ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
09 квітня 2019 року № 640/2983/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (03022, АДРЕСА_1)
до Київської міської митниці ДФС (03124, м.Київ, бул.Гавела Вацлава, 8-А)
про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості №UA100210/2019/000012/2 ,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) з позовом до Київської міської митниці ДФС (надалі по тексту - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування заявленої митної вартості №UA 100210/2019/000012/2 від 10 січня 2019 року;
- визнати заявлену митну вартість товару у декларації № UA 100210/2019/000012/2 від 10 січня 2019 року;
- повернути (вивільнити) фінансову гарантію 55 700,00 грн.;
- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 536,80 грн. та витрат за проведення експертизи в розмірі 1 544,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржуване рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту не містить конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причин неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а твердження, що подані декларантом документи не містять належних, об'єктивних та достовірних відомостей про числове значення заявленої митної вартості є необґрунтованими.
На думку представника позивача, пов'язаність покупця і продавця між собою не може бути беззаперечною умовою для визначення ціни товару за іншим методом, ніж за ціною договору, оскільки в такому випадку має бути доведено, що саме ці відносини вплинули на визначення ціни товару. При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Водночас, на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства: митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Додатково представник позивача повідомив, що вартість автомобіля підтверджується висновком Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №1593/19-54 від 17 січня 2019 року, який митним органом безпідставно не взято до уваги.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження.
У відзиві на адміністративний позов представник відповідача зазначив, що оскаржуване рішення є правомірним та прийнятим з урахуванням всіх обставин справи, оскільки декларантом до митного оформлення не надано документи, що підтверджують оплату за перевезення товару, а також не подані транспортні документи щодо перевезеного товару; страхові документи, документи, що містять відомості про вартість страхування, що передбачено пунктом 8 частини 2 статті 53 Митного кодексу України; декларантом не забезпечено переклад документів, поданих до митного оформлення, відповідно до статті 254 Митного кодексу України.
Представник митного органу повідомив, що митницею прийнято рішення про коригування митної вартості оцінюваного товару за другорядним (резервним) методом відповідно до вимог статті 64 Митного кодексу України на підставі вартості транспортного засобі з VIN-кодом SJKCH5CR3HA028147 на суму 16650 USD, а при наданні документів до митного оформлення декларантом не підтверджено митну вартість товару.
З огляду на викладене вище та відсутність клопотань про розгляд справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 на аукціоні 26 жовтня 2018 року придбав автомобіль марки Infiniti QX, AWD, 2016 року випуску, кузов НОМЕР_2, який оплачено згідно інвойсу №18102801 від 27 жовтня 2018 року на суму 10 053,00 $.
Митним брокером позивача подано митну декларацію №UA100210/2019/084365 від 09 січня 2019 року, у якій заявлено митну вартість товару в розмірі 10 553,00 $.
До митного органу подано наступні документи для підтвердження відомостей щодо ціни товару: рахунок-фактура (інвойс) №18102801 від 27 жовтня 2018 року; домашній коносамент НАSU4993463-01 від 27 жовтня 2018 року; декларація про проходження товару №18102801 від 27 жовтня 2018 року; акт митного огляду від 18 грудня 2018 року; свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 від 19 жовтня 2018 року; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціальними експертними організаціями 2018-17239 від 07 грудня 2018 року; договір про надання послуг митного брокера №6-0412/18 від 04 грудня 2018 року; паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_4, виданого 03 червня 2006 року; картка платника податків від 05 травня 2006 року №3277; касовий ордер, що підтверджує сплату митних та інших платежів 0.0.1204498561.1 від 06 грудня 2018 року.
10 січня 2019 року Київською міською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100210/2019/000012/2, яким визначено митну вартість товару в розмірі 16 650,00 грн.
Коригування митної вартості товару здійснено відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України у зв'язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару відповідно до статті 53 Кодексу, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме, відповідно до частини 2 статті 53 Кодексу.
Згідно частини 3 статті 53 Митного кодексу України запропоновано надати додаткові документи, а саме: заключення уповноваженого експерта; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи); копію митної декларації країни відправлення.
Подані декларантом документи не містять належних, об'єктивних та достовірних відомостей про числове значення заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо відповідно до статті 64 Митного кодексу України, також вимогами частини 6 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у зв'язку із неподанням декларантом документів, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині 2 статті 53 Митного кодексу України митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. За умови надання згідно статті 53 Митного кодексу України документів, витребуваних митницею, які містять достовірну, об'єктивну інформацію, яка підлягає обчисленню і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано. Посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до частини 4 статті 57 Митного кодексу України. Жодних вимог у порядку частини 6 статті 55 Митного кодексу України від декларанта не надходило.
