Справа № 826/6898/18 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:
Каракашьян С.К.
Іменем України
09 квітня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сорочка Є.О.,
суддів Коротких А.Ю.,
Федотова І.В.,
за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2019 року, що прийнята у місті Києві, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Міністра закордонних справ України Клімкіна П.А. про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язати вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Міністра закордонних справ України Клімкіна П.А. щодо не здійснення особистого прийому з ОСОБА_4 у дні, визначені графіком прийому громадян Міністерства закордонних справ України;
- зобов'язати Міністра закордонних справ України Клімкіна П.А. провести особистий прийом з ОСОБА_4 у зручний для обох сторін день та час;
- компенсувати на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 963,60 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.06.2018 позов задоволено:
- визнано протиправною бездіяльність Міністра закордонних справ України Клімкіна П.А. щодо не здійснення особистого прийому ОСОБА_4 30.10.2017 та 30.01.2018;
- зобов'язано Міністра закордонних справ України Клімкіна П.А. провести особистий прийом ОСОБА_4 у зручний для обох сторін час та день;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства закордонних справ України на користь ОСОБА_4 понесену матеріальну шкоду в розмірі 963,60 грн;
- стягнуто на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 1409,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства закордонних справ України.
На виконання зазначеного рішення, Окружним адміністративним судом міста Києва 03.09.2018 видані виконавчі листи.
В подальшому, до суду першої інстанції, позивачем було подано заву про зобов'язання сторони відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2019 року у задоволенні заяви відмовлено.
Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким заяву задовольнити, оскільки вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на наявності підстав для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду.
До суду апеляційної інстанції позивач 09.04.2019 також подав заяву, у якій зазначив про зміну вимог апеляційної скарни та просив за результатами апеляційного провадження направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачений статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до частини першої загаданої процесуальної норми суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 КАС).
Проаналізувавши наведені положення КАС, колегія суддів вважає, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом, під час прийняття рішення у справі по суті.
Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, а не обов'язком, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у додатковій постанові від 31 липня 2018 року по справі №235/7638/16-а.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було виконано рішення суду першої інстанції в частині стягнення та користь позивача матеріальної шкоди та судового збору, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень. Окрім того, з огляду на те, рішенням суду зобов'язано відповідача провести особистий прийом ОСОБА_4 у зручний для обох сторін час та день, то матеріали справи містять докази вжиття відповідачем дій щодо організації відповідного прийому (надіслання позивачу відповідних листів), а також докази неможливості проведення прийому у відповідні дні відрядження відповідача.
Що стосується посилань позивача на рішення судів в інших справах, то колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до частини сьомої статті 78 КАС правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
З огляду на це, наведені позивачем аргументи на переконання необхідності вжиття спірних процесуальних заходів є необґрунтованими, а тому суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви позивача щодо встановлення відповідачу строку для подання про виконання рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів наголошує на тому, що відмова суду першої інстанції у встановленні відповідачу строку для подання звіту щодо виконання судового рішення, не позбавляє позивача права здійснювати примусове виконання рішення в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Як вірно вказав суд першої інстанції, цим законом врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання рішень, які не виконуються у добровільному порядку.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції відсутні.
Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 пункт 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Оскільки суд відмовляє у задоволенні апеляційної скарги, питання судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 34, 243, 312, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2019 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Є.О. Сорочко
Суддя А.Ю. Коротких
Суддя І.В. Федотов
Повний текст постанови складений 11.04.2019.