11 квітня 2019 року м. Дніпросправа № 160/9275/18
головуючий суддя І інстанції - Олійник В.М.
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді (доповідача) Іванова С.М.,
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.2019 року в адміністративній справі № 160/9275/18 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Первинна професійна спілка "Правозахисники країни" про визнання незаконним та скасування наказу,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Первинна професійна спілка "Правозахисники країни" про визнання незаконним та скасування наказу № 539 від 25.04.2018 року в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 28.01.2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Первинна професійна спілка "Правозахисники країни" про визнання незаконним та скасування наказу було повернуто позивачу.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.2019 року скасувати та прийняти судове рішення, яким направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що наказ № 539 від 25.04.2018 року був оскаржений ним в адміністративному порядку. Зауважено, що про порушення своїх прав останній дізнався після отримання відповіді відповідача на подану ним скаргу, а саме 21.11.2018 року, а до суду звернувся 05.12.2018 року, тобто в межах місячного строку, що встановлений ч. 5 ст. 122 КАС України.
Департаментом патрульної поліції Національної поліції України було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції, останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Повертаючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було пропущено місячний строк для звернення до суду, а поважні підстави такого пропуску останнім наведені не були.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. ч. 1, 2, 5 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк
Приписами ч. ч 1, 2 ст. 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Зі змісту зазначених правових приписів вбачається, що загальний строк для звернення до суду з позовом у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби становить один місяць та починає обчислюватись з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як свідчать встановлені обставини справи, предметом адміністративного позову ОСОБА_1 є правомірність прийняття відповідачем наказу № 539 від 25.04.2018 року в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Так, в адміністративному позові та апеляційній скарзі позивач зазначає, що про існування оскаржуваного наказу він дізнався 16.05.2018 року та оскаржив його в адміністративному порядку 06.08.2018 року. Про результати розгляду скарги позивач дізнався з листа відповідача від 15.11.2018 року № 13124/41/2/02-2018, який був сформований та надісланий на запит Первинної професійної спілки "Правозахисники країни".
В свою чергу, аналізуючи вказані доводи позивача, суд першої інстанції, в ухвалі від 11.12.2018 року про залишення адміністративного позову позивача без руху, зазначив, що доводи останнього про поважність причин пропуску звернення до суду за захистом своїх прав у зв'язку з тим, що 06.08.2018 ним було подано скаргу до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України щодо скасування наказу є необґрунтованими, оскільки на момент подання вказаної скарги вже сплинув місячний строк для звернення до суду.
В оскаржуваній ухвалі про повернення адміністративного позову, оцінка доводам позивача, відображеним в заяві від 22.01.2019 року, яка була подана на виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2018 року та в якій також було зазначено щодо факту оскарження наказу № 539 від 25.04.2018 року в адміністративному порядку, судом першої інстанції не надавалась.
Між тим, суд апеляційної інстанції зазначає і, на що не звернув увагу суд першої інстанції повертаючи адміністративний позов, що за приписами ч. 1 ст. 20 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон України № 3460-IV від 22.02.2006 року), особа рядового або начальницького складу має право усно чи письмово послідовно звернутися зі скаргою щодо накладення на неї дисциплінарного стягнення до старшого прямого начальника - аж до міністра внутрішніх справ України або до суду.
Статтею 21 Закону України № 3460-IV від 22.02.2006 року, визначено, що дисциплінарне стягнення може бути оскаржено протягом трьох місяців з дня ознайомлення з наказом особи, на яку воно накладено.
Пропущений строк для подання скарги може бути поновлено старшим прямим начальником, який має право накладати дисциплінарні стягнення.
Старший прямий начальник у разі надходження заяви про поновлення пропущеного строку подання скарги повинен всебічно та об'єктивно розглянути її і прийняти відповідне рішення не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Про результати розгляду заяви про поновлення пропущеного строку повідомляються особа рядового або начальницького складу, яка її подала, та начальник, який наклав на неї дисциплінарне стягнення.
Відтак, вказаними приписами визначено право співробітників поліції на оскарження рішень про накладення дисциплінарних стягнень в адміністративному порядку протягом трьох місяців з дня ознайомлення з наказом особи, на яку останнє накладено.
В свою чергу, приписами ч. 4 ст. 122 КАС України встановлено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Отже, з огляду на посилання позивача на реалізацію ним права на оскарження спірного наказу в адміністративному порядку, що передбачено ст. ст. 20, 21 Закон України № 3460-IV від 22.02.2006 року, то відповідно строк на подання адміністративного строку має становити три місяці та підлягає обрахуванню з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Однак, як вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, вказані правові приписи судом першої інстанції не враховувались, а обставини справи, які мають вплив на порядок обчислення строку (зокрема, факт оскарження позивачем спірного наказу в адміністративному порядку, дату отримання позивачем рішення відповідача, прийнятого за результатом розгляду його скарги) не встановлювались, що свідчить про передчасність висновків останнього, відносно пропуску позивачем строку на звернення до суду з адміністративним позовом.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 320 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.2019 року в адміністративній справі № 160/9275/18 - скасувати.
Справу № 160/9275/18 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 328 КАС України - не підлягає.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя Л.А. Божко
суддя Ю.В. Дурасова