Справа № 2540/3208/18 Суддя (судді) першої інстанції: Тихоненко О.М.
09 квітня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г.В.
суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.
за участю секретаря Антоненко К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року
у справі №2540/3208/18 (розглянутої у відкритому судовому засіданні)
за позовом ОСОБА_2
до відповідача Макіївської сільської ради
про скасування рішення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,
ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернулась до суду з позовом до Макіївської сільської ради (далі - відповідач), у якому просила:
- скасувати рішення 2/8 сесії 7 скликання Макіївської сільської ради від 23 серпня 2018 року про звільнення ОСОБА_2 з посади першого заступника сільського голови із скороченням посади першого заступника сільського голови з 23 серпня 2018 року;
- поновити ОСОБА_2 на посаді першого заступника сільського голови Макіївської сільської ради;
- стягнути з Макіївської сільської ради на користь ОСОБА_2 се звільнення її з посади першого заступника голови Макіївської сільської ради було проведено відповідачем з грубим порушенням вимог чинного законодавства.
- стягнути з Макіївської сільської ради на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 20 000 грон.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що звільнення з посади першого заступника голови Макіївської сільської ради було проведено відповідачем з грубим порушенням вимог чинного законодавства, оскільки позивачу не запропоновано посаду керуючого справами сільської ради, від якої остання фактично не відмовлялася, а 09.08.2018 лише обрала посаду заступника сільського голови з двох запропонованих, але мала право погодитися на посаду керуючого справами сільської ради після того, як рішення про затвердження позивача на посаду заступника сільського голови не було прийняте сесією
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Відповідачем подано відзив (заперечення) на апеляційну скаргу в якому зазначено, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції й відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом при винесенні рішення норм процесуального та матеріального права.
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечував та просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити з огляду на її необґрунтованість та безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.
Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі статтями 315, 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Макіївської сільської ради (22 сесія 7 скликання) від 17.01.2018 про внесення змін до штатного розпису сільської ради вирішено ввести у штатний розпис Макіївської сільської ради ОТГ посаду першого заступника сільського голови з 19.01.2018.
Крім того, рішенням Макіївської сільської ради (22 сесія 7 скликання) від 17.01.2018 вирішено затвердити на посаду першого заступника Макіївського сільського голови ОСОБА_2 та присвоєно 5 ранг державного службовця.
В подальшому, 03.04.2018 рішенням Макіївської сільської ради (23 сесія 7 скликання друге пленарне засідання) про внесення змін до штатного розпису апарату виконкому сільської ради вирішено вивести із штатного розпису Макіївської сільської ради посаду першого заступника сільського голови з 10.06.2018 та скорочено посаду першого заступника сільського голови з 10.06.2018 (рішення Макіївської сільської ради (23 сесія 7 скликання друге пленарне засідання) від 03.04.2018 про скорочення посади першого заступника сільського голови).
Також рішенням Макіївської сільської ради (23 сесія 7 скликання друге пленарне засідання) від 03.04.2018 про внесення змін до структури виконавчого комітету Макіївської сільської ради вирішено внести зміни до структури апарату виконавчого комітету Макіївської сільської ради, у тому числі, вивести із структури посаду першого заступника сільського голови з 10.06.2018.
Розпорядженням Макіївської сільської ради від 08.06.2018 було попереджено про вивільнення з 09.08.2018 у зв'язку із скороченням штату працівників - ОСОБА_2, як першого заступника сільського голови.
Після чого, 25.06.2018 позивачу направлено повідомлення про наявність у Макіївській сільській раді дві вакантних посад: заступника сільського голови та керуючого справами сільської ради, які і пропонувалися позивачу для подальшого працевлаштування.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач 09.08.2018 подала заяву до Макіївської сільської ради про переведення на посаду заступника сільського голови з 10.08.2018.
09.08.2018 відбулася 27 сесія 7 скликання Макіївської сільської ради на розгляд якої винесено два проекти рішень:
проект рішення Макіївської сільської ради про звільнення позивача з посади першого заступника сільського голови. Згідно з результатами голосування за проект рішення «Про звільнення ОСОБА_2 з посади першого заступника сільського голови» «ЗА» проголосувало 8 депутатів, рішення прийнято;
проект рішення Макіївської сільської ради про затвердження заступника Макіївського сільського голови з виконавчої роботи, яким пропонувалося на дану посаду ОСОБА_2 Згідно з результатами голосування за проект рішення «Про затвердження заступника Макіївського сільського голови з виконавчої роботи» «ЗА» проголосував 1 депутат, вказане рішення не прийнято.
Як вбачається з матеріалів справи позивач з 10.08.2018 по 22.08.2018 перебувала на лікарняному.
Після чого, 23.08.2018 рішенням Макіївської сільської ради (28 сесія 7 скликання) ОСОБА_2 звільнено з посади першого заступника сільського голови у зв'язку зі скороченням посади першого заступника сільського голови з 23.08.2018.
Згідно запису № 30 в трудовій книжці БТ-ІІ № 4356844 позивача звільнено з посади першого заступника Макіївського сільського голови у зв'язку з скороченням штату працівників згідно пп.1 п.1 ст. 40 КЗпП України.
На думку позивача, звільнення її з посади першого заступника голови Макіївської сільської ради було проведено відповідачем з грубим порушенням вимог чинного законодавства, що і стало підставою для звернення до суду.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Макіївської сільської ради (28 сесія 7 скликання) про звільнення позивача з посади першого заступника сільського голови є правомірними та таким, що скасуванню не підлягає, оскільки прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства, дотримано законодавчу процедуру звільнення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Частиною 6 статті 43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до ст. 2 Закону України від 07.06.2001 № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон № 2493-ІІІ) посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Статтею 7 Закону № 2493-ІІІ передбачено, що на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
Згідно ст. 3 Закону № 2493-ІІІ (в редакції, що діяла на момент вчинення спірних правовідносин) посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Згідно ст. 10 Закону № 2493-ІІІ прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється, у тому числі, на посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради шляхом затвердження відповідною радою.