За результатами проведених консультацій встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не може бути прийнятий у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не може бути використаний у зв'язку з відсутню даних, необхідних для проведення розрахунків. Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості не може бути використаний у зв'язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків. Митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару - вартість транспортного засобу з VIN-кодом SJKCH5CR3HA028147 на суму 16650 USD. Зазначена інформація надана робочою групою з аналізу митного оформлення транспортних засоів з використанням модуля «Моніторинг оформлення транспортних засобів» АСМО «Інспектор», створеної на виконання вимог наказу Державної фіскальної служби України від 28 листопада 2018 року №780.
Незгода позивача із вказаним рішенням митного органу зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини врегульовані: Конституцією України від 28 червня 1996 року №254к/96-ВР, Митним кодексом України від 13 березня 2012 року №4495-VI, Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №631 (далі - Порядок №631), Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року №3018-VI (далі - Конвенція).
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митний кодекс України, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування.
Відповідно до вимог частини 1 статті 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з вимогами частини 1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;
2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Відповідно до вимог частини 2 статті 53 Митного кодексу України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з вимогами частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 5 статті 53 Митного кодексу України визначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до вимог підпунктів 3.16, 6.2 Загального додатку до Конвенції визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Згідно з вимогами підпунктів 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку №631 перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.
Крім того, частиною 1 статті 54 Митного кодексу України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до вимог частини 4 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний:
1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;
3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;
4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:
- у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;
- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;
- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Крім того, частиною 5 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Частиною 1 статті 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Відповідно до вимог частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Частиною 4 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Згідно з вимогами частини 5 статті 58 Митного кодексу України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Крім того, пунктом 10 статті 58 Митного кодексу України визначається, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
Суд зазначає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, зокрема, рахунок-фактура (інвойс) №18102801 від 27 жовтня 2018 року; домашній коносамент НАSU4993463-01 від 27 жовтня 2018 року; декларація про проходження товару №18102801 від 27 жовтня 2018 року; акт митного огляду від 18 грудня 2018 року; свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 від 19 жовтня 2018 року; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціальними експертними організаціями 2018-17239 від 07 грудня 2018 року; договір про надання послуг митного брокера №6-0412/18 від 04 грудня 2018 року; паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_4, виданого 03 червня 2006 року; картка платника податків від 05 травня 2006 року №3277; касовий ордер, що підтверджує сплату митних та інших платежів 0.0.1204498561.1 від 06 грудня 2018 року.
При цьому, суд звертає увагу, що про необхідність подання позивачем додаткових документів митний орган зазначив у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості від 10 січня 2019 року, що не узгоджується з вимогами частини 3 статті 53 Митного кодексу України та позбавляє позивача можливості у визначений законодавством термін подати на вимогу митного органу необхідні документи.
Водночас, наявним в матеріалах справи листом від 21 січня 2019 року підтверджується подання митним брокером позивача копії висновку №1593/19-54 від 17 січня 2019 року (що спростовує доводи відповідача у даній частині) та витяг з особистого кабінету аукціону ІАА-Insurance Auto Auction.
Суд звертає увагу, що листом від 25 січня 2019 року №770/10/26-70-19-01 щодо розгляду додаткових документів на підставі статті 55 Митного кодексу України Київська міська митниця ДФС повідомила, що декларанту шляхом електронного повідомлення запропоновано надати додаткові документи, однак доказів надіслання такого повідомлення позивачу матеріали справи не містять.
Також, на думку митного органу, наданий представником позивача висновок експертного автотоварознавчого дослідження від 17 січня 2019 року №1593/19-54 носить виключно інформаційних характер та не може бути підставою для підтвердження митної вартості. Крім того, пошкодження, зазначені в акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, що наданий до митного оформлення, не відповідають пошкодженням у висновку експертного дослідження.
Крім того, витяг з особистого кабінету аукціону ІААІ прийнято до уваги митницею, але не може бути підставою для підтвердження митної вартості.
В оскаржуваному рішенні зазначено, що митну вартість визначено за резервним методом на підставі наявної у митного органу інформації, з розрахунку 16650,00 $ (вартість транспортного засобу з VIN-кодом SJKCH5CR3HA028147 на суму 16650 USD).
Разом з тим, доводи відповідача про те, що у поданій до митного оформлення позивачем МД № UA100210/2019/084365 від 09 січня 2019 року копія митної декларації країни відправлення не містить інформації щодо ціни придбаного товару, судом не приймаються, тому що позивачем був поданий повний пакет документів, де була зазначена вартість товару.
Пояснення відповідача, що висновок №1593/19-54 від 17 січня 2019 року експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню дійсної ринкової вартості транспортного засобу INFINITI QХ30, AWD, що ввозиться на митну територію України є неприйнятним та носить інформативний характер судом до уваги не приймаються як нормативно та документально не обґрунтовані. Окрім того, даний висновок експерта підтверджує правильність визначення позивачем заявленої митної вартості, доказів на спростування зазначеної інформації, відповідачем не надано.
