11 квітня 2019 р.Справа № 2040/7532/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Тацій Л.В.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Бартош Н.С. ,
за участю секретаря судового засідання Ткаченка А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2018 року, головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., м. Харків, повний текст складено 30.10.18 року по справі № 2040/7532/18
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач 1), Міністерства оборони України (далі - МОУ, відповідач 2), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати п. 33 протоколу №73 від 13.07.2018 р. рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги згідно: ЗУ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей”, та в Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013р., та Наказу Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року;
- зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно вимог: ЗУ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей” та в Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 р., та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до ст. 382 КАС України подати у 15 - денний строк після набрання чинності рішення звіт про виконання судового рішення;
- зобов'язати Міністерство оборони України відповідно до ст. 382 КАС України подати у 45-денний строк після набрання чинності рішення звіт про виконання судового рішення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2018 р. адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено.
Міністерство оборони України, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняте нове - про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваного рішення з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права.
Так, відповідач зазначає, що Міноборони не може бути належним відповідачем по цій справі, оскільки MO СРСР ніколи не було органом управління для прикордонних військ КДБ СРСР, MO СРСР не здійснював розрахунків при звільненні позивача з військової служби, через що витрати, пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги позивачу, який проходив службу в Прикордонних військах, мають здійснюватися Державною прикордонною службою України, однак суд першої інстанції не дослідив дані обставини справи, що призвело до неповного з'ясування всіх обставин справи, що мають істотне значення.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання, призначеного на 11.04.2019 року, за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що ОСОБА_1 проходив військову службу та приймав участь у бойових діях. Також, позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується копією посвідчення Серії НОМЕР_1 , виданого 12.05.2017 року.
Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК Серія 12 ААА № 118357 ОСОБА_1 встановлено вперше з 12.04.2016 року ІII групу інвалідності, у зв'язку з захворюванням, що пов'язане з виконанням військових обов'язків при проходженні військової служби у місцях, де велися бойові дії.
Витягом із протоколу № 273 від 26.01.2016 Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України встановлено, що захворювання позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Також, зазначені обставини підтверджуються висновком фахівця з питань судово-медичної експертизі №800-2015.
19 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням IIІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.
Листом від 05.02.2018 № 322/ВСЗ ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив позивача про те, що підстав для складання та подання висновку щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги відповідачем немає, оскільки позивач не представив документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва). Зокрема про те, що воно не пов'язане із вчинення особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
ОСОБА_1 , вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, звернувся до суду з відповідною позовною заявою.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2018 по справі № 820/1013/18 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає в не поданні у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей", Постановою КМУ 975 від 25.12.2013 року "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги" та Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 р. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 подати висновок за формою Додаток 13 Наказу №530 та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Постановою КМУ 975 від 25.12.2013 року "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги" та наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 року.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2018 апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2018 по справі №820/1013/18 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов'язання вчинити певні дії повернуто скаржнику.
Таким чином, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2018 по справі № 820/1013/18 набрало законної сили 21.05.2018 року.
В свою чергу, Рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум пункт 33 протоколу № 73 від 13.07.2018 року - позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки - Міністерство оборони України не здійснювало розрахунок під час звільнення з Прикордонних військ КДБ СРСР. Крім того зазначено, що згідно зі статтею 23 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи. Зазначено, що витрати, пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в прикордонних військах, мають здійснюватись Державною прикордонною службою України.
Вважаючи протиправними такі дії відповідачів, ОСОБА_1 звернувся із зазначеним позовом до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на нарахування та виплату одноразової грошової допомоги як військовослужбовець, який отримав ІІІ групу інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975.
Колегія суддів з даним висновком суду першої інстанції погоджується, з огляду на таке.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України встановлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-ХІІІ від 25 березня 1992 року (далі по тексту - Закон України №2232-ХІІІ).
Визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20 грудня 1991 року, тут і надалі в редакції на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України №2011-XII).
Відповідно до статті 1 Закону України №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно до частини першої статті 16 Закону України №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно приписів статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно зі статтею 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Частиною 2 ст. 16 Закону №2011-XII встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за п. 4 - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Розмір одноразової грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності третьої групи становить суму 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб (п. “б” ч. 1 ст. 16-2 Закону).
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 (далі Постанова № 975) затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту - Порядок).
Зазначений Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).
Так, згідно пункту 17 Порядку № 975, особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби.
При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність обов'язку здійснювати призначення і виплату позивачеві одноразової грошової допомоги з посиланням на те, що прикордонні війська, у складі яких позивач проходив військову службу, не входять до структури Збройних Сил України та не відносяться до підпорядкування Міністерства оборони України, у зв'язку з чим останнє не зобов'язане нести витрати по виплаті позивачеві вказаної допомоги, з огляду на таке.
Згідно з п. 1 ч. 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 21.03.1989 року № 10224-ХІ "Про виведення із складу Збройних Сил СРСР прикордонних, внутрішніх і залізничних військ" прикордонні, внутрішні і залізничні війська виведені зі складу Збройних Сил СРСР.
У відповідності до п. 1, 2 Постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 року “Про військові формування на Україні”, Верховна Рада України постановила підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді України. Утворено Міністерство оборони України.
Згідно з ст. 4 Закону України “Про правонаступництво України”, органи держави влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.
Крім того, статтями 1, 2 Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, яка набула чинності для України 14.02.1992 року, встановлено, що за військовослужбовцями, особами, які звільнились з військової служби і проживають на території держав-учасниць Співдружності, а також членами їхніх сімей зберігаються права і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативними актами колишнього Союзу РСР. Односторонні обмеження зазначених прав і пільг військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей не допускаються.
Держави Співдружності своїм законодавством встановлюють і забезпечують всю повноту політичних, соціально-економічних та особистих прав і свобод військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей відповідно до норм міжнародного права і положень цієї Угоди. Статтею 4 зазначеної Угоди передбачено, що держави-учасниці Співдружності беруть на себе зобов'язання у 1992 році розробити і прийняти взаємопогоджені законодавчі акти про соціальний захист військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей.
Законом України "Про ратифікацію Протоколу до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992 року", від 07.06.2001 року № 2495-ІІІ ратифіковано Протокол до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992 року.
Відповідно до статті 1 даного Протоколу, на громадян, які проходили військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР та які переведені (зараховані) на військову службу в Збройні Сили, інші війська, інші військові формування та органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, при їх переїзді на постійне місце проживання з однієї держави Співдружності до іншої поширюються права та пільги, гарантії та компенсації, встановлені законодавством та іншими нормативними правовими актами для військовослужбовців Держави Співдружності, обраної для постійного проживання.
Відтак, відповідно до вищезазначених норм, міждержавними Угодами не встановлено порядок отримання одноразової грошової допомоги, однак, зазначеними актами гарантується кожному військовослужбовцю, який проходив військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР, право на отримання пільг, гарантій та компенсацій на території тієї держави Співдружності, на якій він проживає.
Таким чином, право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, якому встановлено інвалідність внаслідок виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, закріплене в статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-XII та в Порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року.
З огляду на вищевикладене, в силу ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” і Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві” від 25.12.2013 року № 975, колегія суддів зазначає, що обов'язок для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому IIІ групи інвалідності, у зв'язку з травмою, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби, покладений саме на Міністерство оборони України.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги, що Міністерство оборони України не є по даним правовідносинам правонаступником Прикордонних військ СРСР, є необґрунтованими.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування п. 33 протоколу №73 від 13.07.2018 року рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, та зобов'язання Міністерство оборони України вирішити питання про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно вимог Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей”, в Порядку затвердженим постановою Кабінету міністрів України №975 від 25.12.2013 року та Наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 року.
Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно надати висновок з документами про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги на адресу Міністерства оборони України, оскільки рішення щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги можливо прийняти на підставі наданих позивачем документів та висновку Харківського обласного військового комісаріату згідно приписів п. 13. Порядку 975.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з підстав, наведених вище.
Відповідно до ч. 1 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України).
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 3 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України).
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2018 року по справі № 2040/7532/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Тацій
Судді З.Г. Подобайло Н.С. Бартош
Повний текст постанови складено 11.04.2019 року