11 квітня 2019 року м. Дніпросправа № 811/1780/18
головуючий суддя І інстанції - Брегей Р.І.
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді (доповідача) Іванова С.М.,
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.12.2018 року в адміністративній справі № 811/1780/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-
Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.05.2018 року № 0041555301 та № 0041565301.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.12.2018 року адміністративний позов було задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Кіровоградській області від 25 травня 2018 року, яким на Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит»» накладено штрафну санкцію з земельного податку в сумі 403,22 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Кіровоградській області від 25 травня 2018 року, яким на Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит»» накладено штрафну санкцію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в сумі 64,64 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС у Кіровоградській області, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті обґрунтовано, а визначені ними штрафні санкції відповідають вчиненому позивачем порушенню приписів податкового законодавства.
Позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції, останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, 25 травня 2015 року позивачем була подана податкова декларація з плати за землю, якою визначено щомісячне грошове зобов'язання за той же рік в сумі 247,68 грн., а за грудень - 247,71 грн.
15 вересня 2015 року позивачем була подана уточнююча податкова декларація з плати за землю, якою визначено щомісячне грошове зобов'язання за той же рік в сумі 743,05 грн., а за грудень - 743,01 грн.
02 квітня 2015 року позивачем була подана податкова декларація з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за той же рік, якою визначено щоквартальне грошове зобов'язання у сумі 123,22 грн., а за І квартал - 41,07 грн 25.05.2018 року Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області була проведена камеральна перевірка своєчасності сплати податків позивачем, за результатом якої було складено акт № 001386/11-26-12/9807856.
За результатом проведеної перевірки, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем приписів п. 266.10 ст. 266, п. 287.3 ст. 287, ст. 126 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим останній підлягає притягненню до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу по податку на нерухоме майно у розмірі 323.20 грн., земельного податку з юридичних осіб у розмірі 2016.10 грн.
З огляду на вказані висновки, 25.05.2018 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення, яким позивачу було нараховано штраф за несвоєчасну сплату земельного податку з юридичних осіб у розмірі 403.22 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0041565301, яким позивачу було нараховано штраф з податку на нерухоме майно у розмірі 64.64 грн.
Не погодившись з обґрунтованістю прийняття відповідачем вказаних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суд з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що визначені законами України, у зв'язку з чим, підлягають скасуванню.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Згідно п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Приписами п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Системний аналіз наведених норм, свідчить про те, що предметом камеральної перевірки окрім питань правильності оформлення податкових декларацій можуть бути й питання своєчасності подання податкових декларацій (розрахунків). Так, у разі встановлення факту несплати платником податків узгоджених сум грошового зобов'язання, податковий орган наділений правом накладення на такого платника штрафу, у розмірі визначеному законом.
Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та нарахування штрафних санкцій були висновки податкового органу стосовно несплати позивачем податкових зобов'язань з земельного податку та податку на нерухоме майно.
Однак, згідно п. 1.3 ст. 1 Податкового кодексу України, цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.
Вимоги за зобов'язаннями банку із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.
З зазначеного вбачається, що під час здійснення ліквідації у банківської установи не виникає жодних додаткових зобов'язань, зокрема зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Правління Національного банку України від 17 грудня 2015 року № 898 було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «БАНК «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ».
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28 листопада 2017 року № 5175 було продовжено строк здійснення процедури ліквідації Банку до 17 грудня 2019 року.
Отже, з зазначених обставин справи вбачається, що починаючи з 17.12.2015 року позивач перебуває у стані ліквідації.
Відтак, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що у податкового органу були відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин приписів Податкового кодексу України та прийняття 25.05.2018 року оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки в силу приписів ч. 3 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у вказаний період у позивача не могло виникнути жодних додаткових зобов'язань, окрім пов'язаних зі здійсненням ліквідаційної процедури, а відтак до останнього не могли бути застосовані штрафні та фінансові санкції.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.12.2018 року в адміністративній справі № 811/1780/18 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає за винятком підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя Л.А. Божко
суддя Ю.В. Дурасова