04 квітня 2019 року м. Дніпросправа № 191/498/17
головуючий суддя І інстанції -Конєва С.О.
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді (доповідача) Іванова С.М.,
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Сонник А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 року в адміністративній справі № 191/498/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної пенітенціарної служби у Дніпропетровській області, Державної установи "Ігренський виправний центр № 133", Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністрества юстиції України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення середнього заробітку,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Державної пенітенціарної служби у Дніпропетровській області, Державної установи "Ігренський виправний центр № 133", Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністрества юстиції України, в якому просив:
1) визнати протиправними дії Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України про несвоєчасну видачу позивачеві трудової книжки 19.12.2011 року датою, яка передує даті звільнення зі служби 14.12.2011 року, відповідно до наказу №138 від 19.12.2011 року, що по суті встановлює затримку видачі трудової книжки з вини власника підприємства - видати трудову книжку працівникові в день звільнення та здійснити з ним відповідні розрахунки, у зв'язку з чим:
- зобов'язати Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України внести запис в трудову книжку позивача про день звільнення з 14 грудня 2011 року на фактичний день видачі трудової книжки 19 грудня 2011 року, оскільки це є останній день роботи;
- визнати протиправним запис до трудової книжки позивача про день звільнення 14 грудня 2011 року та скасувати його. Про новий день звільнення видати наказ і внести запис до трудової книжки. Раніше внесений запис про день звільнення визнати недійсним у порядку, встановленому п.2.10 Інструкції № 58 про порядок ведення трудових книжок працівників. А також видати копію наказу про звільнення (враховуючи вищевказані зміни) на руки позивачеві;
2) визнати протиправними дії Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України про відмову у зарахуванні до трудового стажу позивача період роботи з 14.07.2011 року по 19.12.2011 року, у зв'язку з чим:
- зобов'язати Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України зарахувати до трудового стажу позивача період його роботи з 14.07.2011 року по 19.12.2011 року, здійснити перерахунок пільгового трудового стажу з дня звільнення 19.12.2011 року. У зв'язку з цим визначити вислугу років на день звільнення та внести у трудову книжку відповідний запис. А також видати копію наказу про звільнення (враховуючи вищевказані зміни) на руки позивачеві;
3) визнати протиправними дії Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України про невідповідність заповнення трудової книжки позивача вимогам Інструкції № 58 та відмову усунути всі неправильні або неточні записи всупереч вимогам п.2.6 вищевказаної Інструкції до врегулювання спору судом, внаслідок чого були порушені права і законні інтереси позивача при прийнятті на роботу та зобов'язати Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України:
- занести в трудову книжку позивача відомості про нагородження та заохочення згідно вимог п.п.2.2, 2.4, 4.1 Інструкції № 58;
- заповнити трудову книжку позивача російською мовою, як того вимагає чинне законодавство (п. 2.4 та п. 4.1 Інструкції № 58);
- усунути всі недоліки та виправлення, допущені при заповненні трудової книжки в графі 2 та 4;
4) визнати протиправними дії Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України про не внесення до трудової книжки позивача зміну назви Управління Державного департаменту з питань виконання покарань у Дніпропетровській області на Державну пенітенціарну службу у Дніпропетровській області, яке відбулося 01 листопада 2011 року та зобов'язати відповідача занести в трудову книжку позивача відомості про зміну назви Управління Державного департаменту з питань виконання покарань у Дніпропетровській області на Управління Державної пенітенціарної служби у Дніпропетровській області, у відповідності до приписів п.п.2.14, 2.15 Інструкції № 58;
5) визнати протиправними дії Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України про не підписання трудової книжки позивача відповідальною особою за видачу трудових книжок, оскільки підпис особи, яким засвідчено видачу трудової книжки не є підписом заступника начальника управління начальника ВРОС Ребченко О.Г. і відповідач не може пояснити хто саме підписав трудову книжку позивача. А печатка яка засвідчує даний підпис не чітка, та не відноситься до Державної пенітенціарної служби;
- зобов'язати Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України підписати трудову книжку позивача відповідальною особою за видачу трудових книжок та засвідчити підпис відповідною печаткою;
6) визнати протиправними дії Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України про складання наказу № 85 від 09.08.2011 року в частині відсторонення позивача від посади під час розгляду адміністративної справи № 804/14616/14 від 19.12.2014 року та скасувати цей наказ в частині відсторонення позивача від посади заступника начальника установи з нагляду та безпеки та оперативної роботи Ігренського виправного центру № 133 з 05.08.2011 року;
7) визнати протиправними дії Державної установи "Ігренський виправний центр №133" у Дніпропетровській області про відмову в нарахуванні і виплаті позивачеві заробітної плати у період з 14.07.2011 року по 19.12.2011 року та виплати компенсації за невикористану відпустку за 2011 рік та зобов'язати Державну установу "Ігренський виправний центр №133" у Дніпропетровській області:
- виплатити компенсацію за невикористану відпустку за 2011 рік - 4183,20 грн.;
- виплатити позивачеві заробітну плату з 14.07.2011р. по 19.12.2011р. - 18325 грн.;
8) стягнути з Державної установи "Ігренський виправний центр № 133" у Дніпропетровській області на користь позивача середній заробіток за весь час затримки заробітної плати з 19.12.2011р. по день фактичного розрахунку, як це зазначено в ст.ст. 116, 117 КЗпП України. З розрахунку середньомісячної заробітної плати 3665,25 грн. за місяць, при середньоденній заробітній платі 162,90 грн.;
9) стягнути з Державної установи "Ігренський виправний центр № 133" у Дніпропетровській області на користь позивача середній заробіток за весь час затримки, компенсації за невикористану відпустку за 2011 рік по день фактичного розрахунку, як це зазначено в ст.ст. 116, 117 КЗпП України. З розрахунку середньомісячної заробітної плати 3579,30 грн. на місяць, при середньоденній заробітній платі 119,52 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 року провадження в адміністративній справі № 191/498/17 в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій щодо несвоєчасної видачі трудової книжки, зобов'язання внести запис про його звільнення 19.12.2011р., визнання протиправним та скасування запису про день його звільнення 14.12.2011р., зобов'язання видати новий наказ про його звільнення, про що внести запис до трудової книжки та видати позивачеві копію наказу про звільнення було закрито.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 року скасувати та прийняти судове рішення, яким направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що в даній справі, останній звернувся до суду з іншими позовними вимогами та підставами, ніж були заявлені у справі № 804/17616/14.
