Головуючий І інстанції: Микитенко В.М.
11 квітня 2019 р. Справа № 554/3704/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Шевцової Н.В. , Бершова Г.Є. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Інспектора відділу кадрового забезпечення Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Міщанина Михайла Олександровича на рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 07.03.2019, вул. Навроцького, 5, м. Полтава, Полтавська, 36002 по справі № 554/3704/18
за позовом ОСОБА_2
до Інспектора роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в м.Полтаві Департаменту патрульної поліції Міщанина Михайла Олександровича , Департаменту патрульної поліції Національної поліції України
про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
У травні 2018 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернувся до Октябрського районного суду м. Полтава з адміністративним позовом до Інспектора роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в м.Полтаві Департаменту патрульної поліції Міщанин Михайло Олександрович (далі - відповідач 1), Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - відповідач 2) про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтава від 22.08.2018 справу надіслано за підсудністю до Полтавського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.09.2018 року прийнято адміністративну справу до провадження та позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху.
19.09.2018 ОСОБА_2 подав до Полтавського окружного адміністративного суду уточнену позовну заяву, в якій просив суд:
- визнати дії інспектора роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в м.Полтаві Департаменту патрульної поліції Міщанина Михайла Олександровича неправомірними під час зупинки транспортного засобу та складення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР №317915 стосовно гр. ОСОБА_2 неправомірними;
- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР №317915.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2018 прийнято уточнену позовну заяву до розгляду.
Адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Інспектора роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в м.Полтаві Департаменту патрульної поліції Міщанина Михайла Олександровича про визнання дій неправомірними та скасування постанови передано за підсудністю до Октябрського районного суду м. Полтава.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтава від 11.12.2018 поновлено строки звернення до суду ОСОБА_2
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтава від 07.03.2019 адміністративний позов задоволено частково.
Постанову АР №317915 від 21.01.2017 року про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення за ч.2 ст. 122 КУпАП скасовано, провадження у справі про адміністративні правопорушення закрито.
У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Інспектор відділу кадрового забезпечення Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Міщанин Михайло Олександрович, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та залишити позовну заяву без розгляду.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 21.01.2017 інспектором роти № 2 батальйону УПП у м. Полтава ДПП лейтенантом поліції Міщанин М.О. складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР № 317915, згідно з якою ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, та притягнутий до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 425 грн.
За змістом вищевказаної постанови ОСОБА_2, 21.01.2017р. о 08 год. 50хв. в м.Полтава, вул. Сакко 160, керуючи транспортним засобом TOYOTA LAND CRUISER 200, номерний знак НОМЕР_1, не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку перед перестроюванням в інший ряд, чим порушив п. 9.2 "б" ПДР України.
Не погоджуючись з діями відповідача та постановою від 21.01.2017р. серії АР № 317915, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності винесеної ним постанови.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема про порушення правил дорожнього руху (статті 122).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Також відповідно до п. 4 розділу I Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015р. №1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого ст. 122 КУпАП, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Відповідно до ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно з приписами ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
По суті зафіксованого в оскаржуваній постанові правопорушення апеляційний суд звертає увагу на таке.
За приписами ч.2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху (далі - ПДР), затверджені постановою КМ України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Відповідно до статті 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Розділом 9 ПДР України врегульовано питання попереджувальних сигналів.
Згідно з п. 9.2 "б" ПДР України водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Відповідно до п. 9.4 ПДР України подавати сигнал покажчиками повороту або рукою належить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50-100 м у населених пунктах і за 150-200 м поза ними, і припиняти негайно після його закінчення (подавання сигналу рукою слід закінчити безпосередньо перед початком виконання маневру). Сигнал забороняється подавати, якщо він може бути не зрозумілим для інших учасників руху.
Подавання попереджувального сигналу не дає водієві переваги і не звільняє його від вжиття запобіжних заходів.
Маневрування (маневр) - початок руху, перестроювання транспортного засобу в русі з однієї смуги на іншу, поворот праворуч чи ліворуч, розворот, з'їзд з проїзної частини, рух заднім ходом (п.п. 1.10.43 ПДР України).
За приписами п. 1.9. Правил, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Статтею 9 КупАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Заперечуючи проти встановлених відповідачем обставин щодо скоєння адміністративного правопорушення, позивач вказував, що не порушував Правил дорожнього руху.
Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частинами 1, 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За приписами п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 цього Закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Частинами 1, 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час розгляду справи встановлено, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано лише у оскаржуваній постанові серії АР№317915 від 21.01.2017р. та не підтверджується жодними іншими доказами.
Під час розгляду справи встановлено, що відеозапис щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення збережено не було, як повідомлено відповідачем, у зв'язку із закінченням терміну зберігання згідно з п. 7 розділу ХІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395.
Так, згідно з п.7 Інструкція №1395 справи про порушення правил, норм і стандартів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху підлягають зберіганню протягом трьох років. Матеріали про порушення правил дорожнього руху, зафіксовані за допомогою фото-, відеозапису чи кінозйомки, зберігаються в підрозділі в електронному вигляді протягом трьох місяців з дати фіксації порушення.
Отже, матеріали про порушення правил дорожнього руху, які були зафіксовані за допомогою відеозапису повинні зберігатись в електронному вигляді протягом трьох місяців з дати фіксації порушення.
Відповідно до п.9 розділу XIV Інструкції №1395 від 07.11.2015 за наявності технічної можливості матеріали про порушення правил дорожнього руху, зафіксовані за допомогою фото- і кінозйомки, відеозапису, зберігаються і підрозділі поліції в електронному вигляді протягом одного місяця з дати фіксацій порушення, а у випадку наявності інформації про оскарження - протягом строку оскарження та розгляду справи (пункт 9 розділу XIII у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 13.04.2018 р. № 318).
З матеріалів справи вбачається, що в період з 24.01.2017 позивач неодноразово звертався до управління патрульної поліції про оскарження дій патрульних поліцейських, повідомляв керівництво про події, що стались 21.01.2017 під час зупинки його транспортного засобу.
Разом з тим, матеріали справи не містять, а відповідачем по справі не було надано доказів на підтвердження встановленого за допомогою технічного приладу адміністративного правопорушення, вчиненого позивачем.
Будь-яких інших доказів щодо того, що позивач не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку перед перестроюванням в інший ряд, чим порушив п. 9.2 "б" ПДР України, зокрема, пояснень свідків, речових доказів, показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - кінозйомки, відеозапису, тощо, відповідачем не надано.
Відповідно до ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Сторони в процесі повинні подати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Колегія суддів зазначає, що в адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень встановлена презумція його вини. Презумція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Між тим, всупереч даним вимогам, відповідачем не було надано належних доказів в обґрунтування законності винесеної їм постанови та накладення штрафу, передбаченого санкцією ч.2 ст.122 КУпАП.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана постанова серії АР №317915 від 21.01.2017 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою позивача притягнуто до адміністративного відповідальності підлягає скасуванню, а справа - закриттю.
Що стосується посилань апелянта на відсутність в матеріалах справи доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду із оскарженням постанови у справі про адміністративне правопорушення та посилання на те, що ухвала про поновлення пропущеного строку звернення до суду від 11.12.2018 є необґрунтованою, колегія суддів зауважує на таке.
Слід враховувати, що пропуск строку не є безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки, за наявності поважних причин його пропуску, такий строк може бути поновлено.
Так, під час розгляду встановлено, що строк на звернення до суду з адміністративним позовом у даній справі порушено позивачем у зв'язку з тим, що позивач намагався вирішити спір у досудовому порядку, неодноразово звертаючись до управління патрульної поліції зі зверненням та адвокатськими запитами.
Європейський суд з прав людини в Рішенні від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.
У рішеннях від 13 січня 2000 року у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" та від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У справі "Іліан проти Туреччини" Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
З огляду на те, що звернення до суду позивача відбулось після завершення оскарження дій патрульних поліцейських поза судовим розглядом, і ці обставини вплинули на строки звернення до суду, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для поновлення такого строку.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вище викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу інспектора відділу кадрового забезпечення Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 07.03.2019 по справі № 554/3704/18 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді Н.В. Шевцова Г.Є. Бершов