ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.04.2019Справа № 910/16822/18
За позовом Комунальної установи "Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл НК"
простягнення 266 267, 60 грн.
Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.
Представники сторін:
від позивача:Данилова К.А. - представник за довіреністю;
від відповідача:не з'явився;
Комунальна установа "Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя" (надалі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл НК" (надалі - відповідач) про стягнення вартості непоставленого бензину в розмірі 428 787, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору закупівлі товару № 26/10 від 28.02.2018 продавцем було видано покупцю талони на суму 845 970, 00 грн. для отримання паливо-мастильних матеріалів на автозаправних станціях м. Запоріжжя у 2018 році, але з 21.11.2018 автозаправні станції м. Запоріжжя перестали видавати бензин для автомобілів покупця.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2018 відкрито провадження в справі, вирішено проводити розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 25.01.2019.
25.01.2019 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач повідомляє суд, що загальна сума непоставленого бензину станом на 24.01.2019 становить 266 267, 60 грн. та дана заява приймається судом до розгляду, у зв'язку із чим нова ціна позову становить 266 267, 60 грн.
Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 25.01.2019 відкладено підготовче судове засідання до 08.02.2019.
31.01.2019 позивачем подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, зокрема, акт звірки взаєморозрахунків з відповідачем та талони на пальне.
Судове засідання 08.02.2019 відкладено на 15.03.2019, про що винесено відповідну ухвалу суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2019 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.04.2019.
27.03.2019 позивачем через канцелярію суду надано письмові пояснення щодо порядку передачі товару.
05.04.2019 позивачем в судовому засіданні надано клопотання у якому він просив суд не вирішувати питання щодо розподілу понесених позивачем витрат на правову допомогу адвоката в сумі 5 000,00 грн., витрат на відрядження на суму 3 000,00 грн. та витрат на проїзд в сумі 5 000,00 грн. як судових витрат у даній справі.
У судове засідання 05.04.2019 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Таким чином, оскільки відповідача було належним чином повідомлено про судове засідання та останнім не повідомлено про причини неявки, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.
У судовому засіданні 05.04.2019 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
28.02.2018 між Комунальною установою "Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м. Запоріжжя" (далі за договором - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХОЙЛ НК" (далі за договором - Продавець) було укладено договір, закупівлі товару № 26/10 (надалі - Договір), за умовами якого (п. 1.1. Договору) Продавець зобов'язується передати у власність Покупця нафту і дистиляти (код ДК 021:2015-09130000-9), а саме лот 1 - бензин А-95, бензин А-92 (надалі по тексту - Товар), в асортименті та кількості, які зазначені у Специфікації (додаток № 1 до даного договору), яка є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах даного Договору.
За умовами п. 2.1. Договору, Поставка товару Продавцем здійснюється на протязі однієї доби з моменту подання заявки Покупцем на постачання товару. Місце поставки товарів: 69005, Україна, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 80, склад Замовника. Строк поставки товарів: з 28.02.2018 по 31.12.2018.
Відповідно до п. 4.1. Договору, ціна даного договору складає 845 970, 00 грн. (вісімсот сорок п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят гривень 00 коп), в т.ч. ПДВ 140 995,00 грн. Ціна даного договору складається з сукупної вартості всього товару, вказаного у Специфікаціях, остаточні розрахунки між сторонами здійснюються виходячи із сукупної вартості поставленого товару. Ціна за одиницю товару визначається у видаткових накладних (накладних).
Пунктом 4.2. Договору погоджено, що оплата за договором здійснюється Покупцем в національній валюті - гривнях шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця за фактично поставлений товар по кожному видатковому документу на товар (видатковій накладній) протягом 20 банківських днів з дати одержання товару.
За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є договором поставки. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. ст. 179, 180, 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України та є обов'язковим для виконання сторонами.
При цьому, за змістом ст. ст. 663, 664 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Разом із тим, суд приймає до уваги, що відповідно до п. 6.1 Інструкції від 20.05.2008 року № 281/171/578/155 "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України", на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною.
Для підприємств, укомплектованих для зберігання світлих нафтопродуктів винятково резервуарами місткістю до 100 куб.м, ведення обліку для кожного резервуара не є обов'язковим. Відображення технологічних операцій ведеться за марками нафтопродукту. Сторінки журналу нумеруються, шнуруються і скріплюються печаткою та підписом керівника підприємства (організації).
Відтак, в даній Інструкції йдеться мова про зазначення складського обліку талонів для підприємств та організацій. При цьому, оскільки відповідач є бюджетною установою, де облік ведеться відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі, затвердженому наказом Мінфіну від 31.12.2013 року № 1203, та Порядку застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі, затвердженому наказом Мінфіну від 29.12.2015 року № 1219, нафтопродукти, газ, що закуплені і передані на зберігання та які будуть відпускатися за талонами або смарт-картками, слід відображати на субрахунку 1514 "Пально-мастильні матеріали" та на цьому субрахунку ведеться облік усіх видів палива, що придбавається чи заготовлюється для технологічних потреб виробництва, експлуатації транспортних засобів, а також для вироблення та опалення будівель, на цих субрахунках також обліковуються нафтопродукти, газ, закуплені і передані на зберігання та які будуть відпускатись талонами і смарт-картками.
Як вбачається з видаткової накладної від 14.03.2018 № НКТ-000410, 29.03.2018, вартість товару обумовленого до поставки становить 845 970, 00 грн. та при цьому в. п. 2 вказаної накладної визначено, що право власності на пальне переходить в момент оплати або фактичного отримання на АЗС.
З урахуванням вищезазначеного, слід дійти висновку, що надходження палива на баланс та його подальший облік у позивача вівся із зазначенням літрів, а не кількості талонів
Факт оплати позивачем вартості товару, яка складає ціну договору в повному обсязі підтверджується платіжним дорученням від 22.03.2018 № 537 на суму 845 970, 00 грн., копія якого міститься в матеріалах справи.
На виконання умов зазначеного договору, відповідачем було видано позивачеві талони для отримання паливо-мастильних матеріалів на автозаправних станціях м. Запоріжжя у 2018 році, а саме: бензину марки А-92 - 18 000 літрів на загальну суму 495 720, 00 грн. та бензину марки АИ-95 - 12 500 літрів на загальну суму 350 250, 00 грн.
Відповідно до заявок на постачання товару, що були направлені позивачем на адресу відповідача на з урахуванням п. 2.1. Договору та копії яких містяться в матеріалах справи, відповідачем взяті за договором зобов'язання по передачі у власність позивача товару були виконанні частково на загальну суму 579 702,00 грн., що також талонами на 8 010 літрів бензину марки А-92 на суму 220 595,00 грн. та талонів на 1 630 літрів бензину марки АИ-95 на суму 45 672,60 грн., а також довідкою позивача №91-12/12 від 21.01.2019, копія яких також містяться в матеріалах справи.
З урахуванням вищезазначеного, позивач зазначає, що з липня 2018 року відповідач в односторонньому порядку невмотивовано припинив виконувати свої зобов'язання за Договором та у зв'язку із чим позивач направив на адресу відповідача листи від 18.07.2018 за № 0109/414 та від 22.11.2018 за № 0109/697, на які не відповідь позивачеві не надходила.
При цьому, доказів передачі позивачеві товару відповідно до умов Договору та наявних в матеріалах справи талонів на паливо на загальну суму 266 267,60 грн. відповідачем суду не надано.
Статтями 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача щодо своєчасного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з передачі позивачеві товару на виконання умов Договору в повному обсязі, за захистом яких позивач звернувся до суду - порушені відповідачем, а тому, вимога позивача про стягнення з відповідача вартості непоставленого бензину в сумі 266 267, 60 грн. є обґрунтованою та позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Стосовно розподілу судових витрат у справі суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 1 та п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Поряд із тим, згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Між тим, суд звертає увагу позивача на те, що зменшення позивачем розміру позовних вимог є підставою для повернення йому сплаченої суми судового збору згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір", що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. При цьому, зайво сплачена сума судового збору з означених підстав підлягає за клопотанням особи, яка його сплатила.
Відтак, відповідно до положень статті 129 ГПК України та з урахуванням заявленого позивачем зменшення розміру позовних вимог, судові витрати зі сплати позивачем судового збору в сумі 3 994,01 грн. покладаються на відповідача та в іншій частині витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 175, 179, 180, 193, 230, 265 Господарського кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Комунальної установи "Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл НК" (01030, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 5-в; код ЄДРПОУ 41486736) на користь Комунальної установи "Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя" (69035, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 80; код ЄДРПОУ 05498677) вартість непоставленого бензину в сумі 266 267,60 грн. та судовий збір в сумі 3 994, 01 грн. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 10.04.2019 року.
Суддя Ю.О. Підченко