10 квітня 2019 року м. Дніпросправа № 202/1/19(2-а/202/30/2019)
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,
за участю секретаря судового засідання Лащенко Р.В.
за участі сторін: позивач ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06.03.2019 року ( суддя Слюсар Л.П.) в адміністративній справі №202/1/19(2-а/202/30/2019) за позовом ОСОБА_1 до Інспектора лейтенанта поліції Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області 3 батальйону 1 роти лейтенант поліції Ромейко Олександра Вікторовича, третя особа: Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська із адміністративним позовом до інспектора Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області 3 батальйону 1 роти лейтенанта поліції Ромейко Олександра Вікторовича, в якому просив визнати протиправними дії інспектора Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області 3 батальйону 1 роти лейтенанта поліції Ромейко Олександра Вікторовича та скасувати постанову серії ЕАВ № 814126 від 24 грудня 2018 року про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення п.18.2 ПДР за ст.122 ч.1 КУпАП про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 березня 2019 року адміністративний позов задоволено частково, постанову інспектора роти № 1 батальйону 3 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Ромейка Олександра Вікторовича, серії ЕАВ № 814126 від 24.12.2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП скасовано, провадження у адміністративній справі закрито, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись частково з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення суду скасувати в частині відмови у задоволені позовних вимог щодо визнання протиправними дії інспектора Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області 3 батальйону 1 роти лейтенанта поліції Ромейко Олександра Вікторовича щодо ухвалення постанови серії ЕАВ № 814126 від 24 грудня 2018 року про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення п.18.2 ПДР за ст.122 ч.1 КУпАП про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що пішохідний перехід в районі будинку 8 по вулиці Марії Лисиченко де транспортний засіб керований мною зупинив інспектор Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області 3 батальйону 1 роти лейтенант поліції Ромейко Олександр Вікторович не є регульованим. На ньому не встановлено світлофору, і на ньому не було регулювальника. При розгляді справи судом першої інстанції відповідачем не надано доказів на спростування цього твердження. Позивач в свою чергу надав відповідні докази надані в вигляді схем та фотографій.
Вважає, що, посадова особа - інспектор Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області 3 батальйону 1 роти лейтенант поліції Ромейко О.В. не мав права притягувати до відповідальності за порушення п.18.2 ПДР. Також, інспектор діючи протиправно, упереджено, не з'ясувавши всіх обставин справи, а також не з'ясувавши взагалі чи було вчинене адміністративне правопорушення, одразу без розгляду справи належним чином з додержанням вимог закону, застосував адміністративне стягнення в вигляді штрафу за правопорушення, яке не скоював і не міг скоїти, на тому пішохідному переході, на якому був зупинений.
Перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду, що 24 грудня 2018 року інспектором патрульної поліції 1 роти 3 батальйону лейтенантом поліції Ромейком О.В. винесено постанову ЕАВ № 814126 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляду штрафу у розмірі 255,00 грн.
Відповідно до зазначеної постанови, 24 грудня 2018 року, керуючи транспортним засобом Mercedes-Benz 312D-П18, державний номерний знак НОМЕР_1, в м.Дніпрі на вул.Марії Лисиченко, 8, не пропустив пішоходів, що перебували на пішохідному переході, чим порушив п.18.2. Правил дорожнього руху України.
Правомірність та обґрунтованість дій відповідача та вказаної постанови є предметом спору, який передано на вирішення суду.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП. Відмовляючи у задоволенні позову щодо визнання протиправними дії відповідача щодо винесення постанови суд першої інстанції посилався на ч. 3 ст. 286 КАС України.
Так, рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог сторонами не оскаржене.
Позивачем оскаржується рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог щодо визнання протиправними дії інспектора Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області 3 батальйону 1 роти лейтенанта поліції Ромейко О.В. щодо ухвалення постанови серії ЕАВ № 814126 від 24 грудня 2018 року про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення п.18.2 ПДР за ст.122 ч.1 КУпАП про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн. з підстав не з'ясування відповідачем всіх обставин та неупередженого ставлення.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам позивача, колегія суддів зазначає наступне.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог проте вважає, що необхідно змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову з наступних підстав.
Так, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову щодо визнання протиправними дії відповідача щодо винесення постанови посилався на непідсудність в цій частині спору місцевому суду.
Проте, такі висновки суду першої інстанції є помилковими.
Відповідно до ч. 1 ст. 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Таким чином, даною нормою визначена підсудність справ щодо оскарження дій суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Проте, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 217 КУпАП посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов'язків.
Згідно з частиною другою статті 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
У свою чергу, наявність чи відсутність адміністративного правопорушення встановлюється уповноваженою особою на підставі доказів, перелік джерел яких наведено в ст.251 КУпАП.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, відповідач законом наділений повноваженнями щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення і накладення адміністративних стягнень від імені органів Національної поліції.
Відповідно до відеозапису, наданого відповідачем, що знаходиться в матеріалах справи, вбачається, що відповідач 24.12.2018р. під час вирішення питання щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, надав позивачеві для огляду відео фіксацію порушення позивачем ПДР, а позивач в свою чергу надав пояснення щодо відсутності такого.
Отже, відповідач, вважаючи наявним правопорушення склав постанову, а тому доводи позивача щодо протиправності дій відповідача щодо складання постанови, не з'ясування відповідачем обставин та неупередженого ставлення є помилковими.
У випадку прийняття інспектором поліції протиправної постанови про накладення адміністративного стягнення належним способом захисту порушених прав особи є скасування такої постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Оскільки під час розгляду судом справи, відповідачем не було надано доказів безпосередньо скоєння позивачем правопорушення, обставини якого викладені в оскарженій постанові, остання була скасована судом першої інстанції.
При цьому, обов'язкового визнання протиправними дій по складанню такої постанови законом не вимагається.
Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити що вимоги щодо визнання неправомірними дій відповідача щодо винесення постанови про адміністративне правопорушення та накладення на позивача адміністративного не підлягають задоволенню, оскільки такі дії охоплюються вимогами про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Крім того, судом не встановлено порушення відповідачем норм Закону України «Про Національну поліцію» та норм КУпАП в частині, що регулює питання накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції - мотивувальну частину щодо відмови у задоволенні позову необхідно змінити відповідно до вищезазначеної мотивувальної частини.
В силу ч. 3 ст. 272 КАС України справи, визначені статтею 286 КАС не підлягають оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись ст. 241-245, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Змінити мотивувальну частину Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06.03.2019 року в адміністративній справі №202/1/19(2-а/202/30/2019)- в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправними дії. В іншій частині рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06.03.2019 року в адміністративній справі №202/1/19(2-а/202/30/2019) - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ч.3 ст.272, ст.286 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складений 10.04.2019 року.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя С.В. Білак
суддя В.А. Шальєва