08 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/16336/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє як ліквідатор публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (далі - Фонд)
на ухвалу господарського суду міста Києва від 06.12.2018 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2019
за позовом Фонду
до: ОСОБА_4;
ОСОБА_5;
ОСОБА_6;
ОСОБА_7;
ОСОБА_8;
ОСОБА_9;
ОСОБА_10;
ОСОБА_11;
ОСОБА_12;
ОСОБА_13;
ОСОБА_14;
ОСОБА_15;
ОСОБА_16;
ОСОБА_17;
ОСОБА_18;
ОСОБА_19;
ОСОБА_20;
ОСОБА_21
про відшкодування шкоди у розмірі 10 051 532 448,86 грн.,
14.03.2019 (згідно з поштовими відмітками на конверті) Фонд звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 06.12.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 у справі № 910/16336/18, а позовну заяву Фонду передати на розгляд господарського суду міста Києва. Крім того, скаржник просить визнати поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження у справі № 910/16336/18 та розглядати справу у судовому засіданні за участі сторін у справі.
Дослідивши матеріали справи № 910/16336/18 та касаційної скарги Фонду, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Фондом оскаржується ухвала господарського суду міста Києва від 06.12.2018, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2019 зі справи № 910/16336/18, якою позовну заяву Фонду та додані до неї документи повернуто позивачеві.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
У касаційній скарзі Фонд зазначає про те, що дана справа має значення для формування єдиної правозастосовної практики, оскільки наразі Фондом здійснюється виведення 88 неплатоспроможних банків з ринку шляхом їх ліквідації; Фондом в порядку частини п'ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" заявлено 10 позовних заяв до пов'язаних з банками осіб про солідарне відшкодування шкоди, щодо яких господарськими судами відкрито провадження та розгляд яких триває (справи №910/11020/18, №910/11027/18, №910/11221/18, №910/11371/18, №910/11514/18, №910/12803/18, №910/12930/18, №922/2860/18, №910/14974/18, №922/3357/18); що ж до 4 інших позовних заяв у подібних правовідносинах (справи № 910/10888/18, № 910/12208/18, №910/15469/18 та №916/2733/18), то, аналогічно даній господарській справі № 910/16336/18, такі позови Фонду були повернуті з одних і тих самих підстав - позовна заява підписана особою, яка не має права її підписувати (пункт 1 частини п'ятої статті 174 ГПК України). Таким чином, на думку скаржника, касаційний розгляд справи № 910/16336/18 викликаний необхідністю забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах з метою отримання єдиного висновку Верховного Суду щодо вирішення питання процесуальної можливості безпосередньо Фонду (а не уповноважених осіб Фонду на ліквідацію банків) звертатися до суду з позовною заявою до пов'язаних з неплатоспроможними банками осіб про відшкодування шкоди в порядку частини п'ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Скаржником оскаржується ухвала місцевого господарського суду, яка залишена без змін постановою апеляційного господарського суду, котрою було повернуто позовну заяву позивачеві. Між тим відсутні підстави вважати, що розгляд даної скарги касаційним судом має значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки Верховним Судом вже здійснено правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 916/2024/17.
Так, у названій постанові суд касаційної інстанції зазначає:
- відповідно до частини другої статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" діючи як орган управління банку, Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень мають право, зокрема заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду. На виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду, зокрема, діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку (частина четверта вказаної статті);
- аналіз першого речення частини другої статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" такого змісту: "Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право:" із застосуванням граматичного способу тлумачення норм права у системному взаємозв'язку з частиною третьою статті 47 цього Закону свідчить про те, що вживання законодавцем у вказаній нормі саме розділового сполучника "або", а не єднального "та", "і" означає неможливість одночасної реалізації Фондом безпосередньо та призначеною ним уповноваженою особою тотожних функцій, зокрема органу управління неплатоспроможного банку;
- таким чином, з моменту запровадження в банку тимчасової адміністрації (ліквідації) Фонд набуває повноважень органів управління та контролю банку з метою реалізації покладених на нього чинним законодавством функцій та може діяти особисто або шляхом делегування своїх повноважень (всіх або частини) відповідній уповноваженій особі. При цьому банк зберігає свою правосуб'єктність юридичної особи та відповідного самостійного суб'єкта господарювання до завершення процедури його ліквідації та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
- внаслідок делегування Фондом своїх повноважень ліквідатора конкретного банка визначеній ним уповноваженій особі саме остання одноосібно набуває повноважень органу управління банку та з метою їх реалізації має право у тому числі заявляти та підписувати від імені банку позови до суду. Натомість Фонд безпосередньо у цьому випадку (делегування повноважень), хоча і залишається носієм законодавчо закріплених за ним повноважень органу управління банку, тобто відповідних повноважень не втрачає, проте на період делегування втрачає правомочності з їх реалізації, якими на цей період наділяється виключно уповноважена особа Фонду. В іншому випадку одночасна реалізація вказаних повноважень як Фондом безпосередньо, так і уповноваженою особою Фонду, означатиме існування одночасно двох окремих органів управління юридичної особи з тотожним змістом повноважень та функцій, у тому числі представництва юридичної особи, що суперечить змісту вищенаведених положень статей 34, 37, 47 України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";
- враховуючи наведене, Фонд безпосередньо може реалізовувати законодавчо визначені повноваження органу управління конкретного банку тільки у випадку, якщо такі повноваження не були ним делеговані уповноваженій особі або раніше делеговані повноваження уповноваженої особи були відкликані (повернуті) Фондом.
З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фонду на ухвалу господарського суду міста Києва від 06.12.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 у справі № 910/16336/18.
Керуючись статтями 233, 234, 235, абзацом другим частини другої статті 293 ГПК України, Касаційний господарський суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє як ліквідатор публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" на ухвалу господарського суду міста Києва від 06.12.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2019 у справі № 910/16336/18.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Булгакова
Суддя Б. Львов