Коростишівський районний суд Житомирської області
Справа № 280/239/18
Провадження № 2/280/48/19
Іменем України
02 квітня 2019 року м.Коростишів
Коростишівський районний суд Житомирської області у складі: головуючого - судді Василенка Р.О., зі секретарем - Бех І.О, розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого вказав, що 19.04.2012 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н, відповідно до якого, останній отримав кредит у розмірі 16000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, позивач надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, а відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав. Просять суд стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитом, в розмірі 117000 грн. та судові витрати в розмірі 1762 грн.
На адресу суду надійшла письмова заява представника відповідача, в якій просить у задоволенні ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити, посилаючись на те, що позивач порушив при зверненні до суду строки позовної давності. У розрахунку заборгованості, що доданий до позовної заяви вказано, що заборгованість за відсотками за даним кредитним договором виникла і безперервно існує з 22.05.2013, а заборгованість за наданим кредитом виникла та безперервно існує з 26.05.2013, заборгованість на залишку простроченої заборгованості існує безперервно з листопада 2014 року. Оскільки в матеріалах позовної заяви відсутні докази того, що про виникнення цієї заборгованості позивач дізнався у інший період, то датою початку перебігу строку позовної давності слід вважати 11.10.2014. Між позивачем та відповідачем не було здійснено зміни тривалості позовної давності, як того вимагає положення ст. 259 ЦК України, адже не було підписано жодних додаткових угод про таку зміну. Відповідачем з моменту завершення перебігу строку позовної давності жодних операцій за кредитним договором не здійснювалось, а позивач здійснював нарахування штрафних санкцій, неустойки, комісії за ту заборгованість, яка існувала до моменту закінчення перебігу строку позовної давності, отже такі нарахування вважаються додатковими зобов'язаннями, строк перебігу позовної давності яких теж вважається таким, що сплив 11 жовтня 2017 року. Відповідно до розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви вбачається, що відповідачем здійснено останню операцію за власним рахунком 10 жовтня 2014 року у вигляді поповнення рахунку на суму 5000 грн., отже перебіг строку позовної давності закінчився 11.10.2017 року.
Відповідач ОСОБА_1 надав суду письмові пояснення, в яких вказує на безпідставність нарахування розміру заборгованості. Пояснив, що відсоткова ставка по заборгованості за відсотками була збільшена безпідставно, а нарахування відсотків після завершення дії договору суперечить вимогам законодавства. Підтримав клопотання про застосування позовної давності.
У відповіді на заяву представник відповідача зазначив, що позовна давність може бути збільшена за домовленістю сторін, а згідно п. 1.1.7.31 умов договору строк позовної давності за кредитним договором, щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки був збільшений до 50 років. По даному договору вікдрито картковий рахунок, встановлено ліміт на картку, видано картку, а сума обов'язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватись нею у межах строку дії картки. Відповідно до правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк випущеної картки до останнього дня 07.2016 року, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача 25.02.2018 року до спливу строку позовної давності.
Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 22 грудня 2019 року розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача в судове засідання не з»явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, в позовній заяві зазначив, що в разі неявки в судове засідання відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника банку.
Відповідач в судове засідання не з'явився, представник відповідача подав заяву про розгляд спарви без його участі, позовні вимоги не визнає та просить застосувати позовну давність.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.04.2012 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н, відповідно до якого, останній отримав кредит у розмірі 16000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідно п. 1.1.7.12 Договору, останній діє протягом 12 місяців з дня підписання. Якщо протягом вказаного строку одна із сторін не проінформує іншу Сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же строк.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.ст.256, 257 ЦК України загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) встановлюється в три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ст.259 ЦК України).
Відповідно до ст.261 ЦК України перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення цього права.
Згідно ст.267 ЦК України сплив позовної давності до пред'явлення позову, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Відповідно до ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки,накладення стягнення на заставлене майно тощо).
У правових висновках, викладених у постановах Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі № 6-31цс15 та від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 зазначено, що у разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів. Пролонгація договору передбачає продовження строку дії договору після виконання сторонами його умов і переукладання договору на тих самих умовах, на яких він був укладений, із видачею боржнику грошових коштів і нової платіжної картки. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 6-167цс14 від 12 листопада 2014 року.
Відповідно Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.12.2014 (винесена після розгляду справи ВС України № 6-127цс14), суд дійшов висновку, що автоматичне неодноразове продовження дії картки не змінює терміну виконання кредитного зобов'язання, отже продовження дії картки для настання кінцевого терміну повернення заборгованості значення не має.
Верховний Суд у п. 59 Постанови від 28.03.2018, справа № 444/9519/12, дійшов до висновку, що оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
Позивачем не подано належних доказів, які б зазначали дати та строки, на які ОСОБА_1 видавалися банківські картки, та що ці картки було видано саме щодо дії договору кредиту від 19.04.2012. Таким чином, доводи позивача про те, що строк дії договору продовжувався на строк дії виданих банківських карток до липня 2016 року є необґрунтованими.
Враховуючи строк дії договору, обумовлений сторонами при його укладенні, та наявність заборгованості щодо виконання умов договору з боку відповідача з жовтня 2014 року, суд вважає, що виникнення у позивача права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд, у позивача виникло з листопада 2014 року.
З реєстраційних відміток на позові вбачається, що до суду за захистом порушеного права позивач звернувся 28.02.2018, тобто на час звернення позивача до суду з дня останнього платежу, а саме з листопада 2014 року (згідно розрахунку заборгованості) пройшло 3 роки і 2 місяці.
Таким чином, суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити за пропуском строку позовної давності, поважні причини пропущення позовної давності відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,141,259,263-265,267,268,274 ЦПК України, ст.ст.256, 259, 257, 260, 261, 267, 526,530, ЦК України, суд,-
В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄРДПОУ 14360570) до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) про стягнення заборгованості за договором кредиту № б/н від 19.04.2012 відмовити повністю в зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Коростишівський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повне судове рішення складено 08.04.2019 р.
Суддя Василенко Р.О.