Справа № 826/7376/17 Суддя (судді) першої інстанції: Огурцов О.П.
04 квітня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Земляної Г.В., Мельничука В.П., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову - ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування рішення, свідоцтва та запису,
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень від 18.06.2014 № 13875953, визнати протиправним та скасувати свідоцтво про право власності від 18.06.2014 № 23180594 на нежитлові приміщення, заклад громадського харчування (в літ. "А") по АДРЕСА_1, визнати протиправним та скасувати запис про право власності від 11.06.2014 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що відповідачем було вчинено реєстраційні дії за документами, які не відповідають вимогам законодавства та суперечать вже зареєстрованим правам на нерухоме майно.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 грудня 2018 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа - ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішення, свідоцтва та запису. Роз'яснено позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати вказане судове рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Суд першої інстанції закрив провадження у справі, оскільки позовні вимоги позивача не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а мають бути розглянуті в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Ураховуючи те, що позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного права позивача, судова колегія, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим, а має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.
Виходячи з наведеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що цей спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 28 серпня 2018 р. у справі № 826/7122/15.
Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11, 17 квітня та 04 вересня 2018 року (справи № 11-96апп18 (№ 826/366/16), № 11-192апп18 (№ 815/6956/15) та №11-377апп18 (№823/2042/16) відповідно).
За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення.
Відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 315, ч. 1 ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанова складена в повному обсязі 09 квітня 2019 р.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
cуддя Г.В.Земляна
суддя В.П.Мельничук