Справа №2-3719 2008 рік
"11" вересня 2008 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого -судді Іваненко Ю.Г.
при секретарях - Семенович А.В.,
Арнаутові Я.Б.
з участю представника позивача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3
до Київської міської ради, треті особи: Голосіївська районна у м. Києві державна адміністрація, Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, Головне управління земельних ресурсів про безоплатну передачу земельної ділянки у власність,
Позивачка звернулася до суду з позовною заявою до відповідача та третіх осіб про безоплатну передачу земельної* ділянки у власність.
Свої вимоги мотивує тим, що позивачка є власником домоволодіння АДРЕСА_1, що розташоване на земельній ділянці загальною площею 457 кв.м.
01.02.1991 року між позивачкою та Управлінням житлового господарства Печерського району м. Києва було укладено договір №126/1, відповідно до умов якого Печерське УЖГ надало позивачці в строкове користування земельну ділянку та сад, розташований на цій земельній ділянці, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та має загальну площу 467, 63 кв.м.
Згідно чинної на той момент ст. 206 ЦК УРСР 1963 року, в разі продовження користування майном після закінчення строку договору при відсутності заперечень з боку наймодавця договір вважається поновленим на
невизначений строк. Тому, позивачка добросовісно, відкрито і безперервно користувалася даною земельною ділянкою протягом 17 років на умовах постійного користування.
Так, згідно зі ст. 119 ЗК України, позивачка звернулася 26 березня 2006 року до КМР з заявою про передачу вищевказаної земельної ділянки їй у власність, на що отримала відмову з обґрунтуванням, що згідно Генерального плану Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням КМР від 28.03.2002 року №370/1804, територія, на якій розташована зазначена земельна ділянка, за функціональним призначенням належить до зони багатоповерхової забудови, а отже термін користування нею є тимчасовим короткостроковим, до початку використання її за призначенням згідно Генерального плану міста.
Позивачка вважає дану відмову КМР безпідставною, в зв"язку з чим звернулася до суду з позовом про зобов'язання КМР передати ОСОБА_3. безкоштовно у приватну власність земельну ділянку, загальною площею 0, 46763 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2.
Під час розгляду справи позивачка уточнила позовні вимоги та просила суд визнати право власності позивачки за набувальною давністю на земельну ділянку загальною площею 0, 46763 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2.
В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги позивача з підстав викладених в позовній заяві, та уточнення до них, просила їх задовольнити.
Відповідач КМР в судове засідання свого представника не направили, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, надали до суду письмові заперечення до позову та просили слухати справу у відсутності їх представника.
Третя особа Голосіївська РДА в м. Києві в судове засідання свого представника не направили, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, надали до суду клопотання та просили слухати справу у відсутності їх представника.
Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища в судове засідання свого представника не направили, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, просили слухати справу у відсутності їх представника.
Головне управління земельних ресурсів в судове засідання свого представника не направили, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, надали письмові заперечення до позову та просили слухати справу у відсутності їх представника
Суд, вислухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
В даному судовому засіданні, встановлено, що надання земельних ділянок у власність та користування у м. Києві здійснюється у відповідності з Земельним кодексом та рішенням КМР від 14.03.02 №313/1747 „Про затвердження Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами в м. Києві"
Відповідно до ст. 9 ЗК України, розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність
громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок із земель комунальної власності у користування відноситься до повноважень КМР.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Відповідно до ст. 118 ЗК України, та п. 7.1 рішення КМР від 14.03.02 №313/1747 громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та меті її використання.
Подана заява за підписом міського голови або заступника міського голови -секретаря ради в порядку, передбаченому п.п 7.2, 7.3 рішення КМР від 14.03.02 №313/1747, направляється до управління земельних ресурсів для опрацювання у встановленому порядку. Особа передає до управління земельних ресурсів письмову згоду землекористувача на вилучення земельної ділянки або її частини (у разі якщо намічувана для відведення ділянка потребує такого вилучення); ксерокопію паспорта громадянина; довідку про склад сім"ї (форма 3), якщо ділянка передбачається для житлового будівництва.
Так, як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, а саме заявою позивачки від 26.03.2008 року, позивачка звернулася до КМР з заявою про передачу безоплатно у власність земельної ділянки загальною площею 0, 46763 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2.
Головним управлінням земельних ресурсів було надано відповідь №03-480/14539 від 17.04.08, відповідно до якої, згідно Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням КМР від 28.03.02 №370/1804, територія, на якій розташована зазначена земельна ділянка, за функціональним призначенням належить до зони багатоповерхової забудови.
Відповідно до п. 2 ст. 22 ЗУ „Про столицю України - місто-герой Київ", КМР має право визначати особливості землекористування.
Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 ЗУ „Про місцеве самоврядування в Україні", вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин є виключно компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.
Так, в уточненнях до позовної заяви, позивачка просить суд визнати за нею право власності на спірну земельну ділянку за набувальною давністю.
Однак, відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Отже, обов"язковою умовою набуття права власності за набувальною давністю є добросовісне заволодіння чужим майном. Так, позивачем здійснювалося володіння земельною ділянкою на АДРЕСА_2 без законної підстави, виходячи з наступного.
Позивач у підтвердження своїх вимог посилається на те, що 01.02.1991 року між позивачкою та Управлінням житлового господарства Печерського району м. Києва було укладено договір №126/1, відповідно до якого Печерське УЖГ надало ОСОБА_3. в строкове користування до січня 1992 року земельну ділянку, загальною площею 467, 63 кв.м. на АДРЕСА_2.
Відповідно до ст. 18 Земельного кодексу України 1990 року, який діяв на момент укладення договору №126/1 відносить надання земельних ділянок для будь-яких потреб у межах міста до компетенції Міської ради народних депутатів.
Відповідно до п. 17 ч. 2 ст. 19 ЗУ „Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" від 07.12.1990 року №533-ХП, що був чинний на момент укладення договору №126/1 між позивачкою та УЖГ Печерського району м. Києва, регулювання земельних відносин відповідно до законодавства належить до виключної компетенції пленарних засідань Рад народних депутатів.
Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону витупає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Таким чином, Печерське УЖГ не може виступати орендодавцем спірної земельної ділянки.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до ст. ст. 24, 25 ЗК України 1990 року, право тимчасового користування землею (в тому числі і на умовах оренди) оформляється договором та посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, районними, міськими Радами народних депутатів.
Відповідно до ст. 22 ЗКУ 1990 року та п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 27.06.01 №02-5/743 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов"язаних із захистом права власності на землю і землекористування", та ст. ст. 125, 126 ЗКУ, право власності на землю або право користування земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Витяг з бази даних земельного кадастру не посвідчує право користування земельною ділянкою.
Відповідно до ч. 3 ст. 28 рішення КМР від 15.07.04 №457/1867 „Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в м. Києві" приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
В порушення вищезазначених нормативно-правових актів позивач не оформив право користування земельною ділянкою, а отже, самовільно її займає.
Відповідно до Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого Постановою КМУ від 25.12.1998 року №2073, державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права на оренди земельних ділянок, і проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки.
Факт державної реєстрації засвідчується гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи. Печатка та підпис ставляться на всіх примірниках договору оренди (суборенди).
Договір №126/1 від 01.02.1991 року оренди земельної ділянки не пройшов процедури державної реєстрації в Київській міській державній адміністрації, у зв"язку з чим, не відповідає вимогам чинного законодавства.
Крім того, відповідно до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про набувальну давність поширюється на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.
Отже, на випадок, коли володіння майном почалося більше, аніж на три роки до набрання чинності ЦК України, набувальна давність не застосовується.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а тому задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись рішенням КМР від 14.03.02 №313/1747 „Про затвердження Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами в м. Києві", Роз'ясненням Вищого арбітражного суду від 27.06.01 №02-5/743 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов"язаних із захистом права власності на землю і землекористування", рішення КМР від 15.07.04 №457/1867 „Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в м. Києві", ст. 22 Закону України „Про столицю України - місто-герой Київ", ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 19 ЗУ „Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" від 07.12.1990 року №533-ХП, ст. ст. 3, 9, 116, 118, 125, 126 Земельного кодексу України, ст. 18, 22, 24, 25 Земельного кодексу України 1990 року, ст. 92, 203, 344 Цивільного кодексу України, 10, 57, 58, 88, 195, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218, ЦПК України, суд -
В задоволені позовних вимог ОСОБА_3 до Київської міської ради, треті особи: Голосіївська районна у м. Києві державна адміністрація, Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, Головне управління земельних ресурсів про
безоплатну передачу земельної ділянки у власність - відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом