу постанова суду від 12 травня 2017 року у справі №821/1757/16 не виконана, позивач на посаді не поновлений.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 12 травня 2017 року по справі №821/1757/16 виконана відповідачем не в передбачений законом строк, а, отже, середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу має бути виплачений відповідачем на користь ОСОБА_3 за час затримки виконання судового рішення.
Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 6-14, 73, 74, 77, 78 КАС України, ст.ст. 235, 236 КЗпП України, п.10 р. IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, якими регулюються правовідносини між сторонами.
Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року за №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.
Таким чином, трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.2 ст. 14 КАС України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з ч.1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Пунктом 3 ч.1 ст. 256 КАС України передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
Відповідно до ч.2 ст. 257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Згідно ч.ч.2, 7 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія доходить висновку, що оскільки відповідачами вищевказане рішення суду не виконано, що відповідно до ст.ст. 235, 236 КЗпП України є підставою для виплати позивачу середньомісячного заробітку за час затримки виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №815/6557/15.
Судова колегія не приймає довід апелянта про неможливість виконання судового рішення у зв'язку з тим, що поновлення на посаді, яка зазначена в судовому рішенні неможливе оскільки такої посади у зведеному штатному розписі ГТУЮ у Херсонській області не існує, виходячи з наступного.
У п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснено, що у випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч.3 ст. 36 КЗпП в редакції від 19 січня 1995 року). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.
При цьому, у п.34 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснено, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
З вищенаведеного вбачається, що при скороченні чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу, державному службовцю має бути запропонована інша рівноцінна посада державної служби, а в разі її відсутності - інша робота (посада державної служби) в цьому державному органі, за її наявності. У випадку незаконного звільнення державного службовця у зв'язку з невиконанням вимоги щодо пропозиції вакантної рівнозначної посади (іншої роботи), такий державний службовець має бути поновлений на роботі в тому органі, де збереглося його попереднє місце роботи. При цьому, у випадку скорочення посади, яку обіймав державний службовець, при поновленні на роботі йому має бути запропонована інша рівноцінна посада державної служби, а в разі відсутності такої посади - інша робота (посада державної служби) в цьому державному органі, відповідно до кваліфікації цього державного службовця.
Також, судова колегія вважає необґрунтованим довід апелянта щодо обов'язку Міністерства юстиції України нести матеріальну відповідальність за невиконання судового рішення, оскільки відповідно ст. 236 КЗпП України виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду покладається на установу, в якій особа працювала перед звільненням, а нарахування заробітної плати у даному випадку здійснюється юридичною особою до штатного розпису якої віднесено посаду, на яку рішенням суду поновлено працівника.
Пунктом 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі Порядок №100), цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: вимушеного прогулу, а також інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.
Пунктом 10 р. IV Порядку №100 визначено, що у випадках підвищення посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.
Судова колегія приходить до висновку, що оскільки стягнення виплат за період вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі і є тими випадками, у яких за працівником зберігається середній заробіток, то позивач правомірно заявляє про стягнення різниці у середньому заробітку за час підвищення.
Таким чином, судова колегія не приймає довід апелянт щодо неправильного застосування судом першої інстанції Порядку №100 при обчисленні суми середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі.
Інші доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, та є тотожними відзиву на адміністративний позов, факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.
Судова колегія не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Херсонській області залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 11 квітня 2019 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Суддя: Лук'янчук О.В. Ступакова І.Г.