вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua
04 квітня 2019 р. Справа №480/705/19
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Павлічек В.О.,
за участю секретаря судового засідання - Нікітас К.В.,
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач, ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1М.), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі по тексту - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області в особі ОСОБА_3 щодо відмови ОСОБА_1 з 01 квітня 2006 року, згідно пункту «в» статті 13 Закону України № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», збільшити основний розмір пенсії на 10 процентів та відповідно до статті 23 Закону України № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» призначити пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за вислугу років;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області в особі ОСОБА_3 згідно пункту «в» статті 13 Закону України № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» збільшити основний розмір пенсії ОСОБА_1, назначеної за вислугу строків служби на 10 процентів та відповідно до статті 23 Закону України № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» призначити пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за вислугу років, провести нарахування призначеної пенсії з 01 квітня 2006 року по теперішній час та забезпечити її виплату одним платежем в повному обсязі.
Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що позивачу, як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби, віднесеного до категорії 1, при призначенні пенсії по інвалідності не враховані вимоги п.”в”ст.13 Закону України № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції від 14.01.2006 року із змінами, внесеними згідно Закону України №3200-ІУ від 15.12.2005 року, що діяв на момент призначення пенсії по інвалідності), яким передбачено підвищення пенсії на 10% від відповідних сум грошового забезпечення.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) учасників справи та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
На виконання зазначеної ухвали представником відповідача подано до суду відзив, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні, зазначивши, що з 24.03.2006 року позивача було визнано особою з інвалідністю 3 групи внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Оскільки, розмір пенсії позивача за вислугу років (58 % від суми грошового забезпечення) був менше, ніж розмір пенсії по інвалідності (60 % від суми грошового забезпечення), то управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області було проведено перерахунок та призначено позивачу пенсію по інвалідності. Разом з тим, відповідачем зазначаємо, що Законом України № 3591-ІV від 04.04.2006 року “Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців” внесені зміни до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яким виключено положення щодо збільшення розміру пенсії “особам, зазначеними в пунктах “а” і “б” цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, на 10 процентів”. Отже, виходячи з вище викладеного, для переведення з пенсії особи з інвалідністю 3 групи у розмірі пенсії за вислугу років відповідно до ст. 23 цього ж Закону, але з врахуванням пункту “в“ статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції від 09.04.1992, що діяли на момент виникнення права на неї, підстави відсутні (а.с. 40).
В подальшому позивачем було подано додаткові пояснення, в яких позивач зазначив, що не погоджується з позицією відповідача і просить задовольнити позовні вимоги (а.с. 48).
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечував та просив відмовити в їх задоволенні.
Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що наказом Управління внутрішніх справ в Сумській області від 08 липня 1994 р. № 82 о/с позивач відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ був звільнений з органів внутрішніх справ за ст.64 п. «б» - через хворобу (а.с. 12).
Відповідно до висновку Управління внутрішніх справ в Сумській області від 20.07.1994 року № 98/5848 при звільненні позивачу було призначено пенсію за вислугу років в розмірі 58 % сум грошового забезпечення (а.с. 13).
При цьому на момент звільнення зі служби позивач був особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи ІІІ категорії.
З 24.03.2006 року позивача було визнано особою з інвалідністю 3 групи внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою серії АС № 008763 (а.с. 17).
Разом з тим, в зв'язку із захворюванням, пов'язаним з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби, в квітні 2006 р. після встановлення інвалідності, позивач отримав посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) (а.с. 8)
Оскільки, розмір пенсії позивача за вислугу років (58 % від суми грошового забезпечення) був менше, ніж розмір пенсії по інвалідності (60 % від суми грошового забезпечення), то управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області було проведено перерахунок та призначено позивачу пенсію по інвалідності.
Позивач неодноразово звертався з заявами до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про перерахунок йому пенсії відповідно до п. "в" ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с. 18, 20, 22, 24).