Доводи відповідача про те, що позивачем не надано платіжного доручення на підтвердження факту здійснення оплати на транспортування придбаного товару, не можуть слугувати підставою для коригування заявленої митної вартості, оскільки відповідачем не надано доказів належного витребування таких документів у позивача, а також не надано обґрунтованих доказів належності відхилення поданих позивачем додаткових документів.
При цьому, відповідно до висновку експертного автотоварозначного дослідження від 17 січня 2019 року №1593/19-54, вартість нерозмитненого бувшого у використанні пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля марки Infiniti QX30, AWD, 2016 року випуску, що ввозиться на митну територію України без врахування втрати товарної вартості, складає 253 300,31 грн., що згідно офіційного курсу НБУ станом на 17 січня 2019 року становить 9 043,69 $.
Відповідно до статтей 53 та 54 Митного кодексу України - митні органи дійсно мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження мають здійснюватися ними у спосіб, установлений законом, тобто в даному випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості.
Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.
Крім того, слід враховувати, що статтею 53 Митного кодексу України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість, зокрема й в договорі.
Разом з тим, відповідачем не доведено, що подані позивачем документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому відповідач не обґрунтував та не довів неможливості визначення митної вартості за ціною контракту та неможливості її визначення за жодним методом, що передує резервному.
Водночас, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов'язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися. У спірному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 р. справа № 809/1884/16, від 3 квітня 2018 р. справа № 826/8797/16, від 21 березня 2018 р. справа № 803/407/16 та 12 березня 2018 р. № 809/4367/15.
Відповідно до вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про коригування митної вартості та наявність підстав для задоволення адміністративного позову в цій частині.
Стосовно позовної вимоги про визнати заявлену митну вартість товару у декларації № UA 100210/2019/000012/2 від 10 січня 2019 року, суд зазначає, що частиною 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
При цьому, обраний судом спосіб задоволення адміністративного позову повинен призводити до відновлення порушеного права позивача.
Оскільки, скасування рішення Київської міської митниці ДФС про коригування заявленої митної вартості №UA 100210/2019/000012/2 від 10 січня 2019 року, яким визначено митну вартість товару у розмірі 16650,00 USD призведе до відновлення порушеного права позивача, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у вказаній частині.
В частині вимоги повернути (вивільнити) фінансову гарантію 55 700,00 грн., суд звертає увагу, що відповідно до частини 9 статті 55 Митного кодексу України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Відповідно до частини 3 статті 301 Митного кодексу України помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Пунктом 1 розділу ІІІ Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 липня 2017 року №643, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09 серпня 2017 року за №976/30844, передбачено, що повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення.
Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 301 Митного кодексу, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.
Вимогами пунктів 4, 5 розділу ІІІ Порядку №643 визначено, що після реєстрації в митниці ДФС заява платника податку про повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені передається на опрацювання до Підрозділу. Підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету за допомогою автоматизованої системи митного оформлення та відсутність у нього податкового боргу. За результатами опрацювання готує висновок або лист про відмову в поверненні коштів з відповідним обґрунтуванням
Проте, як свідчать матеріали справи, позивач не звертався до Київської митниці ДФС із відповідною заявою, в якій би просив повернути надмірно сплачені грошові кошти, а саме суму фінансової гарантії 55 700,00 грн.
Отже, враховуючи те що позивач із заявою не звертався та наявність чітко визначеного механізму повернення платникам податків коштів, які обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/ надмірно сплачених до бюджету, суд вважає позовні вимоги в цій частині є передчасними та, відповідно, такими що не підлягають задоволенню.
Згідно з вимогами частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Закону, що і було зроблено позивачем.
Відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зокрема, обставини, викладені у відзиві, спростовуються наданими позивачем доказами, аналіз яких наведено вище.
Крім того, судом не може бути взято до уваги обставини, викладені у відзиві відповідача, оскільки вони спростовуються наданими позивачем доказами, які були досліджені судом і свідчать про те, що позивачем було надано відповідачу усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару.
Таким чином, оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині.
Згідно з вимогами частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз (пункт 3 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частиною 5 статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Вимогами частини 3 статті 101 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Суд зазначає, що висновок експерта, складений за результатами автотоварознавчого дослідження №1593/19-54 від 17 січня 2019 року в межах митного оформлення автомобіля, а не у зв'язку з розглядом даної справи, відтак у суду відсутні повноваження щодо здійснення розподілу витрат, пов'язаних із проведенням експертизи.
Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77,139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування заявленої митної вартості №UA 100210/2019/000012/2 від 10 січня 2019 року.
3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (03022, АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС (03124, місто Київ, бульвар Гавела Вацлава, 8-А, код ЄДРПОУ 39422888).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя А.Б. Федорчук