Справа № 823/660/17 Суддя (судді) першої інстанції: Харченко С.В., Брагіна О. Є., Кушнова А. О.
11 квітня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А. Б., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2018 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення та дата складання повного тексту не зазначені) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області про визнання дій протиправними, -
ОСОБА_5 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області про визнання протиправними дій щодо складення акта від 24.03.2017 р. № 0110093.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2018 року позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що його транспортний засіб помілково віднесений органом контролю та судом першої інстанції до великовагового, оскільки його вага становить 36, 84 тонн.
Також апелянт повторно наголошує на позиції, викладеній у адміністративному позові, щодо того, що відсутність факту порушення засвідчує та обставина, що відповідачами відповідні підрозділи МВС про виявлені порушення не повідомлялись, хоча таке повідомлення є обов'язковим в силу вимог п. 6 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою КМ України від 20 травня 2013 р. № 422 (далі - Порядок № 422).
До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив, зареєстрований 10.04.2019 р. за вх. № 13562, в якому управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області зазначає доводи, відображені у запереченнях на адміністративний позов, та зазначає, що встановлене перевищення стосувалось не фактичної ваги транспортного засобу, а навантаження на здвоєні осі.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явилися.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 11.04.2019 р. постановлено про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.
Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, 24.03.2017 р. посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки: MAN, модель: 19.463, реєстраційний номер: НОМЕР_2 з напівпричіпом марки: МАЗ, модель: 9397, реєстраційний номер: НОМЕР_1 (водій - ОСОБА_5), за наслідками якого складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів від 24.03.2017 р. серії НОМЕР_3, а саме: осьового навантаження (а. с. 126).
Власником наведеного вище транспортного засобу є ОСОБА_5, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а. с. 131).
На підставі акта про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів від 24.03.2017 р. серії НОМЕР_3 та довідки про здійснення габаритно-вагового контролю від 24.03.2017 р. посадовою особою відповідача складено розрахунок № 1018, яким позивачу визначено плату за проїзд великоваговим транспортним засобом автомобільними дорогами загального користування за перевищення навантаження на здвоєну ось у розмірі 619,32 євро (а. с. 128).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 р. № 3353-XII передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування встановлюється Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою КМ України від 27 червня 2007 р. № 879 (далі - Порядок).
У відповідності до п. 28 Порядку плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 р. № 2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно - правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила № 30), визначено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
В свою чергу, відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів (пункт 4 Правил № 30).
Перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху допускається на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Як свідчать матеріали справи, за результатами зважування сформована довідка в автоматичному режимі, з якого вбачається дата та час зважування транспортного засобу позивача, а також факт перевищення навантаження на здвоєні осі на 4, 58 тонни, що є більшим двовідсоткової похибки (а. с. 125).
Відтак встановлені у даній справі обставини правомірно призвели до висновку суду першої інстанції про необґрунтованість доводів позивача про дотримання вимог законодавства щодо ваги транспортного засобу в цілому, позаяк поняття «фактична маса» і «навантаження на здвоєні осі» розмежовуються пунктом 22.5 Правил дорожнього руху.
При цьому, у відповідності до п. 7 Порядку № 422 (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) у разі виявлення порушень правил перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів посадові особи складають акти за формою згідно з додатками 2 і 3 до цього Порядку та повідомляють відповідний підрозділ МВС про такі порушення.
В той же час, встановлення факту повідомлення відповідних органів чи відсутності такого повідомлення на результати зважування в межах даної справи жодного впливу не має, як вірно зазначив суд першої інстанції.
Крім того, колегія суддів також підтримує позицію суду першої інстанції в частині висновку про відсутність безпосереднього впливу складеного акту на права позивача, оскільки вимога про його складення є імперативною, а зміст такого акту відображає результати зважування, які не спростовані в межах даного спору.
Відтак доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області про визнання дій протиправними залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя В. Ю. Ключкович
Суддя А. Б. Парінов
(Повний текст постанови складено 11.04.2019 р.)