10 квітня 2019 р.м.ОдесаСправа № 815/6032/17
Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Осіпова Ю.В.,
при секретарі Жигайлової О.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 березня 2018 року, ухвалене в порядку письмового провадження в м. Одесі, по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
У листопаді 2017 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій, просив скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 30.10.2017 р. № 0101641305 на суму 112671,76 грн. у тому числі основного платежу 90001,41 грн. і штрафної (фінансової) санкції 22670,35 грн.; №0101651305 на суму 9375,15 грн. у тому числі основного платежу 7500,12 грн. і штрафної (фінансової) санкції 1875,03 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки вони прийняті на підставі акта перевірки, у висновках якого невраховані норми чинного законодавства, що мають істотне значення для вирішення питання,щодо визначення податкових зобов'язань органом ДФС платнику податків.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 березня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю і ухвалити судове рішення, яким задовольнити позов. Доводами апеляційної скарги зазначено, що відповідач (ГУ ДФС в Одеській області) у своїй діяльності керується, насамперед, нормами ПКУ, і, відповідно, мав би здійснити правильний розрахунок податкових зобов'язань фізичній особі-платнику податків ОСОБА_1 з урахуванням вимог п.8 підрозділу 1 розділу XX ПКУ. Але під час перевірки була знехтувана можливість, а тим паче, обов'язок перевіряючого, дослідити всесторонньо і неупереджено всі матеріали, залучені до перевірки, з'ясувати всі обставини, застосувавши при цьому відповідні норми податкового законодавства і визначити для розрахунку податкових зобов'язань не всю суму анульованого боргу 500007,83 грн., а суму за мінусом «курсової різниці» 345537,91 грн. (яка не вважається додатковим благом у розумінні чинних норм ПКУ).
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що доводи позивача, про поширення на анульовану банком суму положень п.8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, не може бути застосовано, оскільки відносно заборгованості по кредитному договору від 25.09.2007 року між позивачем та ПАТ «УкрСиббанк» зміна валюти зобов'язання не відбувалась.
Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 06.11.2007 року позивачем з Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту №11247636000, за яким позивачу було надано грошові кошти в іноземній валюті 38000 Доларів США, що складало еквівалент 191900 гривні, в забезпечення зобов'язань якого позивачем було передано в заставу однокімнатну квартиру загальною площею 35,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, залоговою вартістю 224260 грн.
Згідно з АІС ЦБД ДРФО в період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, ОСОБА_1 отримав дохід у вигляді додаткового блага (анулювання прощення) заборгованості за кредитом від АТ «УКРСИББАНК», код ЄДРПОУ 09807750, у сумі 500 007,83 грн.
Відповідно до повідомлення про анулювання боргу №31-4-1-05/23 від 03.02.2016 року АТ «УКРСИББАНК» прийнято рішення про анулювання суми основного боргу (кредиту) у сумі 19325,65 доларів США, що складає 500007,83 грн. за курсом НБУ станом на 03.02.2016 року. Крім того, зазначеним листом позивача повідомлено, що анульована сума заборгованості за основним боргом (кредитом) є доходом позивача, отриманим як додаткове благо і йому необхідно самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб, а також сплатити військовий збір.
Відповідно до наказу ГУ ДФС в Одеській області №4210 від 11.09.2017 року та повідомлення від 11.09.2017 року № 513/13-05 було призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, контроль за виконанням якого покладений на заступника начальника ГУ ДФС в Одеській області.
В період з 27.09.2017 року по 02.10.2017 року відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, за результатами якої складено акт перевірки №1406/15-32-13-05/2645223119 від 02.10.2017 року. Відповідно до висновків акту перевірки відповідачем було встановлено порушення, які полягають у неподанні декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік по строку 01.05.2017 року, несплати до бюджету податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування по строку 01.08.2017 року у сумі 90001,41 грн., несплати до бюджету податкового зобовязання з військового збору по строку 01.08.2017 року у сумі 7500,12 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення №0101641305 від 30.10.2017 року, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 112671,76 грн. (в тому числі 90001,41 грн. за податковим зобов'язанням та 22670,35 грн. за штрафними санкціями) та №0101651305 від 30.10.2017 року, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Військовий збір на суму 9375,15 грн. (в тому числі 7500,12 грн. за податковим зобовязанням та 1875,03 грн. за штрафними санкціями).
Приймаючи рішення про відмову у задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податкові повідомлення рішення №0101641305 від 30.10.2017 року, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 112671,76 грн. (в тому числі 90001,41 грн. за податковим зобов'язанням та 22670,35 грн. за штрафними санкціями) та №0101651305 від 30.10.2017 року, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Військовий збір на суму 9375,15 грн. (в тому числі 7500,12 грн. за податковим зобов'язанням та 1875,03 грн. за штрафними санкціями) є правомірними, оскільки позивач був зобов'язаний сплатити зазначені платежі у зв'язку з анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту) у сумі 19325,65 доларів США, що складає 500007,83 грн. за курсом НБУ станом на 03.02.2016 року.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з п.п. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
Згідно з ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Згідно з п.п. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом;
Відповідно до п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;
Згідно з п.п. 163.1.1, 163.1.2 п.163.1 ст. 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; 163.1.2. доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання.
Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним.
Так, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Тобто, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, прощені (анульовані) кредитором.
Наведене підтверджується і змінами, які в подальшому внесені до законодавства, зокрема, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань» від 09 квітня 2015 року №321-VIII, який набрав чинності 07 травня 2015 року, редакція підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України була доповнена абзацом другим, у зв'язку з чим сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Таким чином, боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Отже, при вирішенні даної справи визначальним є встановлення і дослідження обставин щодо складових суми прощеної (анульованої) кредитором боргу, яка може включати в себе як основну суму кредиту, так і відсотки за користування ним, а також дотримання порядку повідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу, що дозволить визначити правовий статус прощеної заборгованості й, відповідно, наявність у позивача обов'язку сплати податку з доходів фізичних осіб та відображення їх у річній податковій декларації.
Згідно абзацу 2 підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не повязаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
Відповідно до положень п. 167.1 ст.167 ПК України, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами
Відповідно до положень п. 171.2 ст.171 «б» ПК України, особою, відповідальною за нарахування утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.
Згідно пункту 176.1 статті 176 ПК України платники податку зобов'язані, зокрема, вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку; подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.
Відповідно до п. 179.1 ст. 179 ПК України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Згідно з п. 179.2 ст. 179 ПК України відповідно до цього розділу обов'язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи: від податкових агентів, які згідно з цим розділом не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу; виключно від податкових агентів незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків, прямо передбачених цим розділом; від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок відповідно до цього розділу; у вигляді об'єктів спадщини, які відповідно до цього розділу оподатковуються за нульовою ставкою податку та/або з яких сплачено податок відповідно до пункту 174.3 статті 174 цього Кодексу.
Згідно з п. 179.7 ст. 179 ПК України фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
Сума податкових зобов'язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачу було анульовано суму основного боргу (кредиту) у сумі 19325,65 доларів США, що складає 500007,83 грн. за курсом НБУ станом на 03.02.2016 року.
Позивач стверджує, що не зважаючи на те, що йому у 2016 році був анульований банком залишок основного боргу 500007,83грн. за договором іпотеки у іноземній валюті, вся сума анулювання не може бути включена Позивачем до бази оподаткування за 2016 рік, оскільки частина цієї суми (сума різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобовязання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року) 345537,91грн. не вважається додатковим благом відповідно до вимог оскільки п.8 підрозділу 1 розділу XX (Перехідні положення) Податкового кодексу України.
Відповідно до п.8 підрозділу 1 розділу XX (Перехідні положення) ПК України чітко встановлено, що не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобовязання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не повязаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.
Крім того, з 1 січня 2015 року набрали чинності зміни внесені Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" до Податкового кодексу України в частині оподаткування військовим збором доходів фізичних осіб підприємців.
Пунктом 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Кодексу тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 ПКУ. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 ПКУ. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Кодексу. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 ПКУ.
Отже, платники податків фізичні особи, які отримували доходи у вигляді додаткового блага, за результатами звітного податкового року відповідно пп.1.2 п. 16-1 підрозділу 10, ст. 163, пп. 164.1.3 п.164.1 ст. 164, п.171.2 (б) ст. 171, п. 16-1 підрозділу 10 розд. XX Кодексу самостійно розраховують військовий збір в розмірі 1.5 відсотки чистого оподатковуваного доходу, відображають в річній податковій декларації та сплачують в терміни передбачені для сплати податку на доходи фізичних осіб за відповідний період.
Як вбачається з повідомлення про анулювання боргу №31-4-1-05/23 від 03.02.2016 року АТ «УКРСИББАНК», прийнято рішення про анулювання суми основного боргу (кредиту), а не різниці, розрахованої кредитором відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачу здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Кодексу, у зв'язку з чим сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу та оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач за 2016 рік отримав дохід у вигляді додаткового блага (анулювання прощення) заборгованості за кредитом від АТ «УКРСИББАНК», у сумі 500007,83 грн., у зв'язку з чим позивач повинен був подати до Іванівського відділення Лиманської ОДПІ ГУ ДФС в Одеський області податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2016 рік та сплатити податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 90 001,41 грн. та з військового збору у сумі 7 500,12 грн.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 березня 2018 року - залишити без змін.
Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 11.04.2019 року.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: Ю.В. Осіпов