11 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/13266/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Мамалуй О.О.
розглянувши у порядку письмового провадження матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"
на ухвалу Господарського суду міста Києва
(суддя-Мельник В.І.)
від 09.11.2018
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Калатай Н.Ф. судді: Мартюк А.І., Зубець Л.П.)
від 05.02.2019
у справі № 910/13266/18
за позовом Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіріт Фінанс",
Компанії Мілнербей С.А.
про визнання договору недійсним,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіріт Фінанс" (далі - ТОВ "Спіріт Фінанс") та Компанії Мілнербей С.А. про визнання договору факторингу №5Ф від 30.05.2018 недійсним.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані, тим що ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" заперечує дійсність договору факторингу №5ф від 30.05.2018, укладеного між відповідачами. За доводами позивача, договір факторингу №5ф від 30.05.2018 не відповідає вимогам статей 228, 515 Цивільного кодексу України та містить ознаки такого, що вчинений з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства, тому підлягає визнанню недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2018 у справі №910/13266/18 позовну заяву ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" залишено без розгляду відповідно до пункту 3 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 у справі №910/13266/18 ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.11.2018 залишено без змін.
2.3. Господарськими судами встановлено такі обставини:
- у жовтні 2018 ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернувся до суду з позовом про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору факторингу № 5Ф від 30.05.2018;
- під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачами заявлено клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку з наявністю аналогічного спору в межах справи №904/4009/18, що перебуває у провадженні Господарського суду Дніпропетровської області, тобто між тими самими сторонами (якими є позивач та відповідні сторони договору факторингу), про той самий предмет (недійсність договору факторингу) і з тих самих підстав, що і у справі №910/13266/18;
- у провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває на розгляді господарська справа №904/4009/18 за первісним позовом ТОВ "Спіріт Фінанс" до ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення заборгованості у розмірі 1198578593,15 грн на підставі договорів факторингу №№ 1Ф, 2Ф, 3Ф, 4Ф, 5Ф, 6Ф від 30.05.2018 та за зустрічним позовом ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" до Компанії Мілнербей С.А. та ТОВ "Спіріт Фінанс" про визнання договорів факторингу удаваними (фактично агентськими) та визнання агентських договорів недійсними;
- відповідно до вимог зустрічної позовної заяви у справі № 904/4009/18 про визнання договорів факторингу №№ 1Ф, 2Ф, 3Ф, 4Ф, 5Ф, 6Ф від 30.05.2018 удаваними (фактично агентськими) та визнання агентських договорів недійсним, предметом розгляду у ній, серед іншого, є вимога, про визнання договору факторингу №5Ф від 30.05.2018 удаваним (фактично агентським договором) та визнання агентського договору (укладеного як договір факторингу № 5Ф від 30.05.2018) недійсним (п.п. 10, 11 прохальної частини зустрічної позовної заяви).
2.4. Залишаючи без розгляду позовну заяву, місцевий господарський суд виходив з того, що Господарським судом Дніпропетровської області вже розглядається справа №904/4009/18 зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, в зв'язку з чим наявні всі підстави для застосування пункту 3 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
2.5. Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив, що ухвала місцевого суду є такою, що прийнята з дотриманням норм процесуального права.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2018 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 у справі №910/13266/18 ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" подало касаційну скаргу, якою просить оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат":
- ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що вимоги зустрічної позовної заяви у справі №904/4009/18 базуються на тих самих підставах, що і позовна заява по справі 910/13266/18, і обидві справи мають однаковий предмет;
- скаржник зазначив, що предметом позовної заяви ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" у справі №910/13266/18 є визнання договору факторингу недійсним, а предметом зустрічної позовної заяви ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" у справі №904/4009/18 є визнання договорів факторингу №№1Ф, 2Ф, 3Ф, 4Ф, 5Ф, 6Ф удаваними (фактично агентськими), а агентських договорів - недійсними;
- в цьому випадку відсутні тотожні підстави та предмети між двома позовними заявами ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" у справі №904/4009/18, що перебуває в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області, та №910/13266/18, що перебувала в провадженні Господарського суду міста Києва.
3.3. У відзивах на касаційну скаргу Компанія Мілнербей С.А. та ТОВ "Спіріт Фінанс" просили відмовити в її задоволенні, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.11.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 у справі №910/13266/18 залишити без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм процесуального права.
4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд
4.1. Пунктом 3 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
4.2. Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, в тому числі, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
4.3. Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.
Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
4.4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у даній справі ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" просить визнати договір факторингу №5Ф від 30.05.2018 недійсним, що становить собою предмет позову.
Підставами позову ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" зазначає, що:
- обов'язок ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" як дебітора при виплаті дивідендів нерозривно пов'язаний з особою кредитора (акціонера, яким є Компанії Мілнербей С.А.), тому укладений договір факторингу суперечить вимогам статті 515 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора;
- договір факторингу містить ознаки того, що вчинений з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, виходячи з того, що основна частина дивідендів, яку ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" мав виплатити на користь Компанії Мілнербей С.А., в результаті буде виплачена на його користь за договором факторингу як оплата за переуступлення права вимоги, а не як дивіденди. При цьому, оскільки при виплаті дивідендів акціонеру-нерезиденту, яким є Компанія Мілнербей С.А., ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" є податковим агентом, при виплаті дивідендів позивач має утримувати податок в розмір 15%, натомість за умови виплати вказаних сум за договором факторингу на користь ТОВ "Спіріт Фінанс", у ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" обов'язку щодо утримання та перерахування до бюджету податку не виникає, що призводить до збитку державному бюджету та суперечить інтересам держави та статті 228 Цивільного кодексу України;
- операція з виплати дивідендів підлягає фінансовому контролю, тобто підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу, натомість при оплаті грошових коштів на користь ТОВ "Спіріт Фінанс", така операція не підлягає фінансовому моніторингу, тобто на думку ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" метою укладення оспорюваного правочину є виведення операції з-під фінансового моніторингу, слугувало самоусуненню від обов'язку підтвердження права власності на корпоративні права;
- укладаючи договір факторингу, його сторони знали, що він не може бути виконаний, оскільки на договори факторингу розповсюджується заборона на купівлю та перерахування іноземної валюти (тобто Компанія Мілнербей С.А. буде позбавлений можливості отримати кошти).
Також ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" з посиланням на статтю 234 Цивільного кодексу України зазначає про фіктивність укладеного правочину, тобто укладення його без наміру створення правових наслідків, оскільки Компанія Мілнербей С.А., укладаючи вказаний договір, відстрочив момент одержання грошових коштів у вигляді дивідендів до 31.12.2019.
4.5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2018 у справі №904/4009/18 прийнято до розгляду зустрічний позов ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" до ТОВ "Спіріт Фінанс" та до компаній-нерезидентів, в тому числі до Компанії Мілнербей С.А.
У зазначеній справі ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" просить визнати договори факторингу №№1Ф, 2Ф, ЗФ, 4Ф, 5Ф, 6Ф від 30.05.2018 удаваними (фактично агентськими договорами), а агентські договори - недійсними, що становить собою предмет позову.
Обґрунтовуючи свої вимоги, ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" у справі №904/4009/18 послався на те, що насправді договір факторингу №5Ф від 30.05.2018 є удаваним відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України. У цьому зв'язку ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" зазначило, що фактично між відповідачами (за зустрічним позовом) укладено договори комерційного посередництва, тобто агентські. В свою чергу, ці агентські договори також не відповідають вимогам статей 203, 215 Цивільного кодексу України, тому підлягають визнанню недійсними.
4.6. Частиною 1 статті 235 Цивільного кодексу України встановлено, що удаваний правочин - це правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
4.7. За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.
У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.
4.8. Отже, у справі №904/4009/18 суд, встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, на підставі статті 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин (наприклад, агентський договір як зазначає позивач), та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.
4.9. В свою чергу у справі, що переглядається, суд має на підставі встановлених обставин справи встановити наявність або відсутність підстав для визнання договору факторингу недійсним. А також перевірити твердження позивача щодо фіктивності такого правочину відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України, тобто укладення його без наміру створення правових наслідків.
4.10. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що предмет та підстави позовів у справі №904/4009/18 та у справі №910/13266/18 не є повністю ідентичними, як зазначили господарські суди попередніх інстанцій, відтак суди помилково застосували пункт 3 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України та дійшли передчасного висновку про наявність правових підстав для залишення позову у справі №910/13266/18 без розгляду.
4.11. При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин колегія суддів враховує відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 04.03.2019 у справі №910/12608/18.
5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
5.1. Відповідно до частини 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
5.2. Частиною 4 статті 304 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.
5.3. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина 6 статті 310 Господарського процесуального кодексу України).
5.4. Оскільки судами попередніх інстанцій в порушення норм процесуального права помилково прийнято оскаржувані судові рішення із застосуванням статті 226 Господарського процесуального кодексу України, оскаржувана ухвала місцевого господарського суду та постанова підлягають скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.
6. Судові витрати
6.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
6.2. Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
6.3. Враховуючи, що в даному випадку справа передається на розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнити, постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.11.2018 у справі №910/13266/18 скасувати, а справу №910/13266/18 передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.
2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий В. Студенець
Судді О. Баранець
О. Мамалуй