Справа № 560/21/19
іменем України
08 квітня 2019 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К.
за участю:секретаря судового засідання Варченко В.В. представника позивача ОСОБА_1
розглянувши адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Хмельницькій області до фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу,
Позивач звернувся в суд з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в якому просить стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України податковий борг в розмірі 521 504,87 грн., (п'ятсот двадцять одна тисяча п'ятсот чотири гривні вісімдесят сім копійок).
Позивач підставою позову зазначає порушення відповідачем вимог Податкового кодексу України.
Свій позов позивач мотивує тим, що відповідач як платник податків зобов'язана сплачувати їх своєчасно та в повному обсязі.
Так як відповідач в порушення вимог закону добровільно не сплатила узгоджену суму податкового зобов'язання у встановлені строки, тому податковий борг необхідно стягнути з відповідача примусово в розмірі 521 504,87 грн., на користь Державного бюджету України.
Ухвалою від 08.01.2019 року Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач правом на подання відзиву відповідно норм Кодексу адміністративного судочинства України не скористалась та відзив на позов не подала.
Згідно із частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, та надав суду пояснення, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не прибула повторно, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, заяви про розгляд справи за її відсутності до суду не подала.
Відповідно до положень частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити з наступних підстав.
Судом встановлено, що за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 рахується податковий борг в сумі 521504,87 грн.
Відповідач до 02.05.2018 була фізичною особою-підприємцем. 02.05.2018 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення за власним рішенням діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2
Наявний податковий борг підтверджується розрахунком заборгованості.
Згідно розрахунку суми позовних вимог сума боргу відповідача складає:
- по податку на додану вартість - 505882,50 грн., на підставі податкового повідомлення-рішення №0240841303 від 02.10.2018 року та нарахованої пені;
- по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування - 2875,37 грн., який виник на підставі декларації про майновий стан і доходи відповідача за 2018 рік;
- по акцизному податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - 12747,00 грн, який виник внаслідок подачі декларацій акцизного податку №9040207010, від 11.03.2018 року, №9068777914 від 13.04.2018 року, №9087713975 від 09.05.2018 року та на підставі податкових повідомлень-рішень №0232641303 від 02.10.2018 року, №0232661303 від 02.10.2018 року.
До стягнення заявляється сума податкового боргу в розмірі 521504,87 грн.
Зазначені податкові повідомлення рішення винесені відповідачем на підставі акту № 1447/22-01-13-07/НОМЕР_1 від 14.09.2018 року за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 липня 2015 року по 05 травня 2018 року, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 03.09.2018 року.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 67 Конституції України на платників податків покладено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).
Згідно із пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до пункту 16.1.4. статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) податкове зобов'язання це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до підпункту 54.3.5 пункту 54.3, пункту 54.5 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.
Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
За результатами проведеної перевірки контролюючим органом відносно відповідача прийнято податкові повідомлення-рішення:
- №0240841303 від 02.10.2018 року, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість;
- №0232641303 від 02.10.2018 року та №0232661303 від 02.10.2018 року по акцизному податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення №0240841303 від 02.10.2018 року, №0232641303 від 02.10.2018 року та №0232661303 від 02.10.2018 року надіслані відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно із пунктами 56.1, 56.3 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк (підпункт 56.17.1 пункту 56.17. статті 56 Податкового кодексу України).
Згідно із підпунктом 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.
Пунктом 56.18 статті 56 податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Оскільки відповідач не сплатила нараховані суми грошових зобов'язань за податковими повідомленнями рішеннями №0240841303 від 02.10.2018 року, №0232641303 та №0232661303 від 02.10.2018 року, правом на адміністративне оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень не скористалась та процедуру судового оскарження не розпочала - суми грошових зобов'язань (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) нарахованих згідно із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями необхідно вважати узгодженими.
Відповідно до статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.
Згідно із пунктом 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно із пунктом 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є (пункт 49.1, пункт 49.2 статті 49 ПК України).
Згідно із пунктом 54.1 статті 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до пункту 56.11 статті 56 ПК України не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Відповідно до пункту 179.1 статті 179 Кодексу платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Згідно із пунктом 177.5 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.
Відповідно до пункту 177.11 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.
Згідно розрахунку розміру заборгованості сума податкового боргу відповідача по податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування складає 2875,37 грн., суми податкового боргу відповідача по акцизному податку, який виник на підставі невиконання грошового зобов'язання згідно несплати акцизного податку відповідно до поданих декларацій акцизного податку №9040207010 від 11.03.2018 року становить, з урахуванням часткової сплати, 2111,58 грн., №9068777914 від 13.04.2018 року - 5873,00 грн., №9087713975 від 09.05.2018 року - 3055,00 грн.
Податковим боргом відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визнається сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом;
Строки сплати податкового зобов'язання визначені статтею 57 ПК України.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Так як відповідач по податкових повідомленнях рішеннях №0240841303 від 02.10.2018 року, №0232641303 від 02.10.2018 року, №0232661303 від 02.10.2018 року суми нарахованих зобов'язань у визначені ПК України строки не сплатила та процедуру оскарження рішення контролюючого органу не розпочала суми грошових зобов'язань по зазначеним податковим повідомленням-рішенням необхідно вважати податковим боргом.
Підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 ПК України визначено, що податкові декларації, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Відповідач подала до контролюючого органу податкову декларацію за 2018, згідно якої податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування складає 2875,37 грн, оскільки сума податкового та/або грошового зобов'язання, зазначена у податковій декларації є узгодженою та враховуючи, що відповідач дану суму не сплатила, сума 2875,37 грн. є податковим боргом.
Так як відповідач не сплатила узгоджені суми податкових зобов'язань відповідно до поданих декларації акцизного податку №9040207010 від 11.03.2018 року, №9068777914 від 13.04.2018 року, №9087713975 від 09.05.2018 року такі суми грошових зобов'язань необхідно вважати податковим боргом.
Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України після закінчення встановлених цих Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Оскільки судом встановлено, що відповідач у встановлені Податковим кодексом України строки самостійно не сплатила суму узгоджених грошових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням №0240841303 від 02.10.2018 року, відтак відповідачем правомірно нараховано пеню.
Відповідно до пунктів 59.1, 59.4, 59.5 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Судом встановлено та підтверджено поясненнями представника позивача в судовому засіданні, що податковим органом 09.03.2017 року винесена податкова вимога форми «Ф» за №237-17 та направлена на адресу відповідача, станом на час розгляду справи податкова вимога не скасована, доказів про сплату заборгованості відповідачем не надано.
02.05.2018 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення за власним рішенням діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № НОМЕР_2 від 26.11.2018 року.
Звертаючи увагу на дану обставину, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 609 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Проте до підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зі статтею 51 Цивільного кодексу України застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Частиною 7 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Відповідно до статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.
Відповідно до абзацу 2 підпункту 65.10.8 пункту 65.10 статті 65 ПК України державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання.
Згідно з абзацом 2 пункту 97.3 статті 97 ПК України у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрації у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності), погашення грошових зобов'язань та/або податкового боргу здійснюється за рахунок майна зазначеної особи.
Відповідно до підпункту 97.4.3 пункту 97.4 статті 97 ПК України особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу платника податків, є стосовно фізичної особи - підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, - така фізична особа.
Отже, враховуючи положення чинного законодавства вбачається, що за погашення податкового боргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, діяльність якої припинена, відповідальною особою є фізична особа ОСОБА_2.
Пунктом 95.1 статті 95 ПК України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Пунктом 87.11 статті 87 ПК України передбачені повноваження органу стягнення на звернення до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов обгрунтований та доведений у судовому засіданні дослідженими доказами, тому його необхідно задовольнити.
Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути із фізичної особи ОСОБА_2 на користь Державного бюджету України податковий борг в розмірі 521 504,87 грн., (п'ятсот двадцять одна тисяча п'ятсот чотири гривні вісімдесят сім копійок).
Судові витрати у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України між сторонами розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 10 квітня 2019 року
Позивач:Головне управління ДФС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 39492190)
Відповідач:Фізична особа ОСОБА_2 (АДРЕСА_1,Славута,Славутський район, Хмельницька область,30000 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1)
Головуючий суддя ОСОБА_3