Листами від 25.04.2018 року № 1400/Б-11, від 13.08.2018 року № 2011/Б-11, від 25.10.2018 року № 2324/Б-11 та від 19.11.2018 року № 2442/Б-11 Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зокрема повідомляло, що ОСОБА_1 було визнано особою з інвалідністю 3 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 24.03.2006 року. Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни 3 групи видане 06.04.2006 року, а посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії 19.04.2006 року, тобто, після прийняття Закону України від 04.04.2006 року № 3591-IV “Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців”, яким виключено положення щодо збільшення розміру пенсії особам, зазначеним в пунктах “а” і “б” ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, на 10 процентів”. Враховуючи зазначене, для переведення з пенсії по інвалідності 3 групи на пенсію по інвалідності у розмірі за вислугу років з врахуванням п. “в” ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в редакції від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, що діяла на момент виникнення права на неї, підстави відсутні (а.с. 19, 21, 23, 25).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України - військовослужбовців Збройних Сил України, Прикордонних військ України, Національної гвардії України, Управління державної охорони, інших військових формувань, що створюються Верховною Радою України, Служби безпеки України, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України та членів їх сімей, а також військовослужбовців колишніх Збройних Сил СРСР, органів державної безпеки і внутрішніх справ СРСР та членів їх сімей, визначені в Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції, що діяла на час призначення пенсії).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції, що діяла на час призначення пенсії) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі і на службі в органах внутрішніх справ мають право на довічну пенсію за вислугою років служби.
Згідно до п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції, що діяла на час призначення пенсії) право на пенсію за вислугою строків служби мають, особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають на день звільнення зі служби вислугу на військовій службі або на службі в органах внутрішніх справ 20 років і більше.
Пунктом "а" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції, що діяла на час призначення пенсії) встановлено, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
В силу п. «в» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції, що діяла на час призначення пенсії) особам, зазначеним у пунктах "а" і "б" цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 і 4 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Судом встановлено, що позивач відповідно до наказу Управління внутрішніх справ в Сумській області від 03.07.1994 р. № 82 звільнений з посади начальника відділу аналізу, планування, контролю та правового забезпечення штабу УВС України в Сумській області за ст. 64 п. “б” - через хворобу та відповідно до висновку Управління внутрішніх справ в Сумській області від 20.07.1994 року № 98/5848 при звільненні позивачу було призначено пенсію за вислугу років в розмірі 58 % сум грошового забезпечення (50 % - за 20 років вислуги+ 3 % за рік вислуги понад 20 років + 5 % як особі яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби 3 категорії) (а.с. 12-13).
Разом з тим з матеріалів справи суд вбачає, що з 24.03.2006 року позивача було визнано особою з інвалідністю 3 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та віднесено до категорії 1.
За приписами ст. 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції від 23.02.2006 року) в разі наявності у інваліда з числа осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугу років (пункт "а" статті 12), пенсія по інвалідності може призначатися їм у розмірі пенсії за вислугу років відповідно до вислуги (пункт "а" статті 13).
Судом встановлено, що оскільки, розмір пенсії позивача за вислугу років (58 % від суми грошового забезпечення) був меншим, ніж розмір пенсії по інвалідності (60 % від суми грошового забезпечення), то управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області було проведено перерахунок та призначено позивачу пенсію по інвалідності.
Проте позивач не погоджується з даним розміром пенсії (60 % від суми грошового забезпечення) та просить з 01.04.2006 року згідно пункту «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» збільшити основний розмір пенсії, призначеної за вислугу строків служби на 10 процентів та відповідно до статті 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» призначити пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за вислугу років, оскільки його було віднесено до 1 категорії осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Тобто фактично позивач просить весь розмір призначеної йому пенсії збільшити на 10 процентів, тобто 60 % + 10%.
Суд зазначає, що п. «в» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено відповідний відсоток збільшення пенсії особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби, тобто особам віднесених до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 і 4 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Отже зазначена норма не передбачає сумування доплати у разі зміни категорій з 2, 3 і 4 на 1.
