Справа № 521/6029/19
Номер провадження:1-кс/521/2736/19
09 квітня 2019 року слідчий суддя Малиновського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора Одеської місцевої прокуратури № 2 - ОСОБА_3 , захисника - адвоката - ОСОБА_4 , підозрюваної - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі клопотання слідчого СВ Хмельницького ВП Малиновського ВП в місті Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 погодженого з прокурором Одеської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки Одеської області, Тарутинського району, смт Тарутине, громадянки України, незаміжньої, офіційно не працевлаштованої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , мешкаючої: АДРЕСА_2 раніше не судимої, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, -
З клопотання слідчого та доданих до нього матеріалів вбачається, що 07 квітня 2019 року приблизно о 01 годині 45 хвилин, ОСОБА_5 , будучи заздалегідь обізнаною про те, що за місцем мешкання її двоюрідного брата ОСОБА_7 , затриманого 06 квітня 2019 року за підозрою у скоєнні розбійного нападу, а саме за адресою: АДРЕСА_3 відбудеться обшук, завчасно прибула до приміщення зазначеної квартири з метою приховання речей, які заборонені в обігу законодавством України.
В подальшому ОСОБА_5 діючи умисно, усвідомлюючи характер суспільно небезпечного діяння та наслідки його настання, зайшла в приміщення квартири розташованої на дев'ятому поверсі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , з якої з метою приховання речей, які заборонені в обігу законодавством України, руками винесла на подвір'я будинку АДРЕСА_4 до сміттєвого баку два предмети зовні схожі на гранати обмотані прозорою поліетиленовою стрічкою та один предмет обмотаний прозорою поліетиленовою стрічкою зовні схожий на запал для гранати. Однак дії ОСОБА_5 були припинені на подвір'ї будинку співробітниками поліції, які прибули до вказаної адреси з метою проведення обшуку у зазначеній квартирі, та помітивши це, затримали останню на місці скоєння злочину з двома предметами в руках зовні схожими на гранати обмотаними прозорою поліетиленовою стрічкою та одним предметом обмотаним прозорою поліетиленовою стрічкою зовні схожим на запал для гранати.
В ході огляду місця події 07 квітня 2019 року, а саме подвір'я будинку АДРЕСА_4 біля сміттєвих баків було виявлено та вилучено вказані два предмети зовні схожі на гранати обмотані прозорою поліетиленовою стрічкою та один предмет обмотаний прозорою поліетиленовою стрічкою зовні схожий на запал для гранати.
Згідно акту перевірки об'єкта на наявність вибухових пристроїв, вибухових речовин або конструктивно схожих на них предметів № 225 від 07 квітня 2019 року спеціалістів-вибухотехніків ГУНП в Одеській області - в руках ОСОБА_5 виявлено два згортки з двома корпусами гранат РГД-5 з маркуванням /\-192-78-Т та /\-19-85Т, згорток з запалом УЗРГМ-2 з маркуванням 141-85 УЗРГМ-2 583, які відносяться до категорії боєприпасів.
За даним фактом Хмельницьким ВП Малиновським ВП в місті Одесі ГУНП в Одеській області розпочато досудове розслідування, про що до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 квітня 2019 року внесені відповідні відомості про вчинене кримінальне правопорушення за номером 12019161470000523.
07 квітня 2019 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
09 квітня 2019 року слідчий СВ Хмельницького ВП Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , звернувся до суду з клопотанням, яке погоджено з прокурором Одеської місцевої прокуратури № 2, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , яка підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
Слідчий у своєму клопотанні просив застосувати відносно підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи клопотання наявністю ризиків, передбачених п.п.1,4 та 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, підозрювана розуміючи, що у разі визнання її судом винною їй може бути призначення покарання, пов'язане з реальним позбавленням волі, тому вона може мати намір уникнути кримінальної відповідальності, не прибути до слідчого, прокурора чи суду, ОСОБА_5 , також може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тобто встановленню об'єктивної істини у кримінальному провадженні, стосовно особи яка передала їй вилучені заборонені в обігу предмети, місця їх знаходження/придбання, у разі звільнення підозрюваної з місць попереднього ув'язнення на даному етапі досудового розслідування, існує реальний ризик втрати речових доказів, інших вилучених з обігу предметів за місцем її проживання, де ще не проведено обшуки, таким чином, підтверджується ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, крім того, вказані вибухові пристрої, враховуючи мету їх носіння, могли бути використані підозрюваною у якості знаряддя вчинення інших злочинів, що підтверджується ризик того, що ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання слідчого, оскільки вважав мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право слідчому судді на застосування найбільш суворого заходу.
Адвокат заперечував проти задоволення клопотання та просив слідчого суддю обрати ОСОБА_5 більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Підозрювана ОСОБА_5 заперечувала проти застосування до неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому, погодившись з думкою адвоката.
Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши доводи, якими обґрунтовується клопотання, а також документи надані стороною обвинувачення та захисту, які містяться у матеріалах справи, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2)наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3)недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У судовому засіданні встановлено, що слідчим СВ Хмельницького ВП Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019161470000523 від 07 квітня 2019 року, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
У рамках зазначеного кримінального провадження 07.04.2019 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України за викладених вище обставин.
07 квітня 2019 року о 02 годині 00 хвилин ОСОБА_5 була затримана у порядку ст.208 КПК України.
Право на свободу й особисту недоторканість є одним із найбільш значущих прав людини.
Частиною другою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Європейський суд з прав людини стверджує, що вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення ( рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об'єднаного Королівства»).
Таким чином, рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.
Так, у справі «Маккей проти Об'єднаного Королівства» ЄСПЛ зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
Відповідно до вимог статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Це необхідно робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного заходу у вигляді ув'язнення. Питання про те, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися у кожній справі з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають правило поваги до особистої свободи (справа «Лабіта проти Італії», справа «Харченко проти України»).
За змістом положень КПК України основним призначенням слідчого судді є здійснення судового захисту прав і законних інтересів осіб, які беруть участь у кримінальному процесі, забезпечення законності і обґрунтованості обмеження конституційних прав і свобод людини на досудових стадіях кримінального провадження.
Ухвалюючи рішення за результатами розгляду клопотання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний враховувати підстави та обставини, передбачені статтями 177, 178 КПК України, і навести їх у мотивувальній частині ухвали.
Статтею 183 КПК України визначено, що тримання особи під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрювана може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Виключною метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Під час вирішення питання про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу слідчий суддя враховує, що в матеріалах клопотання є достатньо фактів для обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме протоколом огляду місця події від 07.04.2019 року за адресою: м. Одеса вул. Балківська,199, актом перевірки об'єкта на наявність вибухових пристроїв, вибухових речовин або конструктивних схожих на них предметів № 225 від 07 квітня 2019 року, довідками про категорію небезпечності виявлених вибухових матеріалів №225 від 07 квітня 2019 року, допитами свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_9 від 07 квітня 2019 року, які є очевидцями скоєння даного кримінального правопорушення, а також показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , останні були присутніми в якості понятих при огляді місця події від 07 квітня 2019 року, іншими матеріалами кримінального провадження.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення ( рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, №182).
Отже стороною обвинувачення доведено, що існує обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
Про те слідчий суддя наголошує, що лише цієї умови недостатньо для обрання запобіжного заходу і враховує, що у судовому засіданні прокурором не доведено, що обґрунтовано існують ризики, що підозрювана, розуміючи, що у разі визнання її судом винуватою їй може бути призначення покарання, пов'язане з позбавленням волі, тому вона може мати намір уникнути кримінальної відповідальності, а саме не прибути до слідчого, прокурора чи суду за судовим викликом та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Разом з тим, прокурором не надано доказів на підтвердження заявлених у клопотанні ризиків наявності у підозрюваної можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Органом досудового розслідування не надано в судовому засіданні переконливих доказів стосовно зазначених ризиків. Дані ризики не доведені прокурором у судовому засіданні та ґрунтуються лише на припущеннях.
При обґрунтуванні такого ризику, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та /або суду прокурор посилається на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному, про те слідчий суддя не погоджується з таким висновком.
Як зазначено в п.143 Рішення ЄСПЛ «Бойченко проти Молдови» одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказання підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню по справі, переховуватись від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатніми для ухвалення рішення про тримання заявника під вартою (аналогічні справи - Беччієв проти Молдови» та «Сарбан проти Молдови»).
Стосовно загрози втечі, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, чи обвинувачений можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорсткого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною,або наявність зв'язків в іншому місці ( «Панченко проти Росії»).
Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою ( «Строган проти України»).
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваної, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Суд у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов'язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму ВСУ від 25 квітня 2003 року №4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строку тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Оскільки підозрювана ОСОБА_5 має постійне місце проживання та реєстрації, має міцні соціальні зв'язки, раніше не судима, на думку слідчого судді прокурор не навів мотивів щодо недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід ніж той, який зазначений у клопотанні.
Відповідно до ст.181 КПК України в якості запобіжного заходу може бути застосований домашній арешт, який полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам вчинити певні дії, що можуть будь - яким чином перешкодити кримінальному провадженню, тобто існування певних ризиків для виконання завдань кримінального провадження.
Під час розгляду клопотання, слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України. На думку слідчого судді існують певні ризики передбачені ст. 177 КПК України, однак вказані ризики не дають слідчому судді достатніх підстав для застосування найбільш суворого запобіжного заходу, тому виходