Справа № 810/2760/18 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.
Суддя-доповідач - Губська Л.В.
10 квітня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2019 року у справі за адміністративним позовом виконувача обов'язків керівника Фастівської місцевої прокуратури Київської області Руденка Євгенія Валерійовича до Мотовилівської сільської ради Фастівського району Київської області про зобов'язання вчинити певні дії,-
Виконувач обов'язків керівника Фастівської місцевої прокуратури Київської області Руденко Євгеній Валерійович звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Мотовилівської сільської ради Фастівського району Київської області щодо незатвердження планів інвентаризації та паспортизації об'єктів благоустрою населення та зобов'язати відповідача вчинити дії по розробленню та затвердженню плану технічної інвентаризації та паспортизації дитячих ігрових майданчиків, що перебувають на балансі сільської ради та які розташовані у с. Мотовилівка Фастівського району Київської області по вулицях: Стельмащука, Соборна, Перехресна; у с. Велика Мотовилівка Фастівського району Київської області по Шкільна, у с. Вишняки Фастівського району Київської області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на території Мотовилівської сільської ради знаходяться дитячі майданчики, балансоутримувачем яких є відповідач, однак під час вивчення стану законності з питань дотримання законодавства України щодо благоустрою населених пунктів виявлено ряд порушень у частині проведення технічної інвентаризації та паспортизації дитячих майданчиків, розташованих на території сільської ради, що негативно впливає на організацію належного утримання об'єктів благоустрою дитячих майданчиків, невиконання суб'єктами благоустрою своїх обов'язків у цій сфері може призвести до настання тяжких наслідків або шкоди користувачам, перш за все, дітям.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено, при цьому, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги спростовуються наданими відповідачем до матеріалів справи докази.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про задоволення позову у повному обсязі. На думку апелянта, висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи, а рішення прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що надані відповідачем документи, зокрема, інвентаризаційні справи, технічні паспорти, абриси та інвентаризаційні описи, не відповідають вимогам наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 29.10.2012 року №550 «Про затвердження Інструкції з проведення технічної інвентаризації та паспортизації об'єктів благоустрою населених пунктів», оскільки дані документи не підписані жодною посадовою особою та відсутня відповідна нумерація.
Відповідачем подано заперечення на апеляційну скаргу, в яких він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін та вказує на правомірність висновків суду першої інстанції та безпідставність доводів апеляційної скарги.
Згідно п.2 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Мотовилівська сільська рада листом від 25.04.2018 № 90 на запит позивача повідомила про те, що на балансі ради перебуває п'ять дитячих ігрових майданчиків, на які є інвентаризаційні картки групового обліку основних засобів у бюджетних установах, інвентаризаційні картки обліку основних засобів, в свою чергу, плани технічної інвентаризації об'єктів благоустрою (дитячих майданчиків) не затверджувались, технічні паспорти на майданчики відсутні (а.с. 10).
Позивач, вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо незатвердження планів інвентаризації та паспортизації об'єктів благоустрою населення, звернувся із даним позовом до суду.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність в діях органу місцевого самоврядування протиправної бездіяльності, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.
Так, відповідно до п. 44 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
Заходи з благоустрою населених пунктів відповідно до вказаної статті - це роботи щодо відновлення, належного утримання та раціонального використання територій, охорони та організації упорядкування об'єктів благоустрою з урахуванням особливостей їх використання.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» благоустрій населених пунктів передбачає: 1) розроблення і здійснення ефективних і комплексних заходів з утримання територій населених пунктів у належному стані, їх санітарного очищення, збереження об'єктів загального користування, а також природних ландшафтів, інших природних комплексів і об'єктів; 2) організацію належного утримання та раціонального використання територій, будівель, інженерних споруд та об'єктів рекреаційного, природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення; 3) створення умов для реалізації прав та виконання обов'язків суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 20 цього ж Закону організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов'язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема, затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів, затвердження правил благоустрою територій населених пунктів, створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб'єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб), визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об'єктів благоустрою.
Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» об'єктами благоустрою населених пунктів, серед іншого, є території загального користування та прибудинкові території.
Елементами (частинами) об'єктів благоустрою відповідно до п. 8 ч.1 ст. 21 Закону України Про благоустрій населених пунктів є обладнання (елементи) дитячих, спортивних та інших майданчиків.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 18 цього ж Закону передбачено, що підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов'язані проводити згідно з планами, затвердженими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, інвентаризацію та паспортизацію закріплених за ними об'єктів благоустрою (їх частин), що здійснюються у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України наказом від 29.10.2012 № 550 на виконання ст. 18 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» затвердило Інструкцію з проведення технічної інвентаризації та паспортизації об'єктів благоустрою населених пунктів (далі - Інструкція № 550).
Згідно п. 1.3 Інструкції № 550 під паспортизацією об'єктів благоустрою слід розуміти складання технічних паспортів об'єктів благоустрою за результатами їх інвентаризації; під технічною інвентаризацією об'єктів благоустрою - сукупність заходів з обстеження, спрямованих на підтвердження наявності об'єктів нерухомого майна, елементів благоустрою та оцінку їх технічного стану, а також наявності інженерних мереж на об'єкті благоустрою.
Відповідно до п.1.4 Інструкції № 550 технічна інвентаризація та паспортизація об'єктів благоустрою проводяться власником, балансоутримувачем або виконавцем на підставі договору із замовником або самостійно.
Пунктом 1.5 Інструкції № 550 передбачено, що технічна інвентаризація об'єктів благоустрою може бути плановою або позаплановою. Планова технічна інвентаризація повинна проводитись згідно з планами, затвердженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.
Отже, як вірно зазначає суд першої інстанції, з викладеного слідує, що організацію благоустрою на території сіл Мотовилівка, Вишняки, Велика Мотовилівка повинна забезпечувати Мотовилівська сільська рада Фастівського району Київської області, оскільки до її компетенції віднесено, зокрема, затвердження правил і заходів благоустрою населеного пункту.
Закон України «Про благоустрій населених пунктів» зобов'язує для підтримання об'єктів благоустрою у належному стані, зокрема, підприємства, установи, організації у сфері благоустрою населених пунктів проводити їх планову інвентаризацію та паспортизацію. Однією з необхідних умов для належного виконання вказаного обов'язку є наявність затвердженого плану проведення таких заходів з благоустрою населеного пункту.
Як слідує з положень вказаного Закону та прийнятої на його виконання Інструкції № 550, затвердження планів технічної інвентаризації та паспортизації об'єктів благоустрою є компетенцією сільської ради.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Виконавчого комітету Мотовилівської сільської ради Фастівського району Київської області від 04.10.2017 № 5, зокрема, надано дозволи на встановлення дитячих спортивно-ігрових майданчиків на території Мотовилівської сільської ради. Також, наявні копії інвентаризаційних справ (з номерами), інвентаризаційних планів і технічних паспортів на дитячі майданчики у вказаних селах, згідно плану соціально-економічного та культурного розвитку Мотовилівської сільської ради на 2018 рік основними із завдань та заходів визначено продовження робіт по встановленню дитячих майданчиків у селах Мотовилівка, Велика Мотовилівка, Вишняки .
Разом із тим, апелянт вказує, що відповідно до п.1.7 Інструкції № 550 сформована інвентаризаційна справа підписується представником виконавця і передається замовнику або підписується власником (балансоутримувачем) об'єкта благоустрою, якщо вона проводилася ним самостійно. Інвентаризаційній справі присвоюється інвентарний номер, який проставляється на кожному аркуші матеріалів цієї справи та документів, долучених до неї (п.1.8 Інструкції).
Також зазначає, що відповідно до п.3.1 Інструкції № 550 на основі проведеної інвентаризації об'єкта благоустрою складається його технічний паспорт за зразком, наведеним у додатку 5 до цієї Інструкції (далі - технічний паспорт), який затверджується власником (балансоутримувачем) цього об'єкта благоустрою та підписується представником виконавця.
При цьому, наголошує, що надані відповідачем документи, зокрема, інвентаризаційні справи, технічні паспорти, абриси та інвентаризаційні описи, не відповідають вимогам наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 29.10.2012 року №550 «Про затвердження Інструкції з проведення технічної інвентаризації та паспортизації об'єктів благоустрою населених пунктів», оскільки дані документи не підписані жодною посадовою особою та відсутня відповідна нумерація.
Разом з тим, колегія суддів зауважує, що протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Крім того, самі по собі строки поза зв'язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набувати) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 квітня 2018 року у справі № П/9901/137/18 (800/426/17), від 13 грудня 2018 року у справі № 800/434/17.
За таких обставин, враховуючи, що відповідачем надано відповідні документи на підтвердження розроблення та затвердження плану технічної інвентаризації та паспортизації дитячих ігрових майданчиків, що перебувають на балансі сільської ради, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, оскільки, розроблення та затвердження документації з порушенням нормативно-правових актів, зокрема, Інструкції № 550, не є протиправною бездіяльністю, а може лише свідчити про неналежне виконання своїх обов»язків.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.
Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Заступника прокурора Київської області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: Л.В. Губська
Судді: О.В. Карпушова
А.Г.Степанюк