28 березня 2019 року м. Дніпросправа № 804/3065/18
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.,
за участю секретаря судового засідання Кязимової Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро
апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року
у справі №804/3065/18
за позовом ОСОБА_1
до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області
третя особа Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК"
про визнання бездіяльності протиправною та скасування постанов,-
26 квітня 2018 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області щодо не зняття арешту, який накладено за виконавчим написом № 3966, виданим 16.05.2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., що не підлягає виконанню;
- визнати протиправними та скасувати постанови відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 09.09.2016 року та про стягнення з боржника виконавчого збору від 19.09.2016 року за виконавчим провадженням №49754160.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні постанови є необґрунтованими та безпідставними, оскільки правова підстава для накладення арешту та стягнення виконавчого збору в судовому порядку визнана протиправною та скасована, разом з тим, відповідач протиправно не здійснює дій щодо зняття арешту та скасування постави про стягнення виконавчого збору.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 р. у справі № 804/3065/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" про визнання бездіяльності протиправною та скасування постанов - задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Куліковської А.О. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 09.09.2016 року та про стягнення з боржника виконавчого збору від 19.09.2016 року за виконавчим провадженням №52164974.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Судом встановлено, що рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14.11.2017 р. визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис виданий приватним нотаріусом , на підставі якого на майно позивача накладено арешт. На момент набрання судовим рішенням законної сили виконавче провадження закрито, але арешт на рахунки, що накладені постановою державного виконавця не знято, та постанова про стягнення з боржника виконавчого збору не скасована. На звернення позивача, виконавцем повідомлено, що рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська не містить вимог про зняття арешту з майна позивача та не скасовує жодний арешт в межах виконавчого провадження. На підставі дослідження встановлених по справі обставин, а також з врахуванням приписів чинного законодавства, суд дійшов висновку, що підстав для самостійного зняття арешту у відповідача не було, а отже протиправна бездіяльність відповідача відсутня. В той же час з врахуванням рішення суду, що набрало законної сили, яким визнано нечинним та таким, що не підлягає виконанню виконавчий припис нотаріусу, суд визнав протиправними та такими, що підлягають скасуванню постанови про арешт майна боржника та про стягнення виконавчого збору.
Наведене обумовило часткове задоволення позовних вимог.
Не погодившись з рішенням суду, Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 р. у справі № 804/3065/18, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не надав оцінки тому факту, що позивачем пропущено строки оскарження дій державного виконавця. Крім того, скаржник зазначає, що оскаржувані постанови прийняті до набрання законної сили рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, на підставі, в порядку та у спосіб передбачені законом, а отже відсутні підстави для їх скасування.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представником відповідача доводи апеляційної скарги підтримано, викладена правова позиція, суть якої зводиться до того, що на час прийняття оскаржуваних позивачем постанов, відповідач діяв в межах правового поля і підстав стверджувати про протиправність оскаржуваних постанов, підстав немає.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, 16 червня 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. на підставі заяви публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 3966, про стягнення грошових коштів у сумі 3 001 699,93 грн. у безспірному порядку з ОСОБА_1.
Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відкрито виконавче провадження № 52164974 з примусового виконання виконавчого напису № 3966, виданого 16.05.2016 р. приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про стягнення на користь ПАТ КБ «Приватбанк» з ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 3 001 699,93 грн.
У межах відкритого виконавчого провадження № 52164974 відносно боржника-Мартиненка О.А., державним виконавцем 09.09.2016 р. прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а 19.06.2016 року прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.
Виконавче провадження № 52164974 від 27.04.2017 р. завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» - через відсутність майна на яке може бути звернено стягнення.
Дізнавшись про наявність арешту та ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження, позивач звернувся до суду за оскарженням виконавчого напису.
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14.11.2017 р. по справі №203/3620/17 позов ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», третя особа - відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області задоволено та визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 3966 від 16.06.2016 року.
14 грудня 2017 року представник позивача звернувся до відповідача із заявою, в якій просив зняти арешт з коштів боржника, що містяться на рахунках НОМЕР_1 та НОМЕР_2 відкритих в ТАТ «ОТП Банк» МФО 300528. До заяви долучено рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14.11.2017 р.
Листом від 29.12.2017 року відповідач повідомив позивача про те, що виконавче провадження завершено 27.04.2017 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, відповідачем зазначено, що рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 14.11.2017 р. по справі № 203/3620/17 не містить вимог про зняття арешту з майна ОСОБА_1 та не скасовує жодний арешт в межах виконавчого провадження № 52164974.
Не погодившись з відмовою, позивач звернувся до суду.
Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновками суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Так, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 37 Закону №1404 виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені протягом року виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Частинами 3, 4 та 5 статті 37 Закону №1404 передбачено, що у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.
Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову.
Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Частиною 5 статті 12 Закону №1404 передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Частиною 1 статті 40 Закону №1404 передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Згідно з частиною 2 цієї ж статті про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Статтею 59 Закону №1404 визначені підстави для зняття арешту з майна.
Так ч. 4 цієї статті визначено підстави, за яких державний виконавець знімає арешт з усього майна або його частини: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині 6 статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
Цей перелік є вичерпним.
Окрім того, зазначеною вище статтею Закону №1404 передбачено, що у разі виявлення в діях державного виконавця порушення порядку накладення арешту, встановленого Законом, начальник відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, виносить постанову про зняття арешту з майна.
В той же час, частиною 5 ст. 59 Закону № 1404 зазначено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Якщо на майно особи накладено арешт, і воно належить їй на праві власності, то така особа може звернутися з позовом до суду про зняття арешту з майна. Після розгляду справи, у разі задоволення такого рішення державний виконавець повинен зняти з такого майна арешт не пізніше наступного для, коли йому стало відомо про такі обставини (ч.1 ст.59 Закону № 1404)
Отже, наслідки завершення виконавчого провадження щодо зняття арешту з майна боржника, можуть бути застосовані лише у випадку закінчення виконавчого провадження.
При цьому, у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 37 Закону, виконавче провадження не вважається закінченим, оскільки законодавцем стягувачу надана можливість повторно пред'явити виконавчий документ до примусового виконання, а державному виконавцю не надано право зняття арешту з майна боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.
Разом з тим, арешт майна боржника є заходом забезпечення реального виконання виконавчого документу.
В свою чергу у відповідності до приписів ст.39 Закону, яким визначено підстави для закінчення виконавчого провадження, визнання судом виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, свідчить про відсутність правової підстави для здійснення примусового виконання такого документу, а отже відсутність правової підстави для забезпечення його реального виконання. З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду про необхідність скасування оскаржуваних постанов, оскільки дотримання відповідачем законодавчо визначеної процедури здійснення виконавчого провадження не може вважатись належним обґрунтуванням існування запобіжного заходу що забезпечує реалізацію виконання нечинного документу.
В той же час колегія суддів вважає правомірними доводи скаржника щодо безпідставності визнання протиправними оскаржуваних позивачем постанов, оскільки станом на час їх прийняття 09.09.2016 року та 19.09.2016 року , було відкрито виконавче провадження, в межах якого постанови виносились , а рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська , яким визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 3966, винесено 14.11. 2017 року.
З огляду на викладене, слід погодитись з твердженням заявника апеляційної скарги, що підстав для визнання протиправними постанов про арешт майна позивача, та стягнення з боржника виконавчого збору, немає, тому в цій частині апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Щодо доводів пропуску позивачем строку звернення до суду, колегія суддів їх відхиляє з огляду на те, що питання поважності пропуску строку оскарження рішень державного виконавця вирішено судом і колегія суддів погоджується з висновками суду щодо наявності підстав для поновлення пропущеного строку.
Таким чином, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції при вірному встановленні обставин справи та надання їм правильної оцінки, частково допущено неправильне застосування норм матеріального прав, що дає підстави для часткового задоволення апеляційної скарги.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 р. у справі № 804/3065/18 - задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 р. у справі № 804/3065/18 - в частині визнання протиправними постанов відповідача про арешт майна позивача, та стягнення з боржника виконавчого збору скасувати, та в цій частині в задоволенні позову відмовити. В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко