27 березня 2019 року м. Дніпросправа № 213/3662/18
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою поліцейського роти № 2 батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Толочко Кристини Сергіївни
на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 23 листопада 2018 року (суддя Князєва Н.В., м. Кривий Ріг) у справі № 213/3662/18
за позовом ОСОБА_2
до інспектора роти № 2 батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Толочко Кристини Сергіївни,
треті особи - Батальйон патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції,
про скасування постанови, -
встановив:
У листопаді 2018 року позивач звернувся до суду із позовом, у якому просив скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ № 685367 від 23.10.2018 р., а також закрити справу про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (а.с. 2-8).
Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 23.11.2018 р. позовні вимоги задоволено (а.с. 22).
Вказане рішення суду мотивовано порушенням відповідачем норм ст. 19 Конституції України, яке полягає у не роз'ясненні позивачу прав, а також відмови у відкладенні розгляду справи у зв'язку з необхідністю скористатися правовою допомогою без повідомлення причин такої відмови.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Толочко К.С. оскаржила його в апеляційному порядку.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржниця зазначила про правомірність оскаржуваної постанови, посилаючись на те, що порушення вимог дорожнього знаку 3.15 «Рух транспортних засобів, маса яких перевищує 13 т., заборонено» позивачем не заперечується. Відповідно, факт вчинення позивачем адміністративного порушення не спростовано. Водночас, оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності винесена скаржницею у порядку та з дотриманням норм чинного законодавства України. Що стосується підстав задоволення судом першої інстанції позовних вимог, а саме не роз'яснення позивачу прав, а також відмови у відкладенні розгляду справи у зв'язку з необхідністю скористатися правовою допомогою без повідомлення причин такої відмови, скаржниця посилається на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 17.05.2018 р. по справі № 753/4366/17, згідно з якою факт не надання позивачу під час розгляду справи про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху роз'яснень, передбачених положеннями статей КУпАП, не спростовує здійсненого позивачем адміністративного правопорушення. З огляду на це, остання вказує на відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови, просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог (а.с. 62-68).
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 23.10.2018 р. інспектором 1 батальйону 2 роти батальйону патрульної поліції у м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції капралом поліції Толочко Кристиною Сергіївною винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАВ № 685367.
Відповідно до зазначеної постанови ОСОБА_2 23.10.2018 р. 04:38:55 в м. Кременчук по вулиці Небесної Сотні, 2, керуючи автомобілем Рено Преміум, державний номерний знак НОМЕР_1, не виконав вимогу дорожнього знаку 3.15 «Рух вантажних транспортних засобів масою більше 13 т., заборонено», чим порушив розділ 33 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306 (далі - ПДР), - порушення вимог дорожніх знаків, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами КУпАП та КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
При складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності у службової особи скаржника існувало переконання про порушення позивачем ПДР.
Пунктом 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення, а наявність такої події доводиться шляхом надання доказів.
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Абзацом 4 п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
За таких обставин, достатньою та необхідною правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення ПДР є наявність в її діях (бездіяльності) відповідного складу правопорушення, що повинно підтверджуватися належними і допустимими доказами, одним з яких є фото чи відеозапис.
Скаржником у апеляційній скарзі зазначено, що факти, зафіксовані оскаржуваною постановою учасниками справи не заперечуються.
Проте, вказане твердження не відповідає дійсним обставинам справи. Зокрема, позивачем у позовній заяві вказано, що він є пильним, уважним та обережним водієм, чітко дотримується правил дорожнього руху. Тому, рухаючись 23.10.2018 р. на своєму автомобілі, не порушував ПДР, а саме вимог дорожнього знаку 3.15, оскільки жодного знаку на даній ділянці дороги, що забороняло б йому здійснювати подальший рух не було.
Водночас, докази наявності дорожнього знаку 3.15 на місці вчинення правопорушення, а також відомості щодо габаритів та ваги транспортного засобу під керуванням позивача скаржником до суду не надано.
При цьому, колегія суддів зазначає, що в апеляційні скарзі скаржник зазначає про виявлення 23.10.2018 р. на місці вчинення правопорушення транспортного засобу RENAULT PREMIUM, номерний знак НОМЕР_1, з напівпричепом SCHMITZ S01, номерний знак НОМЕР_2. Водночас, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається наявність лише транспортного засобу RENAULT PREMIUM, номерний знак НОМЕР_1.
Вказані обставини щодо наявності самого факту порушення позивачем ПДР судом першої інстанції досліджені не були.
Частиною ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Саме презумпція вини відповідача - суб'єкта владних повноважень є ознакою, яка відрізняє адміністративне судочинство від інших процесуальних законів. Отже, в цьому випадку обов'язок доведення правомірності винесеного службовою особою скаржника рішення покладається саме на нього як суб'єкта владних повноважень.
Також, згідно з ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Проте, в даному випадку позиція суб'єкта владних повноважень є недоведеною жодним належним доказом.
При цьому, колегія суддів зазначає, що постанова про адміністративне правопорушення, складена відповідачем, не може оцінюватися судом в розумінні ст.ст.73, 74 КАС України у якості належних і допустимих доказів, що підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, оскільки заперечується позивачем, а інші докази на обґрунтування оскаржуваної постанови в матеріалах справи відсутні.
За таких обставин посилання скаржника на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 17.05.2018 р. у справі № 753/4366/17 є недоречним, оскільки матеріалами справи не підтверджено сам факт вчинення позивачем правопорушення.
З огляду на це, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником у встановлений законом спосіб не доведено правомірність прийнятого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а враховуючи заперечення позивачем факту порушення ним ПДР та відсутності посилань на будь-які докази вчинення адміністративного проступку в оскаржуваній постанові, остання підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу поліцейського роти № 2 батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Толочко Кристини Сергіївни залишити без задоволення.
Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 23 листопада 2018 року у справі № 213/3662/18 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.М. Панченко
Суддя С.М. Іванов
Суддя В.Є. Чередниченко