Справа № 822/463/18
Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.
Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.
10 квітня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Курка О. П. Совгири Д. І. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
у лютому 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому (УПФУ у м. Хмельницькому), в якому просила:
- визнати протиправною відмову УПФУ у м. Хмельницькому в призначенні позивачу пенсії по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ;
- зобов'язати УПФУ у м. Хмельницькому призначити та виплачувати позивачу пенсію по інвалідності відповідно до ч. 7 ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ в розмірі 60% суми заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 31 січня 2018 року.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 березня 2018 року позов задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги УПФУ у м. Хмельницькому зазначило про те, що з 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України "Про державну службу" №899-VIII у відповідності до п. 10, п. 12 Прикінцевих положень пенсія державного службовця у відповідності до 37 Закону України "Про державну службу" по інвалідності не призначається.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 призначено пенсію по інвалідності згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 23 червня 2017 року в зв'язку з наявністю у неї другої групи інвалідності.
Наказом №7-ос від 30 січня 2018 року позивача звільнено з посади спеціаліста відділу з питань призначення та перерахунку пенсій УПФУ у м. Хмельницькому, у зв'язку з реорганізацією та зміною істотних умов державної служби на підставі п. 6 ч. 1 ст. 83 Закону України «Про державну службу» об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області відповідно до п. 4 ст. 83 та п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу».
31 січня 2018 року ОСОБА_2 звернулась до голови комісії з припинення УПФУ у м. Хмельницькому із заявою про призначення їй пенсії по інвалідності державного службовця у відповідності до ст. 37 Закону України "Про державну службу" в редакції від 16.12.1993 року №3723-ХІІ згідно наданої довідки №724 від 31 січня 2018 року.
Проте, листом №71/к-12 від 05 лютого 2018 року відповідач відмовив позивачу в задоволенні її заяви, посилаючись на те, що з 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України "Про державну службу" №899-VIII у відповідності до п. 10, п. 12 Прикінцевих положень пенсія державного службовця у відповідності до 37 Закону України "Про державну службу" по інвалідності не призначається.
Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що на час набрання чинності Закону України "Про державну службу" № 889-VІІІ від 10.12.2015 року позивач працювала на посаді державного службовця та мала стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, понад 10 років, що в сукупності дає їй право на призначення пенсії по інвалідності у відповідності до ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Так, п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-VIII (Закон № 889-VIII) вказано, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно із п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу"( відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 року, № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року №3723-XII (Закон № 3723-XII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби (ч. 9 ст. 37 Закону № 3723-XII).
Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі (ч. 10 ст. 37 Закону № 3723-XII).
Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п'яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв'язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі (ч. 12 ст. 37 Закону № 3723-XII).
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач до 2018 року працювала на посадах, віднесених до посад державних службовців, внаслідок чого її стаж державної служби становить понад 20 років, крім того вона є інвалідом 2 групи, що підтверджується довідкою МСЕК серія АВ №0942558, виданої 23 червня 2017 року.
Таким чином, враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини, які знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, зокрема щодо наявності у ОСОБА_2 відповідної групи інвалідності та стажу роботи на посаді державної служби понад 20 років, з огляду на те, що перед зверненням за призначенням пенсії вона працювала на посаді віднесеній до посад державних службовців, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для призначення позивачу пенсії державного службовця по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ.
Колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта на те, що норми, визначені п. 10, 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положень» Закону №889-VIII, і норми, передбачені ч. 1 ст. 37 Закону №3723-XII передбачають умови для призначення пенсії державного службовця, а саме: вік, стаж державного службовця і страховий стаж, оскільки закон не пов'язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку.
При цьому орган пенсійного фонду, як суб'єкт владних повноважень, трактує норми Закону на свій розсуд, і віддає перевагу найменш сприятливому для позивачки тлумаченню законодавства України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року справа №822/524/18.
З урахуванням встановлених у справі спірних правовідносин, а також чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини у справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Враховуючи вище викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 березня 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Курко О. П. Совгира Д. І.