П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 квітня 2019 р.м. ОдесаСправа № 400/3270/18
Категорія: 11.5 Головуючий в І інстанції: Біоносенко В.В.
Дата та місце ухвалення рішення: 10.01.2019 р. м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шеметенко Л.П.
судді - Стас Л.В.
судді - Турецької І.О.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 січня 2019 року по справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про скасування постанов, -
У грудні 2018 року Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області звернулось до адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про скасування постанов від 12.12.2018 року ВП № 57510005 та ВП № 57640202 про накладення штрафів.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 січня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі, наголошуючи на неповному з'ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, та порушення норм матеріального права.
Враховуючи, що в поданій апеляційній скарзі апелянтом не було заявлено клопотання про розгляд справи за його участі, а так само від відповідачів не надходило відзивів на апеляційну скаргу із зазначенням про бажання розгляду справи в апеляційному порядку за їх присутності, апеляційним судом дану справу було призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження за правилами п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Поряд з цим, 06.03.2019 року від апелянта надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи доказів сплату судового збору, а також останній просив розглядати справу у відкритому судовому засіданні.
Водночас, за правилами ч. 3 ст. 296 КАС України апеляційна скарга може містити клопотання особи про розгляд справи за її участі. За відсутності такого клопотання вважається, що особа не бажає брати участі у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.
Апелянт наданим наведеною статтею КАС України правом заявити клопотання про розгляд справи за його участі не скористався та в апеляційній скарзі не зазначив, що бажає брати участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.
За таких обставин, враховуючи вказані приписи ч. 3 ст. 296 КАС України, вважається, що апелянт не бажає брати участі у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, а тому справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Колегія суддів зазначає, що можливість заявлення клопотання про розгляд справи в судовому засіданні після подання апеляційної скарги та при наданні доказів сплати судового збору нормами КАС України не передбачена.
Крім того, колегія суддів враховує, що апелянтом жодним чином необґрунтовано заявлене клопотання про необхідність призначення справи до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні.
Водночас, за правилами ч. 2 ст. 311 КАС України якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для призначення справи до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні та задоволення заявленого апелянтом клопотання.
Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.09.2018 року по справі № 1440/1639/18 задоволено позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 пенсії за вислугу років з обмеженням її максимального розміру з 80% до 70% відповідних сум грошового забезпечення, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з 01.01.2018 року виходячи з розміру 80% від відповідних сум грошового забезпечення, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області виплатити різницю пенсії за вислугу років ОСОБА_2 з 01.01.2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
11.10.2018 року Миколаївським окружним адміністративним судом видані виконавчі листи по адміністративній справі № 1440/1639/18.
Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області 24.10.2018 року відкрито виконавчі провадження № 57510005 та № 57640202 про примусове виконання виконавчих листів по справі № 1440/1639/18 від 11.10.2018 року.
19.11.2018 року ГУПФУ у Миколаївській області повідомлено державного виконавця про подання апеляційної скарги на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.09.2018 року по справі № 1440/1639/18 та звернення до суду з клопотанням про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню. Одночасно з цим, позивачем заявлялось клопотання про зупинення виконавчих проваджень № 57640202 та № 57510005.
12.12.2018 року державним виконавцем винесено постанову про накладення на ГУПФУ у Миколаївській області штрафу в розмірі 5100 гривень за невиконання рішення суду немайнового характеру в повному обсязі по ВП № 57510005.
Також, 12.12.2018 року відповідачем винесено постанову про накладення на ГУПФУ у Миколаївській області штрафу в розмірі 5100 гривень за невиконання рішення суду немайнового характеру в повному обсязі по ВП № 57640202.
Не погоджуючись із вказаними постановами, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи справу та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що застосування державним виконавцем оскаржуваними постановами штрафів до позивача за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду є таким, що вчинене у межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог позивача з огляду на викладене.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 року (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частиною 1 статті 18 вказаного Закону встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктами 1, 16 частини 3 статті 18 наведеного Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 26 цього ж Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
За правилами частин 1, 2 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 року (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Статтею 75 вказаного Закону встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, з аналізу наведених вимог Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.
При цьому, застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Колегія суддів зазначає, що поважними в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження» можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.09.2018 року по справі № 1440/1639/18 задоволено позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 пенсії за вислугу років з обмеженням її максимального розміру з 80% до 70% відповідних сум грошового забезпечення, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з 01.01.2018 року виходячи з розміру 80% від відповідних сум грошового забезпечення, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області виплатити різницю пенсії за вислугу років ОСОБА_2 з 01.01.2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
24.10.2018 року, на підставі виконавчого листа № 1440/1639/18, виданого 11.10.2018 року Миколаївським окружним адміністративним судом, про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з 01.01.2018 року виходячи з розміру 80% від відповідних сум грошового забезпечення, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Сазоновим Д.К. відкрито виконавче провадження № 57510005.
У постанові про відкриття наведеного виконавчого провадження вказано про необхідність виконання боржником рішення суду протягом 10 робочих днів.
Також, постановою від 12.11.2018 року, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Сазоновим Д.К. відкрито виконавче провадження № 57640202 з примусового виконання виконавчого листа № 1440/1639/18, виданого 11.10.2018 року Миколаївським окружним адміністративним судом, про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області виплатити різницю пенсії за вислугу років ОСОБА_2 з 01.01.2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум, та надано боржнику 10 робочих днів для виконання рішення суду.
Згідно матеріалів справи, постанову про відкриття виконавчого провадження № 57510005 отримано ГУПФУ в Миколаївській області 14.11.2018 року.
Також, 16.11.2018 року позивачем отримано постанову про відкриття виконавчого провадження № 57640202.
Проте, протягом 10 робочих днів ГУПФУ в Миколаївській області не було виконано рішення суду, за виконавчими листами виданими на підставі якого відкриті виконавчі провадження № 57510005 та № 57640202.
Як в заявленому позові, так і поданій апеляційній скарзі, позивач не заперечує, що ним не виконано рішення суду у справі № 1440/1639/18.
Поряд з цим, в заявленому позові та поданій апеляційній скарзі, як на підставу для скасування постанов про накладення на нього штрафів за невиконання рішення суду, позивач вказав на те, що ним було оскаржено рішення суду першої інстанції у справі № 1440/1639/18 у строк, встановлений законом, та подані заяви про зупинення виконавчих проваджень, а також щодо визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.
Водночас, доводи позивача щодо оскарження рішення суду у справі № 1440/1639/18 у строки, встановлені законом, спростовуються ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2018 року у вказаній справі з підстав пропуску апелянтом строку звернення із апеляційною скаргою.
У вказаному рішенні апеляційного суду констатовано, що Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області звернулось із апеляційною скаргою на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2018 року у справі № 1440/1639/18 з пропуском строку апеляційного оскарження та наведені ГУПФ України в Миколаївській області обставини щодо поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані судом поважними, оскільки апелянт не зазначив об'єктивних та поважних причин щодо не подання апеляційної скарги в межах строку на апеляційне оскарження.
Таким чином, рішенням суду апеляційної інстанції встановлено, що позивач подав апеляційну скаргу на рішення суду у справі № 1440/1639/18 з пропуском строку на апеляційне оскарження, у зв'язку із чим, за такою скаргою відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Згідно вимог ч. 1 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 року (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).
За таких обставин, враховуючи, що судом апеляційної інстанції не поновлювався позивачу строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у справі № 1440/1639/18 та не приймалась скарга останнього до розгляду, а навпаки, ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області у зв'язку із пропуском строку звернення із апеляційною скаргою, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на момент винесення оскаржуваних постанов державного виконавця про накладення штрафів від 12.12.2018 року у виконавчих провадженнях № 57510005 та № 57640202, у позивача не існувало будь-яких підстав для невиконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2018 року у справі № 1440/1639/18, а у державного виконавця не було підстав для зупинення виконавчих проваджень та відповідно для не накладення на позивача штрафів за невиконання рішення суду.
Таким чином, враховуючи, що ГУПФУ в Миколаївській області без будь-яких поважних причин не виконано рішення суду у справі № 1440/1639/18, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що застосування державним виконавцем встановлених ст.ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 року (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) штрафів за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк зазначеного вище судового рішення є таким, що вчинене у межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Що стосується посилань апелянта на те, що судом першої інстанції не надано оцінки, що виконавчі листи від 11.10.2018 року № 1440/1639/18 винесені в межах одного судового рішення від 03.09.2018 року, а тому, на думку апелянта, застосування штрафів за невиконання окремих його вимог, винесених в межах одного судового рішення, є безпідставним та чинним законодавством не передбачено, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 5 ст. 373 КАС України якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях чи рішенням передбачено вчинення кількох дій, видаються декілька виконавчих документів, у яких зазначаються один стягувач та один боржник, а також визначається, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
В даному випадку, у зв'язку із тим, що рішенням суду у справі № 1440/1639/18 передбачено вчинення кількох дій, Миколаївським окружним адміністративним судом видано два виконавчих листа, кожний з яких пред'явлений до примусового виконання.
За виконавчим листом № 1440/1639/18 від 11.10.2018 року про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з 01.01.2018 року виходячи з розміру 80% від відповідних сум грошового забезпечення відкрито виконавче провадження № 57510005.
За виконавчим листом № 1440/1639/18 від 11.10.2018 року про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області виплатити різницю пенсії за вислугу років ОСОБА_2 з 01.01.2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум, відкрито виконавче провадження № 57640202.
За таких обставин, встановивши, що позивачем не виконано вимоги наведених виконавчих листів, державним виконавцем у кожному окремому виконавчому провадженні цілком правомірно винесено постанови про накладення на позивача штрафів за не виконання цих виконавчих листів, підстав для винесення однією постанови при наявності двох виконавчих проваджень у державного виконавця не було.
Колегія суддів зазначає, що наведені доводи апелянта не засновані на жодній нормі чинного законодавства.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого позову та скасування оскаржуваних постанов про накладення на позивача штрафів.
Доводи апеляційної скарги спростовуються наведеними висновками суду апеляційної інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 287, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 січня 2019 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верхового Суду.
Судове рішення складено у повному обсязі 11.04.2019 р.
Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко
Суддя: Л.В. Стас
Суддя: І.О. Турецька