Справа № 824/275/18-а
Головуючий у 1-й інстанції: Боднарюк О.В.
Суддя-доповідач: Біла Л.М.
03 квітня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Граб Л.С.
за участю:
секретаря судового засідання: Черняк А.В.,
представника позивача: ОСОБА_2
представника відповідача: Ахтемійчук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 січня 2019 року (повний текст якого складено у м. Чернівці) у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про скасування рішень,
у березні 2018 року позивач - ФОП ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.03.2018:
№ 0005611304 з податку на доходи фізичних осіб на суму штрафних (фінансових) санкцій 170 грн.;
№ 0005621304 з податку на доходи фізичних осіб на суму 91232,04 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями 72985,63 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 18246,41 грн.;
№ 0005631304 з військового збору на суму 7602,68 грн., в т.ч. за податковими зобов'язаннями 6082,14 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1520,54 грн.;
№ 0005641304 з податку на додану вартість на суму 216778,75 грн., в т.ч. за податковим зобов'язаннями 173423,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 43355,75 грн.;
визнати протиправним та скасувати рішення №0005571304 від 12.03.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму штрафних санкцій 14440,80 грн.;
визнати протиправним та скасувати рішення №0005591304 від 12.03.2018 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасного подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у розмірі 170 грн.;
визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2018 № Ф-0005581304 на суму 72204 грн.;
визнати протиправним та скасувати рішення від 23.01.2018 року №118/ФОП/14-13-13-04 про анулювання реєстрації платника єдиного податку з 01.04.2016.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій, анулювання реєстрації платника єдиного податку та вимога про сплату боргу є протиправними, з огляду на те, що відповідачем порушено строки для застосування адміністративно-господарської санкції, оскільки перевіркою встановлено порушення позивачем в першому кварталі 2016 року вимог щодо умов застосування спрощеної системи оподаткування єдиним податком. Натомість, рішення про анулювання реєстрації платника єдиного внеску відповідачем прийнято 23.01.2018. На думку позивача застосування відповідачем такої адміністративно-господарської санкції можливо лише протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Крім того, відповідачем безпідставно не включено до складу витрат належним чином підтверджені витрати на придбання товарів та запчастин, які пов'язані з господарською діяльністю, хоча під час перевірки позивач надав видаткові накладні, акти прийому-передачі послуг, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, дефектні акти, акти списання товарно-матеріальних цінностей, квитанції до прибуткових ордерів стосовно взаємовідносин між позивачем та контрагентами.
Стосовно нарахувань єдиного соціального внеску позивач також зазначив, що посадовими особами відповідача помилково та безпідставно визначено чистий оподатковуваний дохід позивача за кожний місяць в сумі не меншій за максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановленого Законом. При цьому, при розрахунку відповідачем допущено ряд методологічних помилок.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 січня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин, що на його переконання, призвело до невірного вирішення справи. Так, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на терміни застосування адміністративно-господарських санкцій, а також не врахував, що під час проведення позапланової перевірки позивачем надавалися належним чином оформленні первинні документи, які підтверджують факт понесених відповідних витрат, однак такі витрати враховано лише частково.
28 лютого 2019 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідача, в якому останній заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти доводів апеляційної скарги та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, на підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області №87 від 09.02.2018, проведена позапланова документальна перевірка діяльності самозайнятої особи фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2017 щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 30.09.2017, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2016 по 30.09.2017.
12.01.2018 позивачем подано заперечення на акт складений за результатами перевірки № 1/24-13-13-04-19/НОМЕР_5 (т. 1 а.с.42)
На виконання вимог листа від 13.02.2018 №297/ФОП/24-13-13-04, позивачем надіслано відповідачу копії первинних документів стосовно валових витрат, які пов'язані із отриманими доходами у 2016 році (т.1 а.с.43).
