П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 квітня 2019 р.м.ОдесаСправа № 484/433/19
Категорія: 3.7.1Головуючий в І інстанції: Закревський В.І. Дата ухвалення рішення 12.03.2019 р. Місце ухвалення: м. Первомайськ Миколаївської області
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді - доповідача - Шеметенко Л.П.
судді - Стас Л.В.
судді - Турецької І.О.
за участю: секретаря - Колеснікова-Горобець І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 березня 2019 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського сектору превенції патрульної поліції №3 Южноукраїнського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, старшого сержанта поліції Ляпало Сергія Олександровича, третя особа, що не заявляє самостійних вимог - Головне управління Національної поліції в Миколаївській області, про визнання протиправної та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
В січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до поліцейського сектору превенції патрульної поліції №3 Южноукраїнського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, старшого сержанта поліції Ляпало С.О., третя особа, що не заявляє самостійних вимог - Головне управління Національної поліції в Миколаївській області, про визнання протиправної та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штраф в сумі 510 грн. за правопорушення, передбачене за ст. 132-1 КУпАП. В позовній заяві зазначено, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення 16.01.2019 року о 17.40 год. на автодорозі Н-24 Благовіщинськ-Миколаїв ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ЗИЛ-130» д.н.з. НОМЕР_1 та перевозив дизельне пальне в об'ємі 594 250 літрів, не маючи ДОПНВ Свідоцтва водія, чим порушив п. 22.5 ПДР, чим скоєно правопорушення, передбачене ч.6 ст. 132-1 КУпАП.
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 правопорушення не скоював, зазначав про невідповідність постанови у справі про адміністративне правопорушення вимогам закону, оскільки, за твердженням позивача, під час зупинки на вимогу інспектора патрульної поліції та складання оскаржуваної постанови він не здійснював перевезення взагалі будь-якого вантажу, в тому числі, небезпечного вантажу. У зазначеній постанові об'єм дизельного пального зазначений у кількості 594 250 літрів, який фактично не міг бути перевезений транспортним засобом марки «ЗИЛ-130».Крім цього, у постанові вказано, що позивач скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 6 статті 132-1 КУпАП, в той час як положення статті 132-1 КУпАП частину 6 взагалі не містять.
Посилаючись на те, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 132-1 КУпАП, позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 березня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовну заяву у повному обсязі.
Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 16.01.2019 року о 17.40 год. на автодорозі Н-24 Благовіщенськ-Миколаїв (111 км), ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом марки «ЗИЛ 130» д.н.з. НОМЕР_1, здійснював перевезення дизельного пального (594250 л) без ДОПНВ Свідоцтва у водія, чим порушив п. 22.5 ПДР України, відповідальність за яке передбачена ст. 132-1 КУпАП. Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі, серії ДПО18 № 539919 від 16.01.2019 року відносно ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було надано належні та допустимі докази на обґрунтування правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Приймаючи до уваги наведені висновки суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями частини 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, а саме про порушення, зокрема, правил дорожнього руху (ст. 132-1 КУпАП) розглядають органи Національної поліції.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що за приписами закону про адміністративні правопорушення розгляд справ і накладення штрафу інспектором поліції фактично відбувається у спрощеному порядку, підстави для відкладення таких контролюючих функцій не передбачені.
Отже, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за порушення правил у сфері дорожнього руху, має спростувати виявлене правопорушення на місці його вчинення, в іншому випадку правомірність дій водія доводиться у судовому порядку шляхом подання позову про скасування відповідного рішення суб'єкта владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем не надано підтвердження перевезення позивачем небезпечного вантажу за відсутності ДОПНВ Свідоцтва у водія. Так, позивач зазначив у позові про те, що під час зупинки та складання працівником патрульної поліції постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 КУпАП він не здійснював перевезення взагалі будь-якого вантажу, в тому числі небезпечного вантажу. Транспортний засіб марки «ЗИЛ-130» дійсно призначений для перевезення, в тому числі, небезпечних вантажів, однак, за твердженням позивача ним не здійснювалося перевезення цього виду вантажу. Такі самі обставини зазначені позивачем також в апеляційній скарзі.
Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про наявність небезпечного вантажу. Відповідачем не зазначено яким чином та підставі яких документів ним був зроблений такий висновок, не зазначено класифікації небезпечного вантажу, документів, що підтверджували наявність небезпечного вантажу у цистерні автомобіля під час його зупинки за вимогою працівника патрульної поліції.
Апелянтом зазначено, що такий документ, як Свідоцтво ДОПНВ про підготовку водія, потрібен виключно у разі здійснення перевезення небезпечного вантажу. В разі відсутності у транспортному засобі небезпечного вантажу водій не зобов'язаний мати такий документ при собі, що узгоджується з положеннями ст. 20 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів», п. 3 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою КМУ №207 від 25.02.2009 року, п. 9 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України №656 від 04.08.2018 року.
Більш того, вказаний відповідачем в оскаржуваній постанові об'єм дизельного пального у кількості 594 250 літрів фактично не міг бути перевезений автомобілем марки «ЗИЛ-130», оскільки вага такої кількості пального складає близько 500 тонн, що неможливо перевезти будь-яким автомобільним транспортом по автомобільним шляхам.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу також на тій обставині, що в оскаржуваній постанові зазначено, що позивач скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 6 статті 132-1 КУпАП, в той час як положення статті 132-1 КУпАП частину 6 взагалі не містять
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
За положеннями ст. 77 ч. 2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Пославшись на положення ст. 77 ч. 2 КАС України в якості обґрунтування своєї позиції, суд першої інстанції не у повній мірі виконав завдання адміністративного судочинства, визначені у статті 2 КАС України, та не дослідив всі обставини справи, які мають важливе значення для її правильного вирішення та прийняття законного та обґрунтованого рішення, на підставі принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, визначеного частиною четвертою статті 9 КАС України. Зокрема, даний принцип передбачає, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об'єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права
Одночасно колегія суддів звертає увагу, що інші доводи апеляційної скарги не вбачаються змістовними та не свідчать про наявність обставин, на підтвердження яких такі доводи наведені.
Таким чином, судом першої інстанції не досліджено обставин, які б свідчили та підтверджували наявність факту перевезення позивачем в момент його зупинки працівником патрульної поліції небезпечного вантажу, а також не надана належна правова оцінка правильності та правомірності складання постанови у справі про адміністративне правопорушення, що призвело до помилкових висновків та, як наслідок, необґрунтованого судового рішення.
Судом першої інстанції не надано будь-якої правової оцінки наведеним у позовній заяві доводам та не зазначено у рішенні суду чому саме суд приймає або не приймає до уваги ті чи інші доводи та/або докази, відсутня правова аргументація, що є неприпустимим.
З огляду на вищевикладене, а також враховуючи, що висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи та нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 317 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 272, 286, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 березня 2019 року - скасувати.
Ухвалити по справі нову постанову, якою адміністративний позовов ОСОБА_1 до поліцейського сектору превенції патрульної поліції №3 Южноукраїнського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, старшого сержанта поліції Ляпало Сергія Олександровича, третя особа, що не заявляє самостійних вимог - Головне управління Національної поліції в Миколаївській області, про визнання протиправної та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ДПО18 №539919 від 16.01.2019 року.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за правопорушення, передбачене ст. 132-1 КУпАП згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ДПО18 №539919 від 16.01.2019 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судове рішення складено у повному обсязі 11.04.2019р.
Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко
Суддя: Л.В. Стас
Суддя: І.О. Турецька