Справа № 206/1837/19
Провадження № 1-кп/206/205/19
"11" квітня 2019 р. Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12019042020000008 від 11.02.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, маючого повну загальну середню освіту, офіційно не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, за участі сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_4 представника потерпілого ОСОБА_5 обвинуваченого ОСОБА_3
ОСОБА_3 , 11 лютого 2019 року, в період часу з 12.00 годин до 12.25 години проходячи вздовж 11-ї колії парку «Л» станції Нижньодніпровськ - Вузол, неподалік від ремонтно-експлуатаційного вагонного депо, розташованого за адресою: м. Дніпро вул. Молодогвардійська, 1 д, що перебуває в адміністративно-територіальних межах Самарського району, де останній помітив напіввагон № 3691. Оглянувши вищезазначений напіввгон, ОСОБА_3 виявив гальмівну тягу, що знаходилась незакріплена під вагоном поряд з колісними парами. В цей час, у ОСОБА_3 раптово виник злочинний умисел, направлений на власне незаконне збагачення, за рахунок викрадення чужого майна.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на викрадення чужого майна, ОСОБА_3 , діючи таємно, умисно, з корисливих мотивів, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу із під напіввагона № 3691 руками зняв гальмівну тягу, після чого з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зник. Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 1112-19 від 11.03.2019, ОСОБА_3 спричинив СП «Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ - Вузол» РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця», матеріальну шкоду на загальну суму 811 грн. 65 коп., без урахування ПДВ. В судовому засідання обвинувачуваний ОСОБА_3 свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнав у повному обсязі та суду показав, що 11 лютого 2019 року, в період часу з 12.00 годин проходив вздовж 11-ї колії парку на станції Нижньодніпровськ - Вузол, неподалік від ремонтно-експлуатаційного вагонного депо, розташованого за адресою: м. Дніпро вул. Молодогвардійська, 1 д, де помітив напіввагон, в якому виявив гальмівну тягу, що знаходилась незакріплена під вагоном поряд з колісними парами. Вказану гальмівну тягу зняв із під напіввагона руками, після чого з викраденим майном з місця вчинення злочину зник. В подальшому розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Окрім, того обвинувачений ОСОБА_3 , підтвердив, що всі обставини, викладені в обвинувальному акті відповідають дійсним обставинам справи, у вчиненому щиро кається.
Представник потерпілого ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті та суду показав, що працює в.о начальника СП «Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ - Вузол» РФ «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця», про вказану подію йому стало відомо зі слів працівників вагонного депо по рації. Цивільний позов не заявляв. Показання обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду в правильності і логічності його показань про обставини злочину, добровільності та істинності його позиції.
В судовому засіданні на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за клопотанням обвинуваченого та за відсутності заперечень інших учасників процесу, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин вчиненого обвинуваченим злочину, які ніким не оспорювалися, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Прийняття такого рішення свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку. Крім того, це повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощенного і скороченого розгляду. Суд, вважає вину обвинуваченого ОСОБА_3 доведеною і кваліфікує його дії за ч. 1 ст.185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжка). Суд оцінивши показання обвинуваченого ОСОБА_3 та представника потерпілого ОСОБА_5 в сукупності з відомостями про предмет злочинів і про обстановку їх виявлення, прийшов до переконання в істинності встановлених вище обставин, визнаних обвинуваченим добровільно, значення змісту яких він правильно розуміє, що згідно зі ст. 18 та ч. 2 ст. 95 КПК України виключає будь-які сумніви у свободі самовикриття. При призначенні покарання обвинуваченому згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст. 12 КК України є злочином середнього ступеню тяжкості, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря - психіатра та лікаря-нарколога не перебуває (т. 1 а.п. 74-75), за місцем мешкання характеризується посередньо (т. 1 а.п. 77), а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Згідно ст. 66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_3 , є його щире каяття. Згідно ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлено.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року № 7 (із змінами) «Про практику застосування судами кримінального покарання», суди повинні призначати покарання менш суворе - особам, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, тощо.
Крім того, ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Європейський суд) передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».
Враховуючи викладене, приймаючи наявність обставин, які пом'якшують покарання, враховуючи ставлення самого обвинуваченого до вчиненого злочину, суд приходить до висновку про те, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства з призначенням обвинуваченому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 185 КК України ще можливо без ізоляції від суспільства, в зв'язку з чим, вважає за необхідне призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік із застосуванням вимог ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік, та покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України.
Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення нових злочинів.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.
Цивільний позов не заявлено.
Крім того, згідно з вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 50,65,66,67, 75, 76 КПК України, ст.ст. 100,124, 342-380 КПК України суд, -
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 визнати винним у скоєні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 витрати на користь Дніпропетровського науково-дослідницького інституту судових експертиз МЮУ ЄДРПОУ:26238495, за судово-товарознавчу експертизу від 11.03.2019 року під № 1112-19 у розмірі 314,00 гривень (т. 1а.п.23).
Речові докази:
- тяга гальмівна із на піввагона в кількості 1 шт., яка визнана речовим доказом відповідно до постанови про визнання речових доказів від 11.02.2019 року (т. 1 а.п. 14) та передана на відповідальне зберігання бригадиру ОСОБА_6 вагоноскладальної дільниці вагонного депо Нижньоднпровськ-Вузол, відповідно до зберігальної розписки від 11.02.2019 року (т. 1а.п.13) - повернути власнику за належністю СП «Експлуатаційне вагонне депо Нижньодніпровськ - Вузол» РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця».
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1