ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
11 квітня 2019 року № 826/10824/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про зобов'язання вчинити дії,
12 липня 2018 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі також - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (далі відповідач), в якому просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві припинити виплату пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в зв'язку з відмовою від неї на підставі заяви від 13.06.2018 року.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
14 червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про припинення виплати раніше призначеної пенсії в зв'язку з необхідністю призначити інший вид пенсії в межах іншого закону.
Листом від 27 червня 2018 року № 30504/02/Б-2570 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило позивачу у припиненні виплати пенсії, посилаючись на статтю 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою визначені підстави для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду.
Вважаючи, дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою суду від 18 липня 2018 року, на підставі вимог п. 3 ч. 6 статті 12 та п. 2 ч. 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відкрито спрощене провадження у справі, яке буде здійснюватися без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до п. 5 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» законодавством не визначений конкретний перелік інших випадків, тому до цих випадків можна віднести такий як добровільна відмова пенсіонера від отримання пенсії, що випливає із ст. 46 Конституції України, ст. 26, ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
03 серпня 2018 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки останній звертався до відповідача із заявою щодо припинення виплати раніше призначеної пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак, зауважив, що чинним законодавством не передбачено відмови від виплати пенсії за заявою пенсіонера, а лише її припинення. Додатково вказав, що позивача з 19.12.2017 року було переведено з пенсії за віком відповідно до закону України «Про державну службу» на пенсію по інвалідності, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як інваліда 3 групи, захворювання пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС. Таким чином, у Головного Управління ПФУ в м. Києві не має правових підстав для припинення її виплати.
У відповіді на відзив, отриманою судом 15.08.2018 року, позивач вважає відзив не аргументованим, а позовні вимоги полягають задоволенню. Зокрема, позивач зазначив, що жодним нормативно-правовим актом не визначається ні форма заяви, ні підстави відмови від отримання пенсії, відтак вважає, що має право відмовитись від отримання пенсії
Надаючи правову оцінку матеріалам, обставинам справи, а також наявним у матеріалах справи та наданим поясненням та запереченням сторін у справі, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд звертає увагу на те, що чинним законодавством не передбачено відмови від виплати пенсії за заявою пенсіонера, а лише її припинення.
Зазначене вище пов'язано з тим, що відмова від пенсії і припинення несуть різні правові наслідки в подальшому.
Зокрема, припинення виплати пенсії - це переривання процесу виплати пенсійного забезпечення, яке пов'язане з появою обставин, при яких особа втрачає право на отримання коштів. У випадку обставин, які дають право на отримання пенсії і за заявою особи, пенсія поновлюється.
Тобто, вже нарахована і призначена пенсія знову виплачується пенсіонеру.
Відповідно до положень статті 49 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає такі підстави для припинення виплати пенсії як:
якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
у разі смерті пенсіонера;
у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
в інших випадках, передбачених законом.
Суд звертає увагу на те, що на обґрунтування своїх позовних вимог позивачем зазначається п.7-2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в якому зазначається, що особа, яка достроково вийшла на пенсію і в результаті чого відсоток, на який було зменшено пенсію може бути переглянута після досягнення пенсійного віку, якщо особа продовжує працювати і відмовилась від отримання пенсії.
В розумінні цієї статті відмова від отримання пенсії передбачає її припинення, оскільки має на меті перегляд її розміру після досягнення пенсійного віку за наявними в матеріалах пенсійної справи документами, якщо особа продовжує працювати і відмовилась від отримання пенсії.
Відмова ж від отримання пенсії передбачає, що особа не скористалась своїм правом на її призначення і не отримує пенсію взагалі, а отже буде мати право на первинне призначення пенсії.
Окрім зазначеного суд звертає увагу на те, що позивач отримує пенсію, а з 19.12.2017 року позивача було переведено з пенсії за віком відповідно до закону України «Про державну службу» на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як інваліда 3 групи, то задоволення заяви позивача відповідачем про відмову від пенсії буде протирічити як матеріалам пенсійної справи так і чинному законодавству.
Також, звертає увагу на те, що ОСОБА_1 зазначає, що законодавством не передбачено заборони не отримувати пенсію, при чому не обґрунтовуючи яким саме нормативним актом передбачено таку відмову.
Більше того, у своїй відповіді на відзив на адміністративний позов зазначає, що жодним нормативно-правовим актом не визначається ні форма заяви, ні підстави відмови від отримання пенсії.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійні виплати це грошові виплати в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати.
Таким чином, виплата пенсії по інвалідності, яку отримує позивач, передбачає не виплату на певний проміжок часу, а саме довічно і управління не має правових підстав для припинення виплати пенсії.
В той же час, як уже зазначалось ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування чітко передбачено, що виплата пенсії особі припиняється у випадку неотримання нею коштів протягом 6 місяців. Таким чином, у разі небажання особи отримувати пенсію, позивач може просто не забирати ці кошти і виплата пенсії буде припинена їй автоматично.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд приходить до висновку, щодо відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з нормами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач має пільги щодо сплати судового збору та не сплачував його подаючи адміністративний позов до суду, підстави для вирішення питання щодо стягнення судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241, 242, 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ: 42098368, 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 1) про зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.І. Келеберда