Головуючий І інстанції: Рубан В.В.
11 квітня 2019 р. Справа № 520/10466/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Лях О.П. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2018, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/10466/18
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради , Кабінету Міністрів України
про визнання неправомірними дій щодо скасування пільг, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі за текстом позивач, ОСОБА_1.), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради, Кабінету Міністрів України , в якому просив:
- визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради щодо скасування з 07 листопада 2015 року надання ОСОБА_1 пільг по 50% знижці з оплати за користування житлом та комунальними послугами, за паливо;
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради поновити з 07 листопада 2015 року ОСОБА_1 та членам його сім'ї право на 50% знижку з оплати за користування житлом та комунальними послугами, а також палива, яка гарантована йому ст. 22 Закону України "Про міліцію", без урахування середньомісячного сукупного доходу сім'ї ОСОБА_1 та без обмежень норм споживання;
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради здійснити перерахунок заборгованості по сплаті житлово - комунальних послуг з 07 листопада 2015 року по дату подання позову з рахуванням 50% знижки за користування житлом та комунальними послугами;
- стягнути з держави України в особі Кабінету Міністрів України завдану ОСОБА_1 моральну шкоду внаслідок неправомірних дій Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради щодо скасування з 07 листопада 2015 року 50% знижки за користування житлом та комунальними послугами в розмірі 18000 гривень.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2018 р. позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради, Кабінету Міністрів України про визнання неправомірними дій щодо скасування пільг, зобов'язання вчинити певні дії - залишено без руху. Позивача повідомлено про необхідність усунення недоліків шляхом подачі до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності пропуску цього строку або надати докази того, що строк звернення до суду не пропущено.
На виконання вимог зазначеної ухвали від 23.11.2018, позивачем надано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначив, що через загострення хронічних хвороб він був змушений проходити лікування як стаціонарно, так і амбулаторно, через що був позбавлений можливості своєчасно звернутися до суду. Додатково позивач зазначив, що намагався поновити свої права шляхом звернень до контролюючих органів, в компетенції яких можливе вирішення питання позивача та додав про необізнаність існування шестимісячного строку звернення до суду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2018 позовну заяву повернуто позивачу.
Повертаючи позовну заяву позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що адміністративний позов подано після закінчення строків, встановлених законодавством, а наведені позивачем підстави пропущення строку звернення до адміністративного суду не є поважними.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається про передчасність та необґрунтованість висновків суду першої інстанції про пропущення строку звернення до суду без поважних причин.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без розгляду, а а провадження у справі закрити.
Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Статтею 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч.1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п.9 ч.4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
З аналізу наведених норм випливає, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Повернення позову відбувається після залишення позову без руху у разі якщо позовну заяву не буде подано особою в зазначений судом строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними.
Так, строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень.
Водночас, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Частинами 2 та 5 ст.122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно з ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поряд з цим, судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Приписами ч. 3 ст. 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Предметом позовної заяви в даній справі є визнання неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради щодо скасування з 07 листопада 2015 року надання позивачу пільг по 50% знижці з оплати за користування житлом та комунальними послугами, за паливо.
Звертаючись до суду з позовом, позивач просив зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради здійснити перерахунок заборгованості по сплаті житлово - комунальних послуг з 07 листопада 2015 року по дату подання позову з рахуванням 50% знижки за користування житлом та комунальними послугами.
Відтак висновки суду першої інстанції щодо повернення позову ОСОБА_1 є передчасними, оскільки встановивши підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду, вказані позивачем в заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду неповажними, суду першої інстанції необхідно було вирішити питання про повернення позовної заяви лише в частині позовних вимог заявлених поза межами шестимісячного строку, що передував зверненню до суду, а в решті мав розглянути справу, прийнявши відповідне рішення по суті заявлених вимог.
Отже, судом першої інстанції помилково застосовано наслідки пропущення строку звернення до адміністративного суду до позовних вимог за весь період.
Крім того, в оскаржуваній ухвалі суд чітко не вказав, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення його прав, тобто не було встановлено належним чином, чи був позивач ознайомлений з листом від 10.10.2016 року № 2279/0/147-16 Департаменту праці та соціальної політики під підпис чи в інший спосіб.
Одночасно, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У Рішенні Європейського суду з прав людини від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України» (Заява № 377/02) у п.52 «Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (Рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ЕСПЛ 2002-ІІ)».
Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Таким чином, переглянувши ухвалу суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала через порушення норм процесуального права підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 312, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2018 по справі № 520/10466/18 скасувати.
Справу направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду .
Постанова суду набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді О.П. Лях І.М. Ральченко