Головуючий І інстанції: О.В. Гіглава
11 квітня 2019 р. Справа № 440/3759/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2018, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 440/3759/18
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання протиправним та скасування пункту протоколу засідання комісії, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі за текстом -позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:
-визнати пункт 5 протоколу №94 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 21 вересня 2018 року щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 "Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", протиправним та його скасувати;
-зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, як інваліду 2 групи з 20 вересня 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, відповідно до пункту "б" статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності та вжити заходи до її виплати.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2018 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 21.09.2018 №94 в частині пункту 5, яким відмовлено у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги внаслідок настання II групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності - 20 вересня 2016 року.
Зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, як інваліду ІІ групи з 20 вересня 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до пункту "б" частини 1 статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності - 20 вересня 2016 року та виплатити її.
Не погодившись із судовим рішенням, Міністерством оборони України продано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2018 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконного судового рішення по суті.
Зазначив, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки останнім не було надано документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).
Позивач правом надання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, що відповідно до довідки Кременчуцького об'єднаного міського військового комісаріату від 10.11.2016 №1351 ОСОБА_1 проходив військову службу з 14.04.1985 по 11.08.1987, в тому числі з 28.08.1985 по 11.08.1987 в складі діючої армії в період бойових дій, зокрема, під час виконання інтернаціонального обов'язку в ДР Афганістан (а.с. 41).
Згідно висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 31.08.2016 №2180/ж позивач має лінійний рубець довжиною 1,8 см в лобній ділянці зліва, білого кольору, м'який, рухомий; подібних властивостей рубці лінійної та подовженої форми розташовані на підборідді зліва (два), довжиною 0,7 і розмірами 1х0,3 см, на тильній поверхні правового передпліччя в середній третині розмірами 2,3х0,3 см. Описані рубці є наслідком загоєння ран, які могли утворитися внаслідок вогнепальних (осколкових) поранень, отриманих у 1986 році (а.с. 38).
В протоколі засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 31.08.2016 №3764 встановлено, що множинні вогнепальні осколкові поранення голови, правої руки (контузія головного мозку в 1986 році) рядового у відставці ОСОБА_1 , наслідком яких є рубці шкіри в зазначених анатомічних областях, що підтверджено висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №2180/ж від 31.08.2016 Київського міського клінічного бюро СМЕ, які у подальшому призвели до розвитку: "Стійких залишкових явищ перенесеної ЗЧМТ, МВТ у вигляді післятравматичної та дисциркуляторної енцефалопатії II-III ст., прогресуючого перебігу з вираженим церебростенічним синдромом, вестибуло-координаторними розладами, емоційно-вольовою нестійкістю, мнестичним зниженням, вегето-судинною дисфункцією, частими лікворо-динамічними кризами, стійко вираженим цефалічним синдромом. Післятравматичного церебрального арахноїдиту з розсіяною органічною симптоматикою, вираженими лікворо-динамічними порушеннями, центральної вестибулярної дисфункції III ст. IXC. Атеросклеротичного кардеосклерозу", що підтверджено військово-обліковими та медичними документами. Поранення (контузія) і захворювання, ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 37).
З 20.09.2016 ОСОБА_1 визнано інвалідом II групи у зв'язку із пораненням (контузією), захворюванням, яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується довідкою МСЕК від 24.10.2016 серії АВ 0554608 (а.с. 36).
19.01.2018 (вх. від 23.01.2018) ОСОБА_1 звернувся до Полтавського ОВК із заявою про направлення документів на розгляд комісії Міністерства оборони України для призначення одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.
До заяви ОСОБА_1 додано копію паспорта, картки платника податку, витягу з протоколу засідання ЦВЛК, висновку спеціаліста судово-медичної експертизи, військового квитка, висновку МСЕК.
Листом Полтавського ОВК від 29.01.2018 вих. №12/173 ОСОБА_1 повідомлено, що оскільки всупереч вимогам Порядку, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 №975, копію документа, що свідчить про причини та обставини травми не було надано, матеріали не можуть бути поданими на розгляд розпорядниками бюджетних коштів на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України. При поданні відповідного документу до Полтавського ОВК документи будуть надіслані на розгляд для винесення належного рішення. Зазначено, що згідно з пунктами 21.7 та 21.8 Положення про військово - лікарську експертизу в Збройних силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва) підтверджуються довідкою, виданою військовою частиною або достовірними документами про причини і обставини одержання поранення (травми), витяг з історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово - облікові документи.
Не погодившись з даною відповіддю суб'єкта владних повноважень, ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною відмови Полтавського ОВК, оформленої листом від 29.01.2018 за вих. №12/173, у складенні висновку про наявність права на призначення одноразової грошової допомоги, як інваліду війни ІІ групи з 20.09.2016, інвалідність якого настала внаслідок поранення контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, та направленні документів на розгляд комісії Міністерства оборони України, а також зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_3 скласти висновок про наявність у ОСОБА_1 права на призначення одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 та статей 16 - 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як інваліду війни ІІ групи з 20.09.2016, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, та направити його на розгляд комісії МО України (справа №816/360/18).
Вказані обставини встановлені в ході розгляду справи №816/360/18.
Так, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2018 у справі №816/360/18, що набрало законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 до Полтавського ОВК задоволено (а.с. 25-27). Визнано протиправним та скасовано відмову Полтавського ОВК, оформлену листом від 29.01.2018 №12/173, у складанні висновку про наявність права у ОСОБА_1 на призначення одноразової грошової допомоги, як інваліду війни ІІ групи з 20.09.2016, інвалідність якого настала внаслідок поранення контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, та направленні документів на розгляд комісії Міністерства оборони України. Зобов'язано Полтавський ОВК скласти висновок за заявою ОСОБА_1 від 19.01.2018 (вх. від 23.01.2018) щодо призначення одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 та статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як інваліду війни ІІ групи з 20.09.2016, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та направити даний висновок на розгляд комісії Міністерства оборони України.
Полтавський ОВК на виконання судового рішення у справі №816/360/18 листом від 11.05.2018 №12/967 направив Міністерству оборони України, як розпорядникові бюджетних коштів, висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги (а.с. 35). До висновку додав копію рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2018 у справі №816/360/18; копію ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2018; копію довідки МСЕК про встановлення інвалідності серія АВ №0554608 від 20.09.2016; копію витягу з протоколу ВЛК про встановлення причинного зв'язку поранення (травми, контузії, каліцтва); копію висновку судово-медичного експерта; копію військового квитка; копію паспорта; копію ідентифікаційного номеру.
21.09.2018 комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, оформлене протоколом №94, пунктом 5 якого рядовому в запасі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), якого 11.08.1987 звільнено зі строкової служби та 20.09.2016 під час первинного огляду органами МСЕК визнано інвалідом II групи внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії (довідка МСЕК серія АВ №0554608 від 24.10.2016), оскільки заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги ..., затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975. Висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 31.08.2016 №2180/ж, який складено зі слів заявника, та висновок Центральної ВЛК Міністерства оборони України від 31.08.2016 №3764, які подано разом з іншими документами, не є документами, що свідчать про обставини поранення (а.с. 42).
Не погодившись з рішенням Міністерства оборони України, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013, у зв'язку з встановленням йому другої групи інвалідності в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
20 грудня 1991 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Визначення соціального захисту військовослужбовців міститься у статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", та означає діяльність (функція) держави, спрямовану на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
У відповідності до статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
За визначенням частини 1 статті 16 вказаного Закону, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).
При цьому, пунктом 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:
допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 89, ст. 3255);
допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Відповідно до пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Отже, колегія суддів зазначає, що на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу - 02.03.2015 року.
Згідно з ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, чинній на час встановлення позивачу інвалідності) встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за п. 4 - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" розмір одноразової грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності другої групи становить суму 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
Згідно з пунктом 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
В постанові Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2018 по справі №816/360/18 зазначено, що з витягу з протоколу № 3764 від 31.08.2016 засідання ЦВЛК Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв вбачається, що поранення, контузія ОСОБА_1 пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.
Відповідно до пункту 21.7 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 (далі - Положення № 402) постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва).
При медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 року № 2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за № 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи) (п.21.8 Положення № 402).
За такого правового врегулювання, при наданні висновку про причинний зв'язок поранення позивача, Центральною військово-лікарською комісією встановлювались обставини отримання поранення та зроблено висновок, що захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
В довідці до акта огляду МСЕК вказано, що позивачу встановлена інвалідність внаслідок поранення (контузія) та захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Зазначені документи долучені позивачем до заяви на отримання одноразової грошової допомоги.
Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу необґрунтованості стверджень відповідача у оскаржуваному пункті рішення на відсутність у поданих матеріалах ОСОБА_1 документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), оскільки форма такого документу законодавчо не визначена, а тому, за приписами наведеної норми такими документами можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).
До такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 05.11.2018 у справі №760/11962/17 (номер в ЄДРСР 77636105), від 31.10.2018 у справі №760/12713/17 (номер в ЄДРСР 77586251) та від 23.10.2018 у справі №822/3005/17 (номер в ЄДРСР 77361104).
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про надання позивачем належних документів, які зазначені в пункті 11 Порядку № 975, що свідчать про причини та обставини його поранення, травми, контузії та захворювання.
Вказані висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 20.06.2018 року по справі №806/750/16.
Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 2 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що відмова Міністерства оборони України у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги є протиправною.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Колегія суддів зазначає, що відповідач, в порушення вимог ч.2 ст. 77 КАС України, не довів законність та обґрунтованість власних дій, що є предметом оскарження позивачем.
Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст.77 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
Таким чином, належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування, не довів правомірності власних дій.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності відмови Міністерства оборони України в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей", а тому позовні вимоги є обґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги щодо правомірності оскаржуваної відмови у призначенні одноразової грошової допомоги колегія суддів вважає необґрунтованими з вищезазначених підстав.
Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308 КАС України).
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2018 по справі № 440/3759/18 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.М. Ральченко Г.Є. Бершов