2-4306/08
02 жовтня 2008 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Мазурик О.Ф.
при секретарі Жигун Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Голосіївської районної у місті Києві Ради, третя особа: Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна про знос самочинно побудованих споруд,
В липні 2008 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 з приводу порушеного права власності на земельну ділянку.
В обґрунтування позовних вимог в позові зазначила, що їй на праві власності належить 3/4 частини будинку АДРЕСА_1. Співвласником 1/4 частини цього будинку є ОСОБА_3 Будинок розташований на земельній площею 0, 1000 га, який належить їм на праві приватної власності. Відповідач зняв огорожу яка розділяла їх сад та замість старого гаража під літ. Г самочинно побудував гараж площею 32, 4 кв.м. , сарай літ. К площею 21, 8 кв.м. і сарай літ. Л. Враховуючи те, що ці споруди порушують її право на виділ її частини земельної ділянки і розташовані фактично на її ділянці, вона була змушена звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
Позивач та представник позивача у судовому засіданні підтвердили зазначені в позові обставини, підтримали позовні вимоги, просили суд позов задовольнити, знести самочинно побудований ОСОБА_3 сарай літ. К та зменшити до первісного стану гараж літ. Г по АДРЕСА_1.
У судовому засіданні відповідач позовні вимоги не визнав та пояснив, що позивачка є власником 3/4 а він 1/4 частини будинку НОМЕР_1, розташованого на земельній ділянці яка знаходилась у загальному користуванні. В 1990 році він та позивачка здійснили перебудову будинку, крім того кожний побудував сарай та гараж. З боку ОСОБА_2 до нього не було жодних претензій на протязі 18 років. Просив застосувати позовну давність та відмовити позивачу у задоволенні позову.
У судовому засіданні представник співвідповідача позов не визнав, вважає його не обґрунтованим та таким, що подано з порушенням строку позовної давності, просив відмовити у його задоволенні.
Представник третьої особи - Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна у судове засідання не з'явився, про день та час повідомлений належним чином, надіслав до суду пояснення в яких зазначив, що відповідно до даних реєстрових книг Бюро, реєстрація права власності на нерухоме майно, яке знаходиться по АДРЕСА_1 проведена на 1/4 частину будинку за ОСОБА_3 та на 3/4 частини будинку за
ОСОБА_2 Згідно матеріалів технічної інвентаризації Бюро виявлено об'єкт самовільного будівництва, а саме: прибудова літ. А1, прибудова літ. А2, прибудова літ. а, прибудова літ. а2, гараж літ. Г, сарай літ. К, сарай літ. Л, сарай літ. Е, гараж літ. Н, гараж літ. В. При вирішені даного спору покладався на розсуд суду. Просив слухати справу у його відсутність.
У відповідності до ст. 36 ЦПК України суд вважає за можливе вирішення спору у відсутність третьої особи.
Вислухавши пояснення сторін, свідків, повно та всебічно дослідивши обставини справи та перевіривши наявними у справі письмовими доказами суд дійшов висновку, що заявлений позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Відповідно до земельного законодавства України, зокрема ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на землю чи право користування земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж такої ділянки в натурі (і місцевості) та одержання документа, що посвідчує це право.
Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прв.
Тому при вирішенні вказаного спору необхідно встановити правовий статус спірної земельної ділянки на якій було збудовано самочинні споруди та з'ясовувати, чи було і як саме вирішено питання про межі в зазначеному порядку.
Судом встановлено та не заперечується сторонами у справі, що на праві приватної власності ОСОБА_2 належить3/4 частини, а ОСОБА_3 Ул частина будинку АДРЕСА_1. Будинок розташований на земельній ділянці площею 0, 1000 га.
В 1990 році сторонами у справі за обоюдною згодою, на вказаній земельній ділянці, яка перебувала у загальному користуванні, здійснено самочинне будівництво, а саме: прибудова літ. А1, прибудова літ. А2, прибудова літ.а, прибудова літ. а2, сарай літ. Е, гараж літ. Н, гараж літ. В, гараж літ. Г, сарай літ. К, сарай літ. Л (а.с. 6-15).
Прибудови літ. А1, літ. А2, літ.а узаконено рішенням Московської ради депутатів № 680 від 22.08.1989 року(а.с. 12)
Гараж літ. Г, сарай літ. К, сарай літ. Л збудовані ОСОБА_3 та сарай літ. Е, гараж літ. Н, гараж літ. В збудовані ОСОБА_2 без належного дозволу.
Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку від 21.02.2006 року ОСОБА_2 являється власником земельної ділянки площею 3А від 0, 1000 га у АДРЕСА_1. Співвласником Ул частини вказаної земельної ділянки є ОСОБА_3 (а.с. 16).
В зв'язку з тим, що позивачка звернулась до суду з приводу порушеного права власності на земельну ділянку, яке набула в лютому 2006 року, клопотання відповідача про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню.
Згідно ст. 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Враховуючи, що доказами є будь-які фактичні данні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, суд, керуючись ст. 57 ЦПК України, на підтвердження відсутності поділу земельної
ділянки між власниками, приймає як доказ висновок судової будівельно-течнічної експертизи.
Відповідно до висновку № 10143 судової будівельно - технічної експертизи складеного 21.02.2008 року розділити земельну ділянку АДРЕСА_1 між співвласниками, тобто ОСОБА_2, яка є власником 3/4 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 та ОСОБА_6, який є власником 1/4 частини житлового буднику по АДРЕСА_1 виходячи з розміру часток у праві власності на жилий будинок та земельну ділянку та з урахуванням: порядку користування житловим будником, земельною ділянкою, господарськими будівлями, розташування забудови, вимог нормативної документації, не можливо. Неможливість розподілу обумовлюється значним показником щільності забудови (відношенням площі забудови, якою користується ОСОБА_3 площі земельної ділянки, яку необхідно йому виділити). В зв'язку з вище зазначеним земельну ділянку по АДРЕСА_1 в м. Києві пропонується виділити в загальне користування співвласниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 19-22).
В зв'язку з тим, що судом достовірно встановлено, що земельна ділянка до 2006 року перебувала у сторін в загальному користуванні, суд не приймає до уваги показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про те, що гараж та сарай, збудовані ОСОБА_3 на земельній ділянці позивачки.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Посилання позивачки про порушення права власності на земельну ділянку без встановлення меж земельної ділянки між сторонами у справі не ґрунтуються на вимогах закону.
З огляду на викладене, враховуючи те, що правило ст. 376 ЦК України про знос самочинного будівництва застосовуються, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, коли відповідач не звертався до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво, будівництво здійснено в той час коли земельна ділянка не перебувала у позивача на праві власності, позивачка набула право власності на частину земельної ділянки на якій вже знаходились спірні споруди, земельна ділянка розділена в натурі між власниками після набуття права власності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про знос самочинного будівництва.
На підставі п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, ст. ст. 257, 376 ЦК України, ст. 125, 152 ЗК України, керуючись ст. ст. 3, 11, 57, 60, 212 - 215, 218, 223 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Голосіївської районної у місті Києві Ради про знос самочинно побудованих споруд - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційну скаргу не буде подано у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подання апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.