11 квітня 2019 р.Справа № 524/10017/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Григорова А.М. , Тацій Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Інспектора роти № 1 батальйону патрульної поліції у м. Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Макєєва Артема Миколайовича на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28.02.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Кривич Ж.О., м. Кременчук, повний текст складено 28.02.19 року по справі № 524/10017/18
за позовом ОСОБА_2
до Інспектора роти № 1 батальйону патрульної поліції у м. Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Макєєва Артема Миколайовича третя особа Батальйон патрульної поліції в м. Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції
про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до інспектора роти № 1 Батальйону ПП у м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП Макєєва А.М. про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20.02.2019р. позов ОСОБА_2 задоволено. Скасовано постанову інспектора роти № 1 Батальйону ПП у м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП Макєєва Артема Миколайовича серії НК № 304508 від 30.11.2018 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадженні по адміністративній справі закрити.
Відповідач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить прийняти до уваги висновки висновків Верховного Суду , викладені у постанові від 14.02.2018 року по справі 536/583/17 згідно яких застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в Кодексі України про адміністративні правопорушення, а відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у п. 10 постанови від 17.05.2018 року по справі № 753/4366/17 факт не надання порушнику під час розгляду справи про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху роз'яснень, передбачених положеннями статей КУпАП не спростовує здійсненого адміністративного правопорушення, тому такі недоліки не можуть бути підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Зважаючи на те, що позивач під час руху здійснив обгін ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті, чим порушив п. 14.6 «в» ПДР України, відповідач вважає винесену постанову серії правомірною. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28.02.2019 року, прийняти нову постанову у справі, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
За правилами ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Позивача повідомлений про дату, час і місце розгляду справи за номером телефону, що підтверджується телефонограмою від 03.04.2019р.
Відповідач та третя особа повідомлялись на електронні адреси, які містяться в матеріалах справи.
Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч. ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 30.11.2018 року поліцейський роти № 1 Батальйону ПП у м. Кременчук УПП в Полтавській області ДПП Макєєв А.М. виніс постанову серії НК № 304508 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності у виді штрафу в сумі 425 грн. за ч. 2 ст. 122 КУпАП. У постанові зазначено, що ОСОБА_2 того ж дня о 13 год. 41 хв., керуючи транспортним засобом ЗАЗ Daewoo, номерний знак НОМЕР_1, у м. Кременчуці на вул. Свіштовській, 25, здійснив обгін ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті, чим порушив п. 14.6 «в» ПДР України.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що належних доказів правомірності свого рішення відповідач про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП під час розгляду справи судом, в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, не надав.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову в цій частині, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП), Законом України "Про автомобільні дороги", який визначає правові, економічні, організаційні та соціальні засади забезпечення функціонування автомобільних доріг, їх будівництва, реконструкції, ремонту та утримання в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху (далі - ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 9 КупАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 222 КупАП органи Національної поліції розглядають, зокрема, справи про правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту,
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно п. 1.1. ПДР ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
У п. 1.9. ПДР визначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Порядок дорожнього руху на території України встановлюють ПДР України.
Згідно з п.п. 8.1 ПДР України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками, п.п. 8.4 «в» ПДР України заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
Про наближення до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожньою розміткою має застосовуватись інформування водіїв попереджувальним дорожнім знаком 1.32 "Пішохідний перехід", який, відповідно до п.10.3.2. ДСТУ 4100:2014, установлюється поза населеними пунктами на відстані 150- 300 м до початку небезпечної ділянки. У разі потреби знак встановлюється і на іншій відстані, яка зазначається на табличці 7.11.
Підпункт 10.1.1. вказаних ДСТУ також передбачає, що дорожні знаки повинні розташовуватись так, щоб їх добре бачили учасники дорожнього руху як у світлий, так і у темний час доби. При цьому вони не повинні бути затулені від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами. Під час розташування дорожніх знаків повинна бути забезпечена спрямованість інформації, яку вони передають тільки до тих учасників руху, для яких її призначено. На ділянках доріг, де дорожню розмітку важко побачити повинні бути установлені відповідні за змістом дорожні знаки.
Відповідно до п. 14.6 «в» ПДР України, затв. Постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, обгін заборонено ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті і 100 м - поза населеним пунктом.
В позовній заяві ОСОБА_2 зазначив, що він прямував на власному автомобілі Деу Сенс, д. н. з. НОМЕР_1 по вул. Свіштовській м. Кременчука та біля зупинки маршрутних транспортних засобів, біля якої був пішохідний перехід здійснив випередження без виїзду на зустрічну смугу, смуга руху в одному напрямку 5,5 метрів , а ширина дороги 11 метрів , що дозволяло йому зробити випередження , а не обгін, пішоходи на пішохідному переході були відсутні. Він звернувся в відділ патрульної поліції м.Кременчука за доказами його порушення, де йому наданий відео-матеріал на якому був зафіксований автомобіль схожий на його. Державний номер на ньому не продивлявся, доказу обігну не має.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність, зокрема за порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" (далі Закон № 580-VIII) визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто, положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
В підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем не наданий запис з нагрудної камери.
Диск з даним відеозаписом надано відповідачем до суду першої інстанції.
Дослідивши надай відеозапис з нагрудної камери, колегія суддів зазначає, що з нього не вбачається факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, яке полягало у здійсненні обгону ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті, чим порушив п. 14.6 «в» ПДР України.
Колегія суддів звертає увагу на те , що інспектором до суду не надано відомостей про проведені виміри відстані транспортного засобу позивача у момент здійснення маневру обгону до відповідного пішохідного переходу, тому ця обставина не є доведеною поза розумним сумнівом.
Також , не надано до суду і відомостей щодо нанесення горизонтальної дорожньої розмітки, яка позначає пішохідний перехід за відсутності відповідного попереджувального дорожнього знаку на відстані 150- 300 м до початку небезпечної ділянки.
Взагалі з відеозапису вбачається відсутність будь-якої дорожньої розмітки.
Інші докази у справі відсутні.
Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 р. у справі № 338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.
Відповідач, як при розгляді справи про адміністративні правопорушення, так і суду, не надав належні і допустимі докази на підтвердження факту вчинення позивачем проступку. Тобто, доказ на підставі якого прийнята постанова, який підтверджує скоєння позивачем правопорушення є відсутнім.
Доказів вчинення правопорушення (обґрунтовані пояснення, пояснення свідків тощо) відповідачем не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції, тобто в матеріалах справи відсутні дані, які б беззаперечно свідчили про те, що позивач вчинив порушення за яке передбачена відповідальність згідно ст.122 КУпАП. Тобто, доказ на підставі якого прийнята постанова, який підтверджує скоєння позивачем правопорушення є відсутнім.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у рішенні від 26.04.2018 р. у справі № 338/855/17.
Також, колегія суддів наголошує, що зміст постанови про адміністративну відповідальність має відповідати вимогам, передбаченим статтями 280, 283 КУпАП.
У ній зокрема необхідно зазначити технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
Разом з тим, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності серії НК № 304508 не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис, не містить взагалі інформацію про будь-яку фіксацію правопорушення..
Така правова оцінка наявних у справі доказів винуватості позивача у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення узгоджується із сталою практикою Верховного Суду в аналогічних спорах, викладеною, зокрема у постанові від 24.01.2019р. у справі № 428/2769/17, від 30.05.2018 р. у справі № 337/3389/16-а та від 15.11.2018 року у справі № 524/7184/16-а, які в розумінні вимог ч.1 , ч. 2 та ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" повинні враховуватися судом при застосуванні таких норм права.
Відповідно до вимог ч. 1, ч. 2 та ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тобто, матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування.
Посилання апелянта на висновки Верховного суду щодо процедури винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення є безпідставними, оскільки не стосуються підстав, які слугували для скасування оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення в цій справі.
Наведене спростовує доводи апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 293 КУпАП орган при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і може прийняти рішення про скасування постанови і закриття провадження у справі.
Враховуючи вище встановлене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова у справі про адміністративне правопорушення серії НК № 304508 від 30.11.2018 р. про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28.02.2019 року по справі № 524/10017/18 залишити без змін.
.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров Л.В. Тацій