08 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 916/1031/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,
розглянувши матеріали касаційної скарги акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Укрзалізниця)
на рішення господарського суду Одеської області від 01.08.2018 та
постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 04.02.2019
за позовом Укрзалізниці
до державного підприємства "Морський торгівельний порт "Чорноморськ"
про стягнення 51 130 грн.,
05.03.2019 (згідно з поштовими відмітками на конверті) Укрзалізниця звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 01.08.2018 та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 зі справи № 916/1031/18, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
28.03.2018 від державного підприємства "Морський торгівельний порт "Чорноморськ" на адресу Касаційного господарського суду надійшло заперечення проти відкриття касаційного провадження у справі №916/1031/18. Заперечення мотивоване тим, що дана справа є малозначною та не підлягає касаційному оскарженню, скаржник не заперечував проти розгляду даної справи у порядку спрощеного провадження. Крім того, відповідач вказує на те, що для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду було розглянуто справу №916/2450/17.
Дослідивши матеріали касаційної скарги Укрзалізниці у справі № 916/1031/18, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічне положення закріплено і у частині першій статті 17 ГПК України, яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову в даній справі є стягнення 51 130 грн., а, отже, ціна позову у справі № 916/1031/18 не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами ГПК України.
У касаційній скарзі Укрзалізниця просить врахувати Суд, що дана справа має виняткове значення для позивача та становить значний суспільний інтерес, оскільки стосується всіх клієнтів залізниці, а тому з метою формування єдиної правозастосовчої практики у подібних справах скаржник просить відкрити касаційне провадження за його скаргою у цій справі. Укрзалізниця звертає увагу на те, що нею подано 20 позовних заяв з подібних правовідносин на загальну суму 1 278 250 грн.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ГПК України. Наявності таких випадків з матеріалів даної справи не вбачається, доводи скаржника щодо того, що рішення у даній справі має виняткове значення для скаржника не знайшли свого підтвердження, з огляду на те, що для формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах об'єднаною палатою Касаційного господарського суду вже будо прийнято постанову від 23.11.2018 у справі № 916/2450/17 та зроблено правовий висновок про те, що пунктом 10 Правил складання актів (затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334) складання актів на виконання статті 129 Статуту залізниць імперативно визначено частину суб'єктного складу працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів: начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також передбачено можливість участі в складенні комерційного акта одержувача вантажу, якщо він брав участь у перевірці, або інших працівників залізниці. Тому у суду касаційної інстанції відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі № 916/1031/18.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
У контексті викладеного необхідно враховувати, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Укрзалізниці на рішення господарського суду Одеської області від 01.08.2018 та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 зі справи № 916/1031/18, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись частиною п'ятою статті 12, статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 ГПК України, Касаційний господарський суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення господарського суду Одеської області від 01.08.2018 та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 зі справи № 916/1031/18.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Булгакова
Суддя Б. Львов