Таким чином, посада заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради є виборною посадою, на яку особа затверджується відповідною радою, що є виключною компетенцією такої ради.
Пунктом 5 частини першої статті 26 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання.
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону № 280/97-ВР Сільський, селищний, міський голова, у тому числі, вносить на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлених відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Частиною першою статті 46 Закону № 280/97-ВР встановлено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Наступні сесії ради скликаються: сільської, селищної, міської - відповідно сільським, селищним, міським головою; районної у місті, районної, обласної - головою відповідної ради (ч. 4 ст. 46 Закону 280/97-ВР).
Відповідно до частини 10, 13 Закону № 280/97-ВР рішення про скликання сесії ради відповідно до частин четвертої, шостої та восьмої цієї статті доводиться до відома депутатів і населення не пізніш як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках - не пізніш як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд ради.
Пропозиції щодо питань на розгляд ради можуть вноситися сільським, селищним, міським головою, постійними комісіями, депутатами, виконавчим комітетом ради, головою місцевої державної адміністрації, головою районної, обласної ради, загальними зборами громадян.
Відповідно до ч. 1 ст.47 Закону № 280/97-ВР постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.
Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями (ч. 4 ст. 47 Закону № 280/97-ВР).
Відповідно до ч. 10 ст. 47 Закону № 280/97-ВР за результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації. Висновки і рекомендації постійної комісії приймаються більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності - заступником голови або секретарем комісії. Протоколи засідань комісії підписуються головою і секретарем комісії. Висновки і рекомендації постійної комісії, протоколи її засідань є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Частиною першою статті 59 вказаного Закону встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону № 280/97-ВР рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Згідно ч. 11 ст. 59 Закону № 280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Макіївською сільською радою було попереджено позивача, у відповідності до вимог чинного законодавства, про вивільнення, та запропоновано зайняти одну з вакантних посад, в результаті чого, ОСОБА_2 виявила бажання зайняти посаду заступника Макіївського сільського голови з виконавчої роботи. Згідно з результатами голосування за проект рішення «Про затвердження заступника Макіївського сільського голови з виконавчої роботи» «ЗА» проголосував 1 депутат, вказане рішення не прийнято. В результаті чого, позивача 23.08.2018 звільнено з посади першого заступника сільського голови у зв'язку зі скороченням посади.
Ретельно вивчивши доводи позивача у світлі встановлених обставин справи, колегія суддів доходить висновку, що вони не виявляють будь-яких ознак порушення прав позивача під час прийняття рішення. Разом з тим колегія суддів зазначає, що матеріали справи та встановлені обставини свідчать про те, що рішення Макіївської сільської ради (28 сесія 7 скликання) про звільнення позивача з посади першого заступника сільського голови є правомірними та таким, що скасуванню не підлягає, оскільки прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства,з дотриманням законодавчої процедури звільнення.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як правомірно зауважено та враховано судом першої інстанції під час розгляду справи, на підтвердження факту правомірності своїх дій відповідачем надано акти інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю Управління Держпраці у Чернігівській області від 10.10.2018 № 25-17-013/0687 та від 06.09.2018 № 25-17-013/0601, якими порушення вимог чинного законодавства про працю не встановлено.
Доводи позивача, що її було звільнено передчасно колегія суддів не приймає до уваги так як відповідачем було відкладено розгляд та вирішення питання про звільнення її з посади першого заступника сільського голови у зв'язку зі скороченням посади першого заступника сільського голови до її одужання.
Крім того, колегія суддів зауважує особливість затвердження на посаду заступника голови сільської ради, яка відбувається на сесіях ради, що унеможливлює виконання відповідачем статті 49-2 КЗпП України.
В контексті посилання апелянта на ту обставину, що обов'язок працевлаштування покладається на відповідача колегія суддів звертає увагу на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач 29.10.2018 направив на адресу позивача запрошення на 01.11.2018 на 12.00 год. на засідання сесії Макіївської сільської ради щодо розгляду питання працевлаштування позивача.
Разом з тим, 31.10.2018 працівниками Макіївської сільської ради складено акт, відповідно до якого 31.10.2018 близько 09 год. 30 хв. було вручено особисто ОСОБА_2 запрошення на засідання сесії, однак позивач ставити підпис про його отримання відмовилась.
Крім того, рішенням Макіївської сільської ради (30 сесія 7 скликання) від 01.11.2018 про повторне запропонування працевлаштування позивачу вирішено: інформацію сільського голови про повторне запропонування працевлаштування ОСОБА_2 - прийняти до відома.
Отже, доводи викладені в апеляційній скарзі позивача є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону та спростовуються матеріалами справи та висновками суду.
Виходячи з аналізу наведених норм у сукупності суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими, оскільки відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, виконано покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваного рішення.
Колегія суддів інші доводи апеляційної скарги не бере до уваги, з огляду на те, що судом першої інстанції вже була надана оцінна вказаним доводам, які не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та зазначає, що вони цілком дублюють доводи зазначені позивачем в позовній заяві.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст.329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Г.В. Земляна
Судді: І.О. Лічевецький
В.П. Мельничук
Повний текст постанови виготовлено 10 квітня 2019 року.