Судом встановлено, що при призначенні пенсії за вислугу років у розмірі 58 % від суми грошового забезпечення позивачу, відповідно до п. «в» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» вже було враховано 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення, як особі, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби, віднесеної до 3 категорії. А отже при віднесенні позивача до 1 категорії розмір пенсії повинен збільшуватися на 5 %, що в загальному розмірі і становить 10 %, а відтак підстави для збільшення розміру пенсії позивача на 10 % відсутні. Отже розмір пенсії позивача з квітня 2006 року повинен складатися з 50 % - за 20 років вислуги + 3 % за рік вислуги понад 20 років + 10 % як особі яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби 1 категорії, що в загальному розмірі становить 63 %, що є більшим ніж розмір пенсії позивача по інвалідності.
Враховуючи викладене суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області в особі ОСОБА_3 щодо відмови ОСОБА_1 з 01 квітня 2006 року, згідно пункту «в» статті 13 Закону України № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», збільшити основний розмір пенсії на 10 процентів та відповідно до статті 23 Закону України № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» призначити пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за вислугу років та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області в особі ОСОБА_3 згідно пункту «в» статті 13 Закону України № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» збільшити основний розмір пенсії ОСОБА_1, назначеної за вислугу строків служби на 10 процентів та відповідно до статті 23 Закону України № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» призначити пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за вислугу років, провести нарахування призначеної пенсії з 01 квітня 2006 року по теперішній час та забезпечити її виплату одним платежем в повному обсязі, є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.
Разом з тим судом встановлено, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2018 року по справі № 818/1993/18 зокрема рішення Сумського окружного адміністративного суду від 26.07.2018 по справі № 818/1993/18 скасовано в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 щодо перерахунку пенсії за п. «в» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та прийнято в цій частині нове рішення, яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.04.2018 року щодо перерахунку пенсії за п. «в» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та прийняти за результатами розгляду відповідне рішення. В даній постанові колегія суддів зазначила, що ОСОБА_1 12.04.2018 р. звертаючись до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою з питання перерахунку пенсії, крім іншого, просив здійснити з травня 2006 року перерахунок пенсії відповідно до п. «в» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Однак, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області у відповіді від 25.04.2018 року № 1400/Б-11 на вказану заяву позивача не з'ясована наявність підстав для перерахунку пенсії ОСОБА_1 з цих підстав, відповідь містить лише посилання на призначення позивачу пенсії по інвалідності за ст. 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
На виконання зазначеного рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 12.04.2018 року та прийнято рішення від 07.12.2018 № 88 про відмову у призначенні (перерахунку) пенсії, у зв'язку з відсутністю підстави для перерахунку пенсії, оскільки Законом України від 04.04.2006 № 3591-ІV "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців” було внесено зміни до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яким виключено положення про збільшення розміру пенсії за вислугу років на 5 відсотків відповідних сум грошового забезпечення особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до 3-ї категорії (а.с. 50).
Проте суд зазначає, так 04.04.2006 року було прийнято Закон України № 3591-ІV "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців”, яким було внесено зміни до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», проте даний закон набрав чинності 29.04.2006 року, тобто після віднесення позивача до осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби 1 категорії.
Отже Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області не повно та не всебічно з'ясовано наявність підстав для перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням п. «в» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, вихід за межі позовних вимог можливий, але повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, на захист яких поданий позов.
Вказане підтверджується роз'ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення". Так, відповідно до пункту 3 цієї Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Враховуючи наведене та оскільки заява ОСОБА_1 від 12.04.2018 року щодо перерахунку пенсії за п. «в» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» належним чином не розглянута, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить та визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 07.12.2018 року № 88 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.04.2018 року.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) від 07.12.2018 року № 88.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (вул. Сєченова, 12, м. Суми, 40020, ІНН НОМЕР_1) від 12.04.2018 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 09.04.2019 року.
Суддя В.О. Павлічек