Іменем України
03 квітня 2019 року
м. Одеса
Справа № 521/21166/18
Провадження № 2/521/1465/19
Малиновський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого - судді Гуревського В.К.
за секретаря - Ардаковська А.О.,
Учасники справи:
Позивач - Військова частина НОМЕР_1
Представник - Гогоман О.В.
Відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -
До Малиновського районного суду м. Одеси звернулась з позовом Військова частина НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , про стягнення заборгованості за комунальні послуги в розмірі 16856,74 гривень, за користування житловим приміщенням в тимчасовому гуртожитку військової частини НОМЕР_1 , розташованому в вивільненій будівлі № НОМЕР_2 військового містечка № НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_3 , та судові витрати віднести на рахунок боржника, посилаючись на таке.
Позивач зазначає, що відповідно ст. ст. 1, 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. Міністерство оборони України, як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює yпpaвління військовим майном.
Крім того, позивач зазначає, що згідно ст. ст. 3, 4 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" майно, з моменту надходження до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною, набуває статусу військового майна. У військовій частині НОМЕР_1 , виникли обставини, які вимагають звернення до суду з цією позовною заявою.
Боржнику, ОСОБА_1 , за відсутності житлової площі у військовій частині НОМЕР_4 , було надано у тимчасове використання житлове приміщення в вивільненій будівлі № НОМЕР_2 військового містечка № НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_1 , розташованому за адресою: АДРЕСА_3 , згідно договорам №76 від 02.01.7011 року та №70 від 02.01.2013 року (термін дії договору закінчився 02.01.2018 року).
У зв'язку з невиконанням боржником ОСОБА_1 вищезазначених договорів 01.08.2016 р. військова частина НОМЕР_5 звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 18.07.2017 року по справі №521/13151/16-ц позовні вимоги військової частини НОМЕР_1 задоволені в повному обсязі, зобов'язано стягнути з боржника ОСОБА_1 заборгованість за комунальні послуги в розмірі 21 539,81 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 1378 грн.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням боржником була подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Одеської області.
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 03.04.2018 року по справі №521/13151/16-ц апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, рішення Малиновського районного-суду м. Одеси від 18.07.2017 по справі №521/13151/16-ц залишено без змін.
Порядок користування казармами - будівлями, розташованими на територіях військових містечок, які переобладнані для тимчасового проживання військовослужбовців та не зареєстровані в органах місцевого самоврядування як об'єкти житлового фонду регламентується Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380.
Відносини щодо надання комунальних послуг, а також їх компенсації регулюються ст. ст. 127-132 Житлового кодексу УРСР, Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 № 2189-VIII (далі - Закон № 2189-VIII), Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" від 12 липня 2005р. №560. Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типовим договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005р. № 630.
Відповідно до П.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. №572, вбачається, що власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. В свою чергу відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлює, що Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
В порушення вищезазначених норм чинного законодавства України та вимог пункту 3.2. договору №70 від 02.01.2013 року боржник не вносив плату за спожиті комунальні послуги, що призвело до утворення заборгованості в загальній сумі 37363,69 грн. з яких; заборгованість, яка була присуджена рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 18.07.2017 року по справі №521/13151/16-ц 22917,81 грн. (за весь період сплачено лише 2410,86 грн.) та заборгованість за спожиті комунальні послуги станом на 01.12.2018 складає 16856 (шістнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят шість) грн., 74 коп., що підтверджується довідкою щодо заборгованості за спожиті комунальні послуги виданою фінансово- економічною службою військової частини НОМЕР_1 . Тобто, на момент подачі позову за боржником ОСОБА_1 рахується заборгованість за спожиті комунальні послуги в розмірі 16856,74 грн.
Термін дії договору №70 від 02.01.2013 закінчився 02.01.2018 року, але боржник ОСОБА_1 продовжуючи проживати у займаному приміщенні ухиляється від укладання нового договору. Відповідно до приписів ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
В свою чергу, боржник ОСОБА_1 добровільно не сплачує заборгованість за спожиті комунальні послуги. Заборгованість погашається лише примусовим виконанням через відділи Державної виконавчої служби, тому військова частина НОМЕР_1 змушена звертатися до суду для погашення заборгованості за спожиті комунальні послуги.
За змістом частини першої статті 901 частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
Відповідно до п.2 ч. 3 статті 4 Закону України "Про житлово- комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін /тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону;
Відповідно до приписів п.5 ч.2 статті 7 Закону України "Про житлово- комунальні послуги" № 2189-УІП визначені обов'язки споживача. Зокрема, обов'язком споживача є оплата наданих житлово-комунальних послуг за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно зі змісту ст.9 Закону "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VIII Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених статтею 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Статтею 68 Житлового кодексу УРСР визначено, що наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата в будинках державного та громадського житлового фонду вноситься щомісяця в строки, встановлені Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 525 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються.
Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного Кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Враховуючи те, що військова частина НОМЕР_1 є посередником між мешканцями та комунальними підприємствами, які надають послуги з утримання будинку та прибудинкової території, є виконавцем і колективним споживачем таких послуг (робіт). Протягом усього часу проживання переважна більшість мешканців військового містечка своєчасно та в повному обсязі сплачують на рахунок військової частини НОМЕР_1 щомісячний платіж за надані житлово-комунальні послуги.
В свою чергу, існування зазначеної заборгованості негативно впливає на стан розрахунків вказаної військової частини з відповідними комунальними службами (установами) м. Одеси, що може привести до нарахування штрафних санкцій.
Виходячи з викладеного, представник військової частини НОМЕР_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 суму заборгованості за житлово-комунальними послугами у розмірі 16856,74 гривень.
Відповідач заперечував проти позову, надав до суду відзив на позов, який обґрунтовано наступним.
Відповідач заперечує що він є платником податків та має реєстраційного номера облікової картки платника податків НОМЕР_6 , так як є військовослужбовцем. Погоджується, що будівля №35 військового містечка № НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_3 має статус вивельної будівлі. Зазначає, що юридичного статусу гуртожитку дана будівля не має та називається так лише умовно.
Відповідач вважає, що посилання позивача на Постанову від 03.06.1986 №208 «Про затвердження примірного положення про гуртожитки» не має братись судом до уваги, в зв'язку з тим, що вона втратила чинність (згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2015 року № 582).
Спірні взаємовідносини врегульовано наказом Міністра оброни України №737 від 11.06.2011 “Інструкція про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями” чинним на той час, а саме п.6 Надання місць у спеціально пристосованих казармах, переобладнаних будівлях і спорудах для проживання військовослужбовців, працівників ЗС України та членів їх сімей.
Також зазначаю, що 25 квітня 2018 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси шлюб між Відповідачем та ОСОБА_2 розірвано. Відповідно до рішення в тимчасовому гуртожитку розташованому в вивільненій будівлі № НОМЕР_2 військового містечка АДРЕСА_4 залишились проживати ОСОБА_2 та син ОСОБА_3 .
Відповідач зазначає, що з 25.04.2018 по теперішній час проживає за адресою: АДРЕСА_5 .
Наявність заборгованості за комунальні послуги перед балансоутримувачем (квартирно-експлуатаційним органом м. Одеси) будівлі № 35 військового містечка № НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 ) до 25 квітня 2018 року відповідач визнає.
Враховуючи вищенаведене відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними.
Відповідач також зазначив, що відповідно позовної заяви термін дії договору №70 від 02.01.2013 про представлення у тимчасове використання житлового приміщення в вивільненій будівлі № НОМЕР_2 військового містечка № НОМЕР_3 кімнаті №3 закінчився 02.01.2018 р.
Статтями 20, 21 Закону України №1875-VI визначені обов'язки виконавця щодо підготовки та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Позивач 07.03.2019 запропонував укласти новий договір від 02.01.2019 року про представлення у тимчасове використання житлового приміщення в вивільненій будівлі №35 військового містечка № НОМЕР_3 кімнаті №3.
Крім того, відповідач зазначає, що 14.03.2018 року у зв'язку з порушенням посадовими особами військової частини НОМЕР_1 п.6.2-6.4 наказу Міністра оброни України №737 від 11.06.2011 “Інструкція про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями” надав рапорт Позивачу з проханням відпрацювати (згідно з чинним законодавством) та надати на підпис саме Договір на оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв, як того вимагає відповідний наказ, та не вимотати укладання жодним чином не визначеного договору про представлення у тимчасове використання житлового приміщення.
Відповідно п.6.2 наказу Міністра оброни України №737 від 11.06.2011 року «військовослужбовці офіцерського складу укладають з балансоутримувачем будівлі договір на оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв, та компенсують військовій частині вартість отриманих ними комунальних послуг і спожитих енергоносіїв за тарифами для населення. Військовослужбовці рядового, сержантського та старшинського складу військової служби за контрактом, які не перебувають у шлюбі та проживають у казармах і переобладнаних будівлях, оплату такої компенсації не здійснюють».
Позивач у своєї відповіді від 05 квітня 2018 року вих. № 350/304/14/923/пс, для укладання договору на оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв запропонував звернутись до КЕВ м. Одеси, як до балансоутримувача, зазначивши, що Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року №529 договір на оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв укладається між виконавцем та наймачем житлового приміщення.
У зв'язку з розлученням. Відповідач до КЕВ м. Одеси не звертався, так як більше не проживав у тимчасовому гуртожитку, а старший солдат ОСОБА_2 з 25.04.2018 р. відноситься до категорії військовослужбовцем які не перебувають у шлюбі, тому не повинна здійснювати компенсацію комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.
Відповідач зазначає, що з вищенаведеного вбачається, що саме позивач відмовився укладати договір на оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв, як того вимагає наказ Міністра оброни України №737 від 11.06.2011, а замість цього вимагав підписання договору про представлення у тимчасове використання житлового приміщення якій не визначений жодним чином, та запропонував звернутись балансоутримувача будівлі № 35 військового містечка № НОМЕР_3 а саме КЕВ м. Одеси для укладання договору на оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.
Відповідно до п.6.13 наказу Міністра оброни України №737 від 11.06.2011 здійснення представництва в судових органах покладається на орган, на балансі якого перебуває будівля, в даному випадку КЕВ м. Одеси. Військова частина НОМЕР_1 не є належним позивачем у справі стягнення заборгованості за комунальні послуги.
Відповідач просив суд, з урахуванням викладеного, визнати військову частину НОМЕР_1 не належним позивачем у справі стягнення заборгованості за комунальні послуги з Відповідача після закінчення терміну дії договору №70 від 02.01.2013, а саме з 02.01.2018 р.
Представник військової частини НОМЕР_1 у судовому засідання підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі за викладених обставин. Надав суду заперечення проти наданого суду відзиву позивача, не погоджується з ним в повному обсязі, обґрунтовуючи свою позицію наступним.
Відповідач посилається на Наказ Міністра оборони України №737 від30.11.2011 який втратив чинність 16.10.2018 р. на підставі Наказу Міністерства оборони № 380 від 31.07.2018 р., тому посилання відповідача на приписи Наказу Міністра оборони України №737 від 30.11.2011 р. є необґрунтованими.
На момент подання позовної заяви про стягнення заборгованості за комунальні послуги командуванню військової частини НОМЕР_1 не було відомо про зміну сімейного стану відповідача. Дана інформація стала відома після ознайомлення зі змістом відзиву на позовну заяву (вх.№400 від 04.02.2019 р.).
Відповідно до п. 13, глави 6 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затверджено наказом Міністерства оборони України від31.07.2018 №380 у разі зміни у військовослужбовця складу сім'ї військовослужбовець доповідає про це командиру військової частини письмовим рапортом та надає копії відповідних документів. В порушенні вимог п.13, глави 4 Інструкції з організації забезпеченнявійськовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затверджено наказом Міністерства оборони України від№380 вищезазначена процедура відповідачем дотримана не була, а саме відповідачем належним чином не було повідомлено командування військової частини про зміну складу сім'ї та кількість проживаючих у вивільненій будівлі № НОМЕР_2 військового містечка № НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до п.5. глави 4 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затверджено наказом Міністерства оборони України від31.07.2018 №380 у разі відсутності службових жилих приміщень виділяють спеціально пристосовані казарми, які розташовані на території військової частини, для тимчасового проживання військовослужбовців та не зареєстровані в виконавчих органах місцевого самоврядування як об'єкт житлового фонду.
Відповідно до п. 25 глави 4 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затверджено наказом Міністерства оборони України від31.07.2018 №380 підлягають виселенню із службового жилого приміщення (зі службової жилої площі) без надання іншого жилого приміщення колишні члени сім'ї військовослужбовця, які залишилися проживати у ньому після розірвання шлюбу (у двомісячний строк з дня розірвання шлюбу).
Старший солдат ОСОБА_2 до моменту розірванню шлюбу в кімнаті №3 військового містечка № НОМЕР_3 в вивільненій будівлі № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_3 мешкала як член сім'ї військовослужбовця підполковника ОСОБА_1 .
Після розірванню шлюбу старший солдат ОСОБА_2 процедуру передбачену п. 6 глави 4 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затверджено наказом Міністерства оборони України від31.07.2018 №380 дотримано не було, а саме старший солдат ОСОБА_2 не звернулася з письмовим рапортом до командира військової частини про забезпечення службовим жилим приміщенням.
Так як рішення командуванням військової частини про виділенням службового жилого приміщення старшому солдату ОСОБА_2 не приймалось, тому сплата за комунальні послуги нараховувалась на всіх членів сім'ї.
Для отримання пільги на безоплатне проживання в спеціально пристосованих казармах, передбаченої п. 2 глави 4 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380 старшому солдату ОСОБА_2 необхідно дотриманню процедури передбаченої п. 6 глави 4 вищезазначеної Інструкції.
Відповідач посилається на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2018, яким шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано та стверджує, що вищевказане рішення встановлює місце проживання ОСОБА_2 та сина ОСОБА_3 в тимчасовому гуртожитку, розташованому в вивільненій будівлі № НОМЕР_2 військового містечка № НОМЕР_3 кімната АДРЕСА_6 залишились проживати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .. Натомість в рішенні Приморського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2018 р. зазначено, що позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити, розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 а дитина після розірвання шлюбу залишається на вихованні у матері. Тому дане посилання відповідача є безпідставним.
На підставі вищевикладеного можна дійти висновку, що не визнання відповідачем заборгованості за спожитікомунальні послуги єбезпідставними, оскільки у військової частини НОМЕР_1 були обґрунтовані підстави для нарахування оплати за спожиті комунальні послуги на всіх членів сім'ї.
Тимчасовий гуртожиток вивільненої будівлі №35 військового містечка № НОМЕР_3 був переданий КЕВ м. Одеси військовій частині НОМЕР_1 у відповідальну експлуатацію, тому військова частина НОМЕР_1 є посередником між мешканцями та комунальними підприємствами, які надають послуги з утримання будинку та прибудинкової території, є виконавцем і колективним споживачем таких послуг (робіт). Оплата комунальних послуг та енергоносіїв здійснюється військовою частиною в межах кошторисних призначень на відповідний рік.
Відповідно до ч. 4 п. 5 глави 4 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від31.07.2018 р. № 380 у разі розміщення одружених військовослужбовців, осіб офіцерського складу та членів їх сімей оплата комунальних послуг та енергоносіїв здійснюється відповідно до укладених з ними договорів, у таких випадках відшкодування коштів військовій частині, витрачених на оплату комунальних послуг та енергоносіїв, проводить військовослужбовець за тарифами для населення. Згідно до приписів ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" Споживач не звільняється від оплати житлово- комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
На момент подання позовної заяви про стягнення заборгованості за комунальні послуги командуванню військової частини НОМЕР_1 не було відомо про зміну сімейного стану відповідача. Дана інформація стала відома після ознайомлення зі змістом відзиву на позовну заяву (вх.№400 від 04.02.2019 р.).
Відповідно до п. 13, глави 6 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затверджено наказом Міністерства оборони України від31.07.2018 №380 у разі зміни у військовослужбовця складу сім'ї військовослужбовець доповідає про це командиру військової частини письмовим рапортом та надає копії відповідних документів. В порушенні вимог п.13, глави 4 Інструкції з організації забезпеченнявійськовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затверджено наказом Міністерства оборони України від№380 вищезазначена процедура відповідачем дотримана не була, а саме відповідачем належним чином не було повідомлено командування військової частини про зміну складу сім'ї та кількість проживаючих у вивільненій будівлі № НОМЕР_2 військового містечка № НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до п.5. глави 4 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затверджено наказом Міністерства оборони України від31.07.2018 №380 у разі відсутності службових жилих приміщень виділяють спеціально пристосовані казарми, які розташовані на території військової частини, для тимчасового проживання військовослужбовців та не зареєстровані в виконавчих органах місцевого самоврядування як об'єкт житлового фонду.
Відповідно до п. 25 глави 4 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затверджено наказом Міністерства оборони України від31.07.2018 №380 підлягають виселенню із службового жилого приміщення (зі службової жилої площі) без надання іншого жилого приміщення колишні члени сім'ї військовослужбовця, які залишилися проживати у ньому після розірвання шлюбу (у двомісячний строк з дня розірвання шлюбу).
Старший солдат ОСОБА_2 до моменту розірванню шлюбу в кімнаті №3 військового містечка № НОМЕР_3 в вивільненій будівлі № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_3 мешкала як член сім'ї військовослужбовця підполковника ОСОБА_1 .
Після розірванню шлюбу старший солдат ОСОБА_2 процедуру передбачену п. 6 глави 4 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затверджено наказом Міністерства оборони України від31.07.2018 №380 дотримано не було, а саме старший солдат ОСОБА_2 не звернулася з письмовим рапортом до командира військової частини про забезпечення службовим жилим приміщенням.
Так як рішення командуванням військової частини про виділенням службового жилого приміщення старшому солдату ОСОБА_2 не приймалось, тому сплата за комунальні послуги нараховувалась на всіх членів сім'ї.
Таким чином відповідач зобов'язаний компенсувати військовій частині НОМЕР_1 заборгованість на загальну суму 16 856,74 грн за спожиті комунальні послуги.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 (р/р НОМЕР_7 , код НОМЕР_8 , МФО 820172, Державна казначейська служба) заборгованість за спожиті комунальні послуги врозмірі 16856 (шістнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят шість) грн., 74 коп. за користування житловим приміщенням в тимчасовому гуртожитку військової частини НОМЕР_1 , розташованому в вивільненій будівлі № НОМЕР_2 військового містечка № НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_3 .
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити із задоволенням позову. Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі представлених позивачем письмових доказів.
Судом встановлено, що 02 січня 2011 року у місті Одесі між військовою частиною НОМЕР_1 - з однієї сторони, та ОСОБА_1 - з іншої сторони, був укладений договір №76, відповідно до умов якого відповідачу надано у тимчасове користування житлове приміщення у вивільненій будівлі № НОМЕР_2 військового містечка № НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_1 , розташованому за адресою: АДРЕСА_3 .
Також, 02 січня 2013 року у місті Одесі між військовою частиною НОМЕР_1 - з однієї сторони, та ОСОБА_1 - з іншої сторони, був укладений договір №70, відповідно до умов якого відповідачу надано у тимчасове користування житлове приміщення у вивільненій будівлі № НОМЕР_2 військового містечка № НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_1 , розташованому за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до умов договору наймач ОСОБА_1 зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату за проживання та комунальні послуги.
Судом встановлено, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 18.07.2017 року (справа № 521/13151/16-ц), позовні вимоги військової частини НОМЕР_1 задоволені в повному обсязі, зобов'язано стягнути з боржника ОСОБА_1 заборгованість за комунальні послуги в розмірі 21 539,81 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 1378 грн.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням боржником була подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Одеської області.
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 03.04.2018 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, рішення Малиновського районного-суду м. Одеси від 18.07.2017 по справі №521/13151/16-ц залишено без змін.
Згідно довідки щодо заборгованості за спожиті комунальні послуги ОСОБА_1 станом на 05.12.2018 року, згідно з договором №70 від 02 січня 2013 року, заборгованість станом на 01.08.2017 року складала 22917,81 гривень.
Постановою державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 07.09.2018 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 521/13151/16-ц виданого Малиновським районним судом м. Одеси від 30.08.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 , на користь військової частини НОМЕР_1 , заборгованість у розмірі 22917,81 гривень.
Зі змісту означеної довідки щодо заборгованості за спожиті комунальні послуги ОСОБА_1 , заборгованість за спожиті комунальні послуги станом на момент подачі позову до суду, а саме на 13.12.2018 року складає 16856,74 гривні.
Згідно ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
В силу ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі Типового договору.
Згідно ст. 68 Житлового кодексу УРСР, Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковими територіями, затверджених Кабінетом Міністрів України від 08 жовтня 1992 року, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено обов'язок споживача комунальних послуг щомісячно вносити плату за комунальні послуги.
На підставі ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено обов'язок виконавця послуг підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг із визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
При цьому, обов'язок власника квартири укласти договір про надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачено також п.7 Правил користування приміщенням житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №572 від 08 жовтня 1992 року.
Як передбачає ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Згідно ст. 67 ЖК УРСР плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Як зазначає ст. 611 ч.1 п.1 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За встановлених у судовому засіданні обставин та досліджених доказів, суд вважає вимоги позивача законними й обґрунтовано та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. ст. 133, 141 ЦПК України та згідно Закону України "Про судовий збір", з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 1762,00 грн. понесених ним та документально підтверджених судових витрат.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 9-13, 76-83, 95, 128-131, 133, 141, 211, 247, 263-265, 268, 272, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, СУД -
Позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрований: АДРЕСА_7 , проживає: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_8 , р/р НОМЕР_7 , код НОМЕР_8 , МФО 820172, Державна казначейська служба) заборгованість за спожиті комунальні послуги в розмірі 16856 (шістнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят шість) грн. 74 коп. за користування житловим приміщенням в тимчасовому гуртожитку військової частини НОМЕР_1 , розташованому у вивільненій будівлі № НОМЕР_2 військового містечка № НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_3 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 судовий збір у розмірі 1762,0 грн.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 09 квітня 2019 року.
СУДДЯ: Гуревський В.К.