Управлінням Державної пенітенціарної служби у Дніпропетровській області, Державною установою "Ігренський виправний центр № 133" та Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністрества юстиції України було подано відзиви на апеляційну скаргу, в якій посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції, останні просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Позивач в судовому засіданні просив задовольнити вимоги апеляційної скарги на підставах, що в ній зазначені, та скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Представники відповідачів в судовому засіданні заперечували відносно задоволення апеляційної скарги, зазначаючи, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Закриваючи провадження по справі, суд першої інстанції виходив з того, щов даному випадку, наявна постанова суду від 16.12.2014р. у справі №804/17616/14, що набрала законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет спору і з тих самих підстав (п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України).
Суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Приписами п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Зі змісту зазначених правових приписів вбачається, що кожна особа наділена правом на звернення до суду, якщо вважає, що суб'єкт владних повноважень своїми рішеннями, діями або бездіяльністю допустив порушення її прав. При цьому, таке право не є абсолютним. Так, у випадку встановлення судом наявності судового рішення, що набрало законної сили між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, провадження у судовій справі підлягає закриттю.
Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для прийняття судом першої інстанції оскаржуваної ухвали та закриття провадження по справі були висновки останнього стосовно наявності судового рішення, а саме постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2014 року у справі №804/17616/14, яким вже були вирішенні позовні вимоги позивача в частині позовних вимог про визнання дій протиправними щодо несвоєчасної видачі позивачу трудової книжки та зобов'язання відповідача внести зміни до трудової книжки про дату звільнення позивача; про новий день звільнення видати наказ і внести зміни до трудової книжки позивача, раніше внесений запис про день звільнення визнати недійсним.
Так, зі змісту постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2014 року вбачається, що предметом спірних правовідносин було:
- правомірність зобов'язання Управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській областівидати наказпро новий день звільнення і внести запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнати недійсним;
- правомірність зобов'язання Управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області виплатити середньомісячну заробітну плату за весь час вимушеного прогулу з 14.12.2011 року до моменту звернення до суду;
- правомірність зобов'язання Управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області видати позивачу належним чином оформлену трудову книжку.
Натомість, в даному випадку, позивач звернувся до суду з позовом, в якому, зокрема, просив:
- визнати протиправними дії Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України про несвоєчасну видачу позивачеві трудової книжки 19.12.2011 року датою, яка передує даті звільнення зі служби 14.12.2011 року, відповідно до наказу № 138 від 19.12.2011 року, що по суті встановлює затримку видачі трудової книжки з вини власника підприємства - видати трудову книжку працівникові в день звільнення та здійснити з ним відповідні розрахунки, у зв'язку з чим:
- зобов'язати Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України внести запис в трудову книжку позивача про день звільнення з 14 грудня 2011 року на фактичний день видачі трудової книжки 19 грудня 2011 року, оскільки це є останній день роботи;
- визнати протиправним запис до трудової книжки позивача про день звільнення 14 грудня 2011 року та скасувати його. Про новий день звільнення видати наказ і внести запис до трудової книжки. Раніше внесений запис про день звільнення визнати недійсним у порядку, встановленому п.2.10 Інструкції № 58 про порядок ведення трудових книжок працівників. А також видати копію наказу про звільнення (враховуючи вищевказані зміни) на руки позивачеві.
Отже, заявлені позивачем позовні вимоги по даній справі не є тотожними позовним вимогам, які були заявлені по справі № 804/17616/14.
Поряд з вказаним, суд апеляційної інстанції зазначає і, на що звернув увагу суд першої інстанції закриваючи провадження по справі, що можливість розгляду позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача внести запис про новий день звільнення, видати наказ і внести запис до трудової книжки працівників, а раніше внесений запис про день звільнення визнати недійсним, вже вирішувалось в судовому порядку.
Так, ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено. Ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.08.2016 року про закриття провадження по справі в частині позовних вимог у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної пенітенціарної служби України в Дніпропетровській області, Ігренського виправного центру № 133 Управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії було скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
У вказаному судовому рішенні, суд апеляційної інстанції зазначив, що підстави для звернення позивач з даним позовом є іншими, ніж ті, що були зазначені позивачем в межах справи № 804/17616/14.
Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для застосування приписів п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України та закриття провадження по справі в частині заявлених позивачем позовних вимог.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст. 243, ст.308, ст. 311, ст. 320 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 року в адміністративній справі № 191/498/17 - скасувати.
Справу № 191/498/17 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 328 КАС України - не підлягає.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя Л.А. Божко
суддя Ю.В. Дурасова