23.02.2018, з урахуванням наданого заперечення від 12.01.2018 № 23/ФОП на акт позапланової документальної перевірки № 1/24-13-13-04-19/НОМЕР_5 від 02.01.2018, складено акт №19/24-13-13-04-19/НОМЕР_5 про результати документальної позапланової перевірки самозайнятої фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 РНОКПП НОМЕР_5 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 30.09.2017 дотримання законодавства в частині укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2016 по 30.09.2017, в якому зафіксовані наступні порушення вимог податкового законодавства:
- п. 296.1 ст. 296 ПК України - не надання для перевірки книги обліку доходів;
- п.п. 291.4.2 ст. 291, п. 293.8.2 п. 293.8 ст. 293 та абз. 1 пп. 298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України, а саме не здійснено перехід на застосування іншої ставки або відмова від застосування спрощеної системи оподаткування, не застосовано ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків до обсягу перевищення доходу, в результаті чого донараховано єдиний податок в сумі - 8104,80 грн.;
- пп. 3 п. 299.10 п. 299, п. 299.11 ст. 299 ПК України - реєстрація платника єдиного податку підлягає анулюванню з 01.04.2016;
- п. 177.10 ст. 177 ПК України - не зареєстрована та не надана книга обліку доходів і витрат для загальної системи оподаткування в контролюючому органі;
- п. 177.2 ст.177 ПК України - встановлено заниження суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 72985,63 грн.;
- пп. 49.18.5 п.49.18 ст.49 та п. 177.5 ст.177 ПК України - не подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік;
- абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 2 ст. 9 Закону України від 08.07.2010р. № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" із змінами та доповненнями - не нараховано єдиний внесок, який підлягає нарахуванню з чистого оподатковуваного доходу на суму доходу (прибутку) за 2016 рік в сумі 72204,00 грн.;
-п. 4 ст.6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску па загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме неподання до контролюючого органу за місцем обліку, звіту про суми нарахованого єдиного внеску за 2016 рік;
- пп. 1.2, 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, з урахуванням змін, внесених Законом України № 71-III Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 - не нараховано та не утримано військовий збір з оподатковуваного (чистого доходу) за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 на загальну суму 6082,14 грн,;
- порушення п.181.1 ст. 181, п.183.1, п.183.4 ст. 183, п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст. 188 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 11.07.2016 по 30.09.2017 на загальну суму - 173423.00 грн., в тому числі за серпень 2016 року - 6590 грн., за вересень 2016 року в сумі -11851 грн., за жовтень 2016 року - 12323 грн., за листопад 2016 року 10396 грн., за грудень 2016 року в сумі 24861 грн., за січень 2017 року в сумі 21436 грн., за лютий 2017 року в сумі - 34165 грн., за березень 2017 року в сумі -12475 грн., за квітень 2017 року в сумі - 533 грн., за травень 2017 року в сумі - 21036 грн., за червень 2017 року в сумі - 3586 грн., за серпень 2017 року в сумі - 12301 грн., за вересень 2017 року в сумі - 1870 грн.;
- ст. 44 ПК України, а саме порушення встановлених законодавством строків зберігання документів з питань обчислення і сплати податків і зборів, а також документів пов'язаних із виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
- перевіркою дотримання обов'язків щодо подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1-ДФ) встановлено, що розрахунки за формою 1-ДФ подавалися не в повному обсязі, чим порушено: п.51.1 ст.51, п.п.176.2 (б) п. 176.2 ст. 176 ПК України (т.1 а.с.13-36).
На підставі результатів документальної позапланової перевірки позивача, контролюючим органом прийняті наступні рішення:
- податкове повідомлення-рішення №0005611304 від 12.03.2018, яким до платника було застосовано штрафні санкції з податку на доходи фізичних осіб за не подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік у сумі 170 грн. (т.1 а.с.37)
- податкове повідомлення-рішення №0005621304 від 12.03.2018, яким визначено податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 91232,04 грн., з них: за податковими зобов'язаннями 72985,63 грн., за штрафними санкціями 18246,41 грн. (т.1 а.с.37).
- податкове повідомлення-рішення №0005631304 від 12.03.2018, яким нараховано військовий збір на загальну суму 7602,68 грн., з них: за податковими зобов'язаннями 6082,14 грн., за штрафними санкціями 1520,54 грн.(т.1 а.с.38)
- податкове повідомлення-рішення №0005641304 від 12.03.2018, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 216778,75 грн., з них: за податковими зобов'язаннями 173423,00 грн., за штрафними санкціями - 43355,75 грн. (т.1 а.с 38).
