Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа 511/173/19
Номер провадження: 1-кп/511/90/19
10 квітня 2019 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі: головуючого судді - ОСОБА_1
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
законного представника потерпілої - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Роздільна Одеської області кримінальне провадження №12018160390000821 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 10.08.2018 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Роздільна Одеської області, громадянина України, офіційно не працюючого, не одруженого, з середньою освітою, офіційно не зареєстрованого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.164 КК України,
Обвинувачений ОСОБА_4 згідно виконавчого листа Роздільнянського районного суду Одеської області від 20.12.2016 у справі № 511/1888/16-ц, зобов'язаний виплачувати аліменти на утримання своєї дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частини з усіх видів заробітку та доходів щомісячно, починаючи з 17.08.2016 до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Починаючи з серпня 2016 року по теперішній час, обвинувачений ОСОБА_4 з метою злісного ухилення від сплати встановлених рішенням суду від 20.12.2016 року аліментів на утримання своєї дитини ОСОБА_7 , будучи працездатним, не працював та для постійного працевлаштування до установ Державної служби зайнятості України не звертався , відмовлявся в добровільному порядку сплачувати грошові кошти на утримання дитини.
Внаслідок тривалого злісного ухилення від сплати аліментів ОСОБА_4 , станом на 31.12.2018 утворилася заборгованість по аліментам на загальну суму 46 004, 30 грн. на користь стягувана ОСОБА_6 .
Обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчинені злочину визнав повністю, підтвердив фактичні обставини справи та пояснив, що дійсно з нього рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 20.12.2016 року на користь ОСОБА_6 стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів), щомісячно, починаючи з 17.08.2016 до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Однак він офіційно не працює , лише допомагаю батьку в автомастерській, тому і не мав змоги сплачувати аліменти на утримання свого сина своєчасно. Жодних спроб погасити заборгованість по аліментам до теперішнього часу не вчинив, але має намір своєчасно сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_8 у майбутньому.
В судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_6 , суду пояснила, що дійсно її колишній чоловік ОСОБА_4 повинен сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_8 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів), щомісячно, починаючи з 17.08.2016 до досягнення сином повноліття, але він від їх сплати ухиляється, в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 46004,30 грн, яка до теперішнього часу не погашена.
Таким чином показання обвинуваченого ОСОБА_4 повністю відповідають фактичним обставинам справи, які він не оспорює.
Враховуючи дані обставини, за погодженням всіх інших учасників процесу, суд визнав не доцільним дослідження доказів та тих обставин справи, які ніким не оспорюються та роз'яснивши положення ст. 349 ч.3 КПК України, обмежився допитом обвинуваченого, представника потерпілої та дослідженням матеріалів справи, що характеризують особу обвинуваченого, оскільки істинність, добровільність та правдивість його позиції у суду сумнівів не викликає.
Дослідивши та оцінивши вказані обставини справи в їх сукупності, суд кваліфікує дії обвинуваченого за ст. 164 ч. 1 КК України та вину його у вчиненні даного злочину вважає повністю доведеною, оскільки обвинувачений дійсно злісно ухилявся від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).
Вина обвинуваченого підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.к.п.43 ) , заявою представника потерпілого ОСОБА_6 ( а.к.п.44) , копією рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 20.12.2016року №511/1888/16 (а.к.п.45) ; свідоцтвом про народження дитини ОСОБА_7 . серія НОМЕР_1 ( а.к.п.46) , виконавчий лист по справі № 511/1888/16-ц (а.к.п.47), розміром заборгованності ( А.к.п.51 ) , довідками лікарів про те , що обвинувачений на обліку у психіатра та нарколога не пребуває ( а.к.п. 55-56) , довідкою про відсутність судимості ( а.к.п.53 )
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, згідно з вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" враховує позицію потерпілого, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Зазначене узгоджується із положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції" і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У п. 113 рішення ЄСПЛ в справі "Коваль проти України" від 19.10.2006 року, суд наголосив, що "основна мета статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рамках кримінального провадження забезпечити справедливий розгляд справи судом, який встановить обґрунтованість "будь - якого кримінального обвинувачення".
У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, що відноситься до злочину невеликої тяжкості ( ст.12 КК України ), особу обвинуваченого , його відношення до вчиненого , його поведінку та враховує ті обставини, що він характеризується задовільно за місцем проживання (а.к.п. 54 ) , на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває (а.к.п. 55-56 ) і є особою раніше не судимою (а.к.п. 53 ).
Суд також враховує, що ОСОБА_4 вину визнав повністю, каявся у скоєнному, але суд на превеликий жаль не побачив щире каяття у вчиненому, обвинувачений не намагався погасити суму боргу ( навіть частково) . Вказане дає суду підстави для застосування покарання з іспитовим строком , що буде достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлено.
Згідно наданої суду усної досудової доповіді органу пробації стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 орган пробації прийшов до висновку, що виправлення обвинуваченого можливо без застосування покарання у виді позбавлення або обмеження волі, ризик вчинення повторного злочину середній.
Таким чином, з урахуванням конкретних обставин справи, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, враховуючи обставини, які пом'якшують покарання, якими відповідно до ст. 66 КК України, є зокрема і визнання вини обвинуваченим , на підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати обвинуваченому покарання у виді обмеження волі, як то передбачено санкцією ст.164 ч.1 КК України.
У відповідності до ст. 174 ч. 4 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Цивільний позов по справі не заявлявся, може бути заявлений в порядку цивільного судочинства після набрання вироком законної сили . Запобіжний захід не обирався.
Речові докази, відсутні.
Керуючись ст.ст. ч. 4 ст. 174, ч.11 ст.182, ч.5 ст. 194, 349ч.3, 368, 369-371, 373-376 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України і призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені п.1, п.2 ч.1 п.2 ч.2 ст.76 КК України:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, або навчання ;
-не виїзжати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речові докази по справі відсутні. Цивільний позов не заявлявся. Судові витрати по справі відсутні. Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Роздільнянський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя: ОСОБА_1