Справа № 689/200/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Баськов М.М.
Суддя-доповідач - Курко О. П.
11 квітня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Совгири Д. І. Боровицького О. А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ярмолинецького відділу поліції Головного управління національної поліції в Хмельницькій області на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 26 лютого 2019 року (смт Ярмолинці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Ярмолинецького відділу поліції Головного управління національної поліції в Хмельницькій області, начальника СРПП №1 Ярмолинецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області підполковника поліції Садовця Руслана Юрійовича про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,
в січня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Ярмолинецького районного суду Хмельницької області з позовом до Ярмолинецького відділу поліції Головного управління національної поліції в Хмельницькій області, начальника СРПП №1 Ярмолинецького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області підполковника поліції Садовця Руслана Юрійовича про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 26 лютого 2019 року позов задоволено, а саме: визнано протиправними дії начальника СРПП №1 Ярмолинецького ВП ГУНП в Хмельницькій області підполковника поліції Садовця Р.Ю. щодо винесення постанови серії ДПО18 №910727 від 31.12.2019 про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення; постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 №910727 від 31.12.2019, винесену начальником СРПП №1 Ярмолинецького ВП ГУНП в Хмельницькій області підполковником поліції Садовцем Р.Ю. про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн. скасовано, а провадження по справі закрито у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Сторони в судове засідання не з'явилися.
11 квітня 2019 року на електронну адресу суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи.
Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.
Судова колегія зауважує, що розгляд даної справи здійснюється із урахуванням особливостей, передбачених ст. 286 КАС України.
Відповідно до ч.5 ст. 286 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.
З огляду на вказані обставини, скорочені строки розгляду даної категорії адміністративних справ та враховуючи, що зазначена справа відноситься до незначної складності, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи. Окрім того, явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 31.12.2018 о 17 годині 45 хвилин на вулиці Петропавлівській в смт. Ярмолинці начальником СРПП Ярмолинецького ВП ГУНП в Хмельницькій області підполковником поліції Садовцем Р.Ю. був зупинений автомобіль Suzuki Jimny, реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2 Там же, на місці зупинки транспортного засобу позивача, підполковником поліції Садовцем Р.Ю. була винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 №910727 на підставі якої ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП і на нього було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн., за те що він 31.12.2018 о 17 годині 45 хвилини в смт. Ярмолинці по вул. Петропавловській керував автомобілем Suzuki Jimny, реєстраційний номер НОМЕР_1, використовуючи зовнішні світлові прилади ближнього світла фар з газорозрядними джерелами світла, встановленого з порушенням вимог п. 6.1.6.3 ДСТУ 3649:2010, без автоматичного коректора кута нахилу фар і пристроїв для очищення фар, чим порушив п. 31.3. "а", 31.4.3 ПДР.
Вважаючи зазначену постанову протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Колегія суддів зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що Національна поліція України уповноважена через своїх робітників притягувати осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, до кола яких входить і керування транспортним засобом за відсутності відповідних дозвільних документів.
Отже, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, колегія суддів перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із ч. 2 ст. 122 КУпАП адміністративне стягнення у виді штрафу застосовується, в тому числі, в разі використання зовнішніх освітлювальних приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів.
Пунктом 31.3 "а" ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху.
Пунктом 31.4.3 ПДР встановлено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності, в тому числі, таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам:
а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу;
б) порушено регулювання фар;
в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла;
г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу;
ґ) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.
ДСТУ 3649:2010 "Колісні транспортні засоби" (далі - ДСТУ 3649:201), зокрема п. 3.21 визначено, що до фар типу світорозподілу DR, DC, DCR відносяться фари з газорозрядними джерелами дальнього DR та ближнього світла DC і дворежимні фари (ближнього та дальнього світла) DCR.
Відповідно до п. 6.1.6.3 ДСТУ 3649:2010 не дозволено використовувати газорозрядні джерела світла на КТЗ, без автоматичного коректора кута нахилу фар і пристроїв для очищення фар.
Таким чином, у вказаному ДСТУ йдеться саме про газорозрядні джерела світла, які, за певних умов, заборонено використовувати.
Загальновідомим є те, що будь-які лампи відносяться до штучних джерел світла. Газорозрядними джерелами світла є прилади, в яких електрична енергія перетвориться в оптичне випромінювання при проходженні електричного струму через гази і ін. речовини (наприклад, ртуть), що знаходяться в пароподібному стані.
При цьому, загальновідомим є факт, що абревіатура DC використовується для визначення постійного струму в еклектриці.
Колегія суддів зазначає, що виходячи із системного тлумачення ДСТУ 3649:2010, саме фари транспортного засобу типу світорозподілу DR, DC, DCR відносяться до фар з газорозрядними джерелами світла.
А відтак, безпідставними є твердження відповідача про те, що наявність абревіатури з літерами DC на блоці живлення до освітлювальних приладів, який був виявлений в автомобілі відповідача, свідчить про наявність у вказаному транспортному засобі саме газорозрядного джерела ближнього світла.
Як вбачається з матеріалів справи, працівником поліції фари, як джерело світла, а саме спосіб подачі останнього, в автомобілі Suzuki Jimny, реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2, після зупинки останнього не оглядалися, що підтверджується відповідним відеозаписом.
Статтею 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Згідно із ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на її користь.
Водночас висновок про встановлення газорозрядних ламп у фарах автомобіля позивача базується виключно на припущеннях працівника поліції, який, зокрема, не є спеціалістом в цій галузі.
Окрім того, в апеляційній скарзі не наведено жодних обґрунтувань на спростування доводів суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування даної постанови із закриттям провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Ярмолинецького відділу поліції Головного управління національної поліції в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 26 лютого 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку ст. 325 КАС України та згідно ст. 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.
Постанова суду складена в повному обсязі 11 квітня 2019 року.
Головуючий Курко О. П.
Судді Совгира Д. І. Боровицький О. А.