- рішення №0005571304 від 12.03.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі, яким донараховано 72204,00 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - вирішено застосувати штрафна санкції в сумі 14440,80 грн. (т.1 а.с. 39).
- рішення № 0005591304 від 12.03.2018 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2016 рік у сумі 170,0 грн. (т.1 а.с.39).
- вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2018 № Ф-0005581304 на суму боргу 72204, 00 грн. (т.1 а.с.40)
- рішення №118/ФОП/24-13-13-04 від 22.01.2018 про анулювання реєстрації платника єдиного податку (т.1 а.с. 41).
Не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду для їх скасування.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі оцінки доказів, які надано суб'єктом владних повноважень на обґрунтування правомірності своїх рішень та доказів, які надані позивачем, підтверджено правомірність винесення оскаржуваних рішень.
Колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755 -VI.
Положення п. 291.2 ст. 291 ПК України визначає спрощену систему оподаткування, обліку та звітності як особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Відповідно до п.291.4 ст.291 ПК України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності на другій групі - фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.
За приписами абз. 5 п.293.4 ст.293 ПК України ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої - третьої групи (фізичні особи підприємці) у розмірі 15 відсотків до доходу, отриманого платниками першої або другої групи від провадження діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 п.291.4 ст. 291 Кодексу відповідно.
Згідно з пп.3 п.299.10 ст.299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.
У разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводяться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом (п.299.11 ст.299 ПК України).
Даючи правову оцінку доводам апелянта щодо протиправності винесення рішення від 23.01.2018 про анулювання реєстрації платника єдиного податку з 01.04.2016, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
З матеріалів справи слідує, що позивач у 2016 році здійснював діяльність на другій групі спрощеної системи оподаткування та сплачував до бюджету єдиний податок шляхом здійснення щомісяця авансових платежів (до 20% розміру мінімальної заробітної плати).
В період з 01.01.2016 по 31.12.2016 позивачем надавалися послуги юридичній особі, що знаходиться на загальній системі оподаткування, а саме: ДП "Хотинський лісгосп", згідно договорів № 49/51 від 27.03.2017; № 139 від 01.11.2016; № 26 від 04.02.2016; № 25 від 01.02.2016; № 179 від 01.11.2016 та № 9 від 12.01.2017.
Внаслідок порушень вимог перебування на другій групі спрощеної системи оподаткування, відповідач прийняв оскаржуване рішення, яким виключив позивача з реєстру платників єдиного податку з 01.04.2016.
Вважаючи, що рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку не є адміністративно-господарською санкцією, а тому до нього не можуть бути застосовані строки, передбаченні ГК України, суд першої інстанції визнав необґрунтованою позицію ФОП ОСОБА_4 щодо застосування норм статей 239 та 250 Господарського кодексу України, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 20.02.2018 у справі 808/2535/17.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 239 Господарського кодексу України (далі ГК України) органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції, зокрема, інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.
Положеннями ст. 250 ГК України встановлено строки застосування адміністративно-господарських санкцій. Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, Законом України "Про банки і банківську діяльність" та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.
Відповідно до пп. 14.1.265 статті 14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з п. 116.1 ст. 116 ПК у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення-рішення.
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує на те, що застосована до позивача адміністративно-господарська санкція у вигляді анулювання реєстрації платника єдиного податку та виключення позивача з реєстру платників єдиного податку з 01.04.2016 є ні чим іншим, ніж адміністративно-господарською санкцією в розумінні ст. 239 ГК України, строки застосування якої передбачені ч.1 ст. 250 ГК України.
Обмеження, визначені ч. 2 ст. 250 ГК України, до такого роду санкцій не застосовуються, оскільки рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку не є штрафною санкцією в розумінні пп. 14.1.265 ст. 14 та п. 116.1 ст. 116 ПК України.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідно до п. 114.1 ст. 114 ПК України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначених статтею 102 цього Кодексу.
Згідно з п. 102.1. ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 299.11 ст. 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводяться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Однак, як встановлено з матеріалів справи, порушення позивачем здійснено в І кварталі 2016 року, тоді як санкцію накладено в 2018 році, однак з 01.04.2016.
Таким чином, висновок суду першої інстанції, що відповідач мав керуватися терміном 1095 днів для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку є помилковим, оскільки суд першої інстанції застосував строк 1095 днів, який є загальним, тоді як п. 299.11 ст. 299 ПК України визначено спеціальний строк.
Колегія суддів вважає помилковим врахування судом першої інстанції правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 20.02.2018 у справі 808/2535/17 при вирішенні даної справи, оскільки судом касаційної інстанції досліджувалося валютне правопорушення, за допущення якого відносно платника податків винесено податкове повідомлення-рішення, а відтак висновок Верховного Суду сформовано за інших обставин справи.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги позивача, що застосування контролюючим органом такої адміністративно-господарської можливо лише протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення.
Однак, відповідач вийшов за межі строку для застосування даної санкції, а саме, порушення здійснено позивачем у першому кварталі 2016 року, а санкція застосована до позивача рішенням від 23.01.2018 № 118/ФОП/14-13-13-04, тобто поза межами одного року з дня порушення, що, на переконання колегії суддів, вказує на наявність підстав для скасування вказаного рішення.
Оцінюючи доводи апелянта стосовно безпідставності неврахування відповідачем понесення витрат на придбання товарів, суд апеляційної інстанції зважає на таке.
За наслідками неправомірного анулювання відповідачем реєстрації платника єдиного податку та виключення позивача з реєстру платників єдиного податку з 01.04.2016 здійснено донарахування позивачу податків і зборів, відповідно до умов застосування загальної системи оподаткування, починаючи з 01.04.2016, які відображені відповідачем у повідомленнях-рішеннях від 12.03.2018 №№ 0005611304, 0005621304, 0005631304, 0005641304, в рішенні № 0005571304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 12.03.2018, в рішенні № 0005591304 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 12.03.2018, вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2018 № Ф-0005581304.
Так, з матеріалів справи слідує, що за результатами позапланової документальної перевірки позивача, відповідачем встановлені порушення п. 177,1 ст.177, п. 177.2 ст. 177, п.164.1 сг.164 ПК України внаслідок заниження позивачем загального оподаткованого доходу на суму 699940,34 грн.
Відповідно до п. 177.2 ст.177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
За приписами п. 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;
177.4.3. суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;
177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Так, під час проведення позапланової перевірки (акт перевірки від 23.02.2018) позивачем надавалися документально підтверджені витрати, які не були враховані податковим органом при позаплановій перевірці (акт перевірки від 02.01.2018), про що свідчать заперечення на акт перевірки від 10.01.2018 року та лист, наданий відповідачу від 16.02.2018 про надання документів.
Зокрема, позивачем надано контролюючому органу видаткові накладні, акти прийому-передачі послуг, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, дефектні акти, акти списання товарно-матеріальних цінностей, квитанції до прибуткових ордерів стосовно взаємовідносин між позивачем та його контрагентами.
У відповідності до вимог ст. 44 ПК України встановлено, що облік доходів, витрат та інших показників, які пов'язані з визначенням об'єктів оподаткування або податкових зобов'язань проводиться на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, фінансової звітності та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, ведення яких передбачено законодавством.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88 є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати обов'язкові реквізити, а саме: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Ці вимоги викладені в ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п. 2.4 Положення №88.
На підтвердження понесення витрат, позивачем було надано відповідачу в ході проведення позапланової перевірки первинні документи, які підтверджують витрати на придбання автошин, придбаних у ФОП ОСОБА_5 на суму 40000 грн. та ФОП ОСОБА_6 (накладна від 12.11.2016) на суму 48000 грн. Разом з цим безпідставно не враховано у складі документально підтверджених витрат придбання автошин у ФОП ОСОБА_6 (накладна від 03.04.2016) на суму 48000 грн., ФОП ОСОБА_7 на суму 96000 грн., ФОП ОСОБА_8 на суму 80000 грн.
Тобто, з наданих 16.02.2018 для перевірки документів слідує, що позивач придбав шини для вантажних автомобілів в кількості - 33 штуки на загальну суму - 292400,08 грн., та шини для легкових автомобілів в кількості - 8 штук на загальну суму - 32000,00 грн. Згідно з наданих до перевірки документів, а саме дефектних актів, внаслідок експлуатації вантажних автомобілів марки ЗІЛ -131 та Урал 4320 є непридатними та потребують заміни шини в кількості - 33 шт.
Суд першої інстанції зробив висновок про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що вказані шини були використані останнім під час здійснення господарської діяльності, посилаючись на те, що матеріалами справи підтверджено надання транспортних послуг виключно згідно договорів № 28 від 04.02.2016 "Про надання послуг" ДП "Хотинське лісове господарство" на суму - 28570 грн.
Аналогічні висновки зроблено судом першої інстанції і щодо обставин придбання мастила та антифризу відповідно до накладної від 30.0.4.2016 року на загальну суму 33600,00 грн., так як в оскаржуваному судовому рішенні зазначено, що відсутні будь-які підтвердження використання транспортних засобів у господарській діяльності протягом року, окрім 365 км., відповідно до акту виконаних робіт, а відтак відсутні підстав для врахування вищевказаних витрат при обчисленні чистого оподаткованого доходу.
При цьому, суд першої інстанції не погодився з доводами відповідача в частині посилань на вимоги Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 20.05.2006 року № 488 щодо обов'язку позивача в оформленні (веденні) карток обліку пробігу (наробітку) пневматичної шини, оскільки вказаний нормативний акт не підлягає застосуванню у правовідносинах позивача та адмініструванню податків і обов'язкових платежів.
Таким чином, попри визнання необґрунтованою позицію контролюючого органу про необхідність дотримання позивачем Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 20.05.2006 № 488, на підставі якого відповідач і поставив під сумнів необхідність придбання позивачем шин для вантажних автомобілів саме у кількості 33 штуки, судом першої інстанції не здійснено належного аналізу обставин, які б підтверджували правомірність позиції відповідача щодо неврахування таких витрат.
Між тим, з наданих представниками сторін пояснень, судом апеляційної інстанції встановлено, що сторони по справі не заперечують факт наявності належним чином оформлених документів щодо придбання вказаних шин.
Більше того, фактично податковим органом враховано витрати щодо придбання позивачем лише частини таких шин (13 штук), без надання належного обґрунтування, тій обставині чому позивач не міг використати в своїй господарській діяльності саме 33 шини.
Фактично на припущеннях ґрунтується і позиція податкового органу, що витрати, які понесені позивачем на придбання мастила та антифризу, не пов'язані з господарською діяльністю останнього.
Висновок контролюючого органу щодо заниження позивачем суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб ґрунтується на тому, що витрати по придбанню пиловника (бук 1-го та 2-го сорту в кількості 45,24 м.куб.), який придбаний у ФОП ОСОБА_10 згідно накладних № 4/4 від 04.04.2016 та № 2/4 від 02.04.2016, не пов'язані з господарською діяльністю, оскільки реальність такої операції не посвідчена будь-яким правочином.
З даного приводу колегія суддів зауважує, що акт перевірки містить інформацію про реалізацію паливної деревини ДУ "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернівецькій області" за період з 01.04.2016 по 31.12.2016 на суму 254060,94 грн. (ст. 10 акту перевірки) і дана сума врахована у складі валових доходів за вказаний період.
Крім того, з наданих представником позивача пояснень, судом апеляційної інстанції з'ясовано, що саме вказаний вище пиловник після відповідної переробки було реалізовано позивачем в якості паливної деревини ДУ "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернівецькій області", що підтверджується відповідними доказами по справі.
При цьому, висновок суду першої інстанції щодо не підтвердження реальності здійснення вказаної господарської операції ґрунтується на відсутності підтвердження руху коштів від покупця до продавця, транспортування даного пиловника, його походження, тобто через відсутність документів, які не є первинними документами, а також не зважаючи на наявність у справі накладних № 4/4 від 04.04.2016 та № 2/4 від 02.04.2016 з відмітками про оплату.
Більше того, як слідує з пояснень, наданих представником позивача в судовому засіданні, відомості щодо руху коштів від покупця до продавця (банківські виписки) не витребовувалися відповідачем під час перевірки, а відтак і не були надані позивачем.
Таким чином, з урахування специфіки господарської діяльності позивача, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги, що витрати по придбанню пиловника пов'язані зі здійсненням позивачем господарської діяльності, що вказує на помилковість висновків суду першої інстанції в цій частині.
Щодо доводів апеляційної скарги про правомірність включення до валових витрат вартості бензопил та запчастин для них, то колегія суддів зазначає, що відповідачем без належного обґрунтування зроблено висновок про не підтвердження у складі витрат придбання вказаних товарів (т. 1 а.с. 26-27), що вказує на протиправність такої позиції податкового органу.
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірності не врахування понесення позивачем витрат на придбання вищевказаних товарів, що вказує на обґрунтованість доводів апеляційної скарги в цій частині.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги стосовно нарахування єдиного соціального внеску, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Як зазначалось вище, перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22 відсотки за період з 01.04.2016 по 31.12.2016, встановлено порушення п.п.2 п.1 ст. 7 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині не сплати єдиного соціального внеску з чистого доходу в сумі - 72204,00 грн.
Перевіркою правильності відображення показників у поданих звітах по єдиному соціальному внеску (додатків № 5) за період з 01.04.2016 по 31.12.2016 та відповідно до виявлених порушень викладених в акті позапланової перевірки, встановлено порушення п.п. 2 п. 1 ст. 7 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464- VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині заниження сум отриманого доходу з якого нараховується та сплачується єдиний соціальний внесок в загальній сумі - 72204,00 грн.
Так, Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Положеннями ч. 1 ст. 4 даного Закону визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у проваджені ними підприємницької діяльності.
Згідно з п. 2 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" базою нарахування єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) є сума доходу (прибутку отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.
За приписами п. 3 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску па загальнообов'язкове державне соціальне страхування" нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.
Згідно з ч. 4 ст. 1 даного Закону України максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює двадцята п'яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.
Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 затверджена Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Інструкція), яка визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів.
Відповідно до пп. 3 п. 1 розділу II Інструкції платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з пп. 2 п. 5 розділу ІV Інструкції платники, визначені підпунктом 3 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) пункту 1 розділу II цієї Інструкції, здійснюють розрахунок єдиного внеску за календарний рік до 10 лютого наступного року на підставі даних річної податкової декларації. При визначенні доходу (прибутку), з якого сплачується єдиний внесок, враховується кількість місяців, у яких отримано дохід (прибуток).
Базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість місяців, протягом яких він отриманий. До зазначеної суми з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску застосовується ставка, зазначена в пункті 3 розділу III даної Інструкції.
Так, в ході перевірки при нарахуванні єдиного соціального внеску відповідачем не враховано документально підтверджені витрати з придбання товарів, запчастин, мастил та авторідин, які використані позивачем у своїй господарській діяльності. У зв'язку із вищевказаним, відповідачем не вірно визначено суму чистого доходу за період з 01.04.2016 по 31.12.2016.
За період з 01.04.2016 по 31.12.2016 позивачем, відповідно даних акту перевірки одержано валового доходу в сумі 699940,34 грн.
У другому кварталі 2016 року, відповідно даних позивача встановлено одержання валового доходу позивачем у розмірі 437019,26 грн., в т.ч. 342709 грн. - по взаєморозрахунках із ДП "Хотинський лісгосп"; 90310,26 грн. - ДУ "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернівецькій області", 4000 грн. - по взаєморозрахунках із ТОВ "Грін Енерджі"). Інших контрагентів-покупців, відповідно до даних бази ЦРД ДРФО та виплаченого доходу позивачу за другий квартал не було.
Суми документально підтверджених витрат, пов'язаних із господарською діяльністю за другий квартал 2016 року складають 481566,36 грн. До таких витрат за другий квартал віднесено плату за електроенергію на суму 9922,56 грн., в т. ч. відповідно до платіжних доручень від 01.04.2016 на суму 1830,98 грн., від 27.04.2016 на суму 1857,70 грн.; від 25.05.2016 на суму 1984,61 грн.; від 29.06.2016 на суму 1969,20 грн та від 28.07.2016 на суму 2280,07 грн.; плата за придбаний пиловник у ФОП ОСОБА_10 на суму 101790 грн., плата за придбані запчастини до бензопил у ФОП ОСОБА_12 на суму 74160 грн.; плата за придбані автошини у ОСОБА_8 на суму 70000 грн; у ФОП ОСОБА_7 на суму 96000 грн.; у ФОП ОСОБА_6 на суму 48000 грн., плата за придбані авторідини у ФОП ОСОБА_13 на суму 33600 грн. та придбані роботи по утепленню випарок у ФОП ОСОБА_14 на суму 48093,80 грн.
З вищевказаних витрат при проведенні перевірки, відповідачем зроблено висновок, що не пов'язані із господарською діяльністю витрати на загальну суму 423550 грн., а саме: плата за придбаний пиловник у ФОП ОСОБА_10 на суму 101790 грн., плата за придбані запчастини до бензопил у ФОП ОСОБА_12 на суму 74160 грн., плата за придбані автошини у ОСОБА_8 на суму 70000 грн., у ФОП ОСОБА_7 на суму 96000 грн., у ФОП ОСОБА_6 на суму 48000 грн., плата за придбані авторідини у ФОП ОСОБА_13 на суму 33600 грн.
Тобто, за період 2 квартал 2016 року валовий дохід позивача складав 437019,26 грн., фактичні витрати склали 481566,36 грн., витрати за даними перевірки - 58016,36 грн., чистий дохід за даними перевірки - 379002,9 грн., чистий дохід за фактичними даними становить мінус 44547,1 грн.
У третьому кварталі 2016 року, відповідно даних акта перевірки (стор. 10 акта перевірки) відповідачем встановлено одержання валового доходу позивачем у розмірі 53873 грн. (платіжні доручення від 26.08.2016 № 2292 на суму 32949 грн., від 08.09.2016 № 2403 на суму 4256 грн., від 30.09.2016 № 2631 на суму 16668 грн. - по взаєморозрахунках із ДП "Хотинський лісгосп"). Інших контрагентів-покупців, відповідно до даних бази ЦРД ДРФО та виплаченого доходу позивачу за третій квартал не було.
Документально підтверджені витрати за третій квартал складають 84373,04 грн. З них підтверджено контролюючим органом витрати на суму 34228,04 грн., в т.ч. відповідно до видаткової накладної №ЧНВРНк-04931 від 16.09.2016, що видана ТОВ "Укрзапчастина" на суму 12400,08 грн., плата за електроенергію, відповідно до платіжних доручень від 28.07.2016 № 100 на суму 2187 грн., від 28.07.2016 № 101 на суму 93,07 грн., від 12.09.2016 № 85 на суму 2056,52 грн. та від 27.09.2016 № 87 на суму 2116,37 грн. та виплати по договорах цивільно- правового характеру та нарахованого з них єдиного внеску на суму 15375 грн., в т.ч. за липень - 0 грн., за серпень - 7687,50 грн. та вересень - 7687.50 грн.
Сума безпідставно не підтверджених витрат за даними перевірки складає 50145 грн., в т.ч. плата за придбані запчастини до бензопил у ФОП ОСОБА_12 на суму 50145 грн.
Тобто, за період 3 квартал 2016 року валовий дохід позивача складав 53873 грн., фактичні витрати склали 84373,04 грн., витрати за даними перевірки - 34228,04 грн., чистий дохід за даними перевірки - 19644,96 грн., чистий дохід за фактичними даними становить мінус 30500,04 грн.
Аналогічна ситуація із четвертим кварталом 2016 року. Контролюючим органом в ході перевірки встановлено, що валовий дохід за даний період склав 209048,08 грн. (платіжні доручення від 07.10.2016 № 2725 на суму 16686 грн., від 13.10.2016 № 2832 на суму 44931,20 грн., від 17.11.2016 № 3117 на суму 17138,95 грн., від 23.11.2016 № 3184 на суму 34841,25 грн. - по взаєморозрахунках із ДП "Хотинський лісгосп" та платіжні доручення від 25.10.2016 на суму 16199,40 грн., від 22.11.2016 на суму 15121,0 грн., від 08.12.2016 на суму 48579,0 грн. та від 20.12.2016 на суму 15551,28 грн. - по взаєморозрахунках із ДУ "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернівецькій області"). Інших контрагентів-покупців, відповідно до даних бази ЦРД ДРФО та виплаченого доходу позивачу за 4 квартал не було.
Документально підтверджених в ході перевірки витрат, пов'язаних із господарською діяльністю, за 4 квартал 2016 року відповідачем встановлено у сумі 170639,54 грн. А саме, відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера №366 від 26.10.2016 на суму 62400,0 грн. виданого ПП ОСОБА_14; квитанції до прибуткового касового ордера №1/12 від 24.12.2016, № 2/12 від 25.12.2016, № 3/12 від 26.12.2016 та № 4/12 від 27.12.2016 на суму 40000,0 грн., виданих ПП ОСОБА_5; квитанції до прибуткового касового ордера №б/н від 12.11.2016, №б/н від 14.11.2016, №б/н від 15.11.2016 , №б/н від 16.11.2016 та №б/н від 17.11.2016 на суму 48000,0 грн., виданих ПП ОСОБА_6, а також плата за електроенергію, відповідно до платіжних доручень від 28.10.2016 № 95 на суму 2500 грн., від 24.11.2016 № 98 на 519,54 грн. та виплати по договорах цивільно-правового характеру та нарахованого з них єдиного внеску на суму 17220 грн., в т.ч. за жовтень - 7687,50 грн., за листопад - 4612,50 грн., за грудень - 4920 грн. В такому разі сума нарахованого єдиного соціального внеску складає на рівні мінімального - по 319 грн. за жовтень та листопад 2016 року та 352 грн. за грудень 2016 року.
При цьому, необґрунтовано за результатами перевірки не підтверджено витрати, пов'язані із господарською діяльністю, на суму 29830 грн. як плата за придбані запчастини до бензопил у ФОП ОСОБА_12
Тобто, за період 4 квартал 2016 року валовий дохід позивача складав 209048,08 грн., фактичні витрати склали 200469,54 грн., витрати за даними перевірки - 170639,54 грн., чистий дохід за даними перевірки - 38408,54 грн., чистий дохід за фактичними даними становить 8578,54 грн.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що чистий дохід позивача за період з 01.04.2016 по 31.12.2016 фактично склав мінус 66468,6 грн., а відтак сума єдиного соціального внеску складає суму мінімального соціального внеску за кожен місяць помножену на кількість місяців у періоді (319 грн. помножено на вісім місяців з квітня по листопад та додана сума 352 грн. за грудень 2016 року).
Враховуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції вважає, що позиція апелянта щодо помилкового визначення контролюючим органом єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування знайшла своє правове підтвердження в ході апеляційного розгляду справи.
При цьому, суд першої інстанції не врахував зазначених вище обставин та ухвалив необґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову та прийшов до невірного висновку про те, що відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваних рішень.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У силу вимог п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, що вказує на наявність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги про скасування оскаржуваного судового рішення з прийняттям нової постанови про задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити повністю.
Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 січня 2019 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про скасування рішень задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати:
податкове повідомлення-рішення від 12.03.2018 № 0005611304 з податку на доходи фізичних осіб на суму штрафних (фінансових) санкцій 170 грн.;
податкове повідомлення-рішення від 12.03.2018 № 0005621304 з податку на доходи фізичних осіб на суму 91232,04 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями 72985,63 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 18246,41 грн.;
податкове повідомлення-рішення від 12.03.2018 № 0005631304 з військового збору на суму 7602,68 грн., в т.ч. за податковими зобов'язаннями 6082,14 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1520,54 грн.;
податкове повідомлення-рішення від 12.03.2018 № 0005641304 з податку на додану вартість на суму 216778,75 грн., в т.ч. за податковим зобов'язаннями 173423,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 43355,75 грн.;
рішення №0005571304 від 12.03.2018 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму штрафних санкцій 14440,80 грн.;
рішення №0005591304 від 12.03.2018 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасного подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у розмірі 170 грн.,
вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2018 № Ф-0005581304 на суму 72204 грн.,
рішення від 23.01.2018 року №118/ФОП/14-13-13-04 про анулювання реєстрації платника єдиного податку з 01.04.2016.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 10 квітня 2019 року.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Гонтарук В. М. Граб Л.С.