Справа № 810/3970/17 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.
04 квітня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів -Земляної Г.В., Мельничука В.П., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року у адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімпліторг» до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сімпліторг» (надалі за текстом - «ТОВ «Сімпліторг») звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення № 0029901401 від 09.08.2017 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 800 985 грн.; податкового повідомлення-рішення № 0029891401 від 09.08.2017 р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 101 843 грн.; податкового повідомлення-рішення № 0029951401 від 09.08.2017 р. про збільшення суми грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 9 243 691 грн. 50 коп.; податкового повідомлення-рішення № 0029941401 від 09.08.2017 р. яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 44 612 грн.; податкового повідомлення-рішення № 0029911401 від 09.08.2017 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 170 грн.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій з ТОВ «Нью Файндер», ТОВ «ТК «Ф'ючер ТВП», ТОВ «Синтез профіт», ТОВ «Арлтон», ТОВ «Глорікс», ТОВ «Сістем Лайн», ТОВ «Лорін Груп», ТОВ «Варта Плюс», ТОВ «Ренткомпані», ТОВ «Укртрейд 10» суперечать дійсним обставинам та спростовуються первинними документами.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Зокрема, скаржник стверджує, що контрагенти позивача мають ознаки фіктивності, а їх керівники заперечують свою причетність до діяльності підприємств.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що у період з 27.06.2017 р. по 18.07.2017 р. посадовцями Головного управління ДФС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Сімпліторг» податкового законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.03.2017 р., валютного - за період з 01.01.2014 р. по 31.03.2017 р.,, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 р. по 31.03.2017р.
Результати перевірки оформлено актом № 529/10-36-14-01/38972916 від 25.07.2017р.
Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 14, 44, 134, 135, 198 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України»), внаслідок чого: занижено податок на прибуток на 8 656 354 грн.; завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 44 612 грн.; занижено податок на додану вартість на 640 788 грн.; завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на 101 843 грн; та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 432 000 грн. Також, в порушення вимог ст.ст. 202, 203 ПК України несвоєчасно подану податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2014 р.
Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.
Відповідно до договору № 54 від 06.11.2014 р. ТОВ «Сімпліторг» здійснило поставку ТОВ «Нью Файндер» м'ясної продукції на суму 1 901 421 грн., у тому числі 316 903 грн. 35 коп. ПДВ.
На підставі договору № 43 від 10.07.2014 р. позивач відвантажив ТОВ «ТК «Ф'ючер ТВП» м'ясну продукцію на суму 5 739 570 грн., у тому числі 956 595 грн. 26 коп. ПДВ.
Згідно договору № 05082015 р. від 05.08.2015 р. позивач продав ТОВ «Арлтон» м'ясну продукцію на суму 2 395 700 грн., у тому числі 399 283 грн. 30 коп. ПДВ.
За умовами договору поставки № 58 від 20.01.2015 р. ТОВ «Сімпліторг» зобов'язалось передати у власність ТОВ «Глорікс» м'ясну продукцію на суму 785 160 грн., у тому числі 130 860 грн. ПДВ, а останнє - прийняти та оплатити її.
Відповідно до договору № 21 від 21.07.2015 р. позивач реалізував ТОВ «Сістем Лайн» м'ясну продукцію на суму 1 662 880 грн., у тому числі 277 146 грн. 70 коп. ПДВ.
На підставі договору № 71 від 23.02.2015 р. ТОВ «Сімпліторг» здійснило поставку ТОВ «Синтез профіт» м'ясної продукції на суму 21 548 785 грн., у тому числі 3 588 грн. 481 грн. 50 коп. ПДВ.
За договором № 65 від 02.02.2015 р. позивач реалізував ТОВ «Лорін Груп» м'ясну продукцію на суму 3 575 122 грн., у тому числі 595 853 грн. 67 коп. ПДВ.
Згідно договору № 16-2 від 16.05.2016 р. ТОВ «Сімпліторг» відвантажило на адресу ТОВ «Варта Плюс» м'ясну продукцію на суму 2 402 866 грн., у тому числі 400 477 грн. 77 коп. ПДВ.
Відповідно до договору № 16-2 від 16.05.2016 р. позивач здійснив поставку ТОВ «Ренткомпані» м'ясної продукції на суму 506 483 грн., у тому числі 84 413 грн. 84 коп. ПДВ.
На підставі договору № 30-1 від 30.03.2016 р. позивач реалізував ТОВ «Укртрейд 10» м'ясну продукцію на суму 1 162 740 грн., у тому числі 196 790 грн. ПДВ.
У період з 01.01.2015 р. по 31.03.2017 р. ТОВ «Сімпліторг» відносило до собівартості реалізованої продукції вартість товарів придбаних у ТОВ «Синтез профіт».
Так, відповідно до договору № 84 від 25.03.2015 р. позивач придбав у ТОВ «Сімпліторг» м'ясну продукцію на суму 3 846 351 грн. 50 коп., у тому числі 640 788 грн. 65 коп. ПДВ.
Розрахунки за цими договорами здійснювались у безготівковому порядку.
Разом з тим, листами № 257/7 від 16.04.2015 р., № 1535/8/26-52-07-04 від 19.10.2015 р., 233/7 від 126.04.2015 р., 266/7 від 16.04.2015 р., № 802/8/21-03-07-06-06 від 25.05.2015 р. до АІС «СФП» внесено відомості про те, що ТОВ «Нью Файндер», ТОВ «ТК «Ф'ючер ТВП», ТОВ «Ренткомпані», ТОВ «Арлтон», ТОВ «Глорікс», ТОВ «Лорін Груп» мають ознаки фіктивності.
Також, по ТОВ «Нью Файндер», ТОВ «ТК «Ф'ючер ТВП», ТОВ «Глорікс», ТОВ «Ренткомпані» відкрито кримінальні провадження за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 КК України.
Крім того, згідно пояснень засновників ТОВ «Синтез профіт» ОСОБА_3, ТОВ «Арлтон» ОСОБА_4, ТОВ «Сістем Лайн» ОСОБА_2, ТОВ «Лорін Груп» ОСОБА_5, ТОВ «Варта Плюс» ОСОБА_6, ТОВ «Укртрейд 10» ОСОБА_6 останні повідомили про свою непричетність до діяльності товариств.
На думку відповідача наведене не дає можливості встановити факт здійснення операцій з продажу та придбання ТОВ «Сімпліторг» товарів, а отже кошти, що надійшли на рахунки позивача від контрагентів в якості оплати за товари, є безповоротною фінансовою допомогою та мали бути включені до складу інших доходів, а отримані від ТОВ «Синтез профіт» товари є такими, що передані безоплатно і суми податку на додану вартість в розмірі 640 788 грн. 65 коп. за податковими накладними від цього контрагента не підлягали віднесенню до податкового кредиту.
Перевіркою встановлено, що у 2016 р. позивачем завищено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток минулих податкових періодів на 44 612 грн.
Крім того, згідно акту перевірки в результаті порушень зазначених у пунктах 3.1.1.2, 3.1.1.5 позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на 101 843 грн.
На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Головним управлінням ДФС у Київській прийнято: податкове повідомлення-рішення № 0029901401 від 09.08.2017 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 800 985 грн., у тому числі 640 788 грн. за основним платежем та 160 197 грн. за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення № 0029891401 від 09.08.2017 р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 101 843 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0029951401 від 09.08.2017 р. про збільшення суми грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 9 243 691 грн. 50 коп., у тому числі 8 656 534 грн. за основним платежем та 587 157 грн. 50 коп. за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення № 0029941401 від 09.08.2017 р. яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 44 612 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0029911401 від 09.08.2017 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 170 грн.
Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України (тут та надалі норми у редакціях, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Підпунктом 135.5.4 пункту 135.4 названої статті ПК України до складу інших доходів віднесено вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
За змістом підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 ПК України безоплатно надані товари, роботи, послуги: товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.
Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.
Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
За приписами пункту 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
З 01 січня 2015 р. набули чинності зміни внесені до ПК України законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 р. № 71-VIII.
Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, у редакції названого Закону, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Пунктом 135.1 статті 135 визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Згідно пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 290 від 29 листопада 1999 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 р. за № 860/4153, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Пунктом 8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» визначено, що дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.
Пункт 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за № 27/4248, визначає об'єкт витрат, як продукцію, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.
Згідно пункту 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Відповідно до пункту 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.
Пунктом 12 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» до складу до складу прямих матеріальних витрат віднесено вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.
Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до підпунктів 2.1, 2.2 пункту 2 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.
За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.
На підтвердження товарності укладених угод позивачем до суду першої інстанції було надано копії: договорів, видаткових накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, актів звіряння, банківських виписок, які свідчать, що зобов'язання за договором між позивачем та його контрагентами виконувались сторонами у повному обсязі.
При цьому, факт наявності у позивача податкових накладних сторонами не заперечується та знайшов своє відображення в акті перевірки.
Таким чином, у ТОВ «Сімпліторг» наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування доходів, витрат та податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум доходів, витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ «Нью Файндер», ТОВ «ТК «Ф'ючер ТВП», ТОВ «Синтез профіт», ТОВ «Арлтон», ТОВ «Глорікс», ТОВ «Сістем Лайн», ТОВ «Лорін Груп», ТОВ «Варта Плюс», ТОВ «Ренткомпані», ТОВ «Укртрейд 10».
Не можуть бути прийняті в якості доказу посилання відповідача на те, що стосовно контрагентів ТОВ «Сімпліторг» до АІС «СФП» внесено інформацію про наявність ознак фіктивності.
Така інформація є внутрішньої інформацією контролюючого органу, сформована самим відповідачем та не підтверджена належними і допустимими доказами.
Суд вважає неприйнятними доводи відповідача як на пояснення засновників товариств-контрагентів позивача, так і на те, що деякі з них фігурують в досудових розслідуваннях, з огляду на необґрунтованість належності цього конкретного доказу в розумінні частини третьої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зазначені посилання контролюючого органу не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами своїх договірних зобов'язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб'єктами господарської діяльності.
Доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагентів позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.
Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, на формування витрат та податкового кредиту.
Однак у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.
Правова позиція з цього питання висловлена Верховним Судом у постанові від 18.04.2018 р. у справі № 810/6308/13-а.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 86.10 статті 86 ПК України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.
Із акту перевірки вбачається, що отримані від реалізації продукції ТОВ «Нью Файндер», ТОВ «ТК «Ф'ючер ТВП», ТОВ «Синтез профіт», ТОВ «Арлтон», ТОВ «Глорікс», ТОВ «Сістем Лайн», ТОВ «Лорін Груп», ТОВ «Варта Плюс», ТОВ «Ренткомпані», ТОВ «Укртрейд 10» кошти позивач включив до складу доходу.
Водночас, за результатами перевірки контролюючий орган дійшов висновку, що ці кошти мають обліковуватись в якості інших доходів.
Тобто, у даній ситуації ТОВ «Сімпліторг» відобразило факт отримання доходів у звітності та сплатило з цих сум податок, однак, в порушення наведеної норми ПК України, Головне управління ДФС у Київській області в акті перевірки не зазначило яким чином наявне, на його думку, порушення вплинуло на кінцевий фінансовий результат з огляду на те, що не визначило суму завищення податкових зобов'язань внаслідок включення отриманих коштів до складу доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).
У частині висновку відповідача про завищення позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на 101 843 грн. внаслідок порушень, зазначених у пунктах 3.1.1.2, 3.1.1.5 акту перевірки, колегія суддів зазначає, що у цих пунктах не міститься жодних відомостей про наявність таких порушення.
Предметом дослідження у пунктах 3.1.1.2, 3.1.1.5 було формування ТОВ «Сімпліторг» доходів та витрат. При цьому у них зазначено, що «Дане порушення не вплинуло на нарахування інших доходів і зборів».
Таким чином, факт завищення позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту не підтверджується результатами перевірки.
Так само, і висновок про порушення строків подання податкової декларації з податку на додану вартість не підтверджено в результаті проведено планового заходу, оскільки згідно пункту 3.1.2.4 акту перевірки в результаті контрольного заходу не встановлено порушень реєстрації (відсутності реєстрації) податкових накладних/розрахунків коригування податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Таким чином, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про протиправність податкових повідомлень-рішень № 0029901401 від 09.08.2017 р., № 0029891401 від 09.08.2017 р., № 0029951401 від 09.08.2017 р., № 0029911401 від 09.08.2017 р.
Разом з тим, ухвалюючи рішення у справі у справі, суд попередньої інстанції не звернув уваги на те, що ані у позовній заяві, ані під час розгляду та вирішення справи у суді, позивач не надав жодних заперечень щодо висновку Головного управління ДФС у Київській області про завищення у 2016 р. суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток минулих податкових періодів на 44 612 грн.
За таких обставин, рішення суду у частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0029941401 від 09.08.2017 р. підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0029941401 від 09.08.2017 р. скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0029941401 від 09.08.2017 р. відмовити.
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанова складена в повному обсязі 09 квітня 2019 р.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя Г.В.Земляна
суддя В.П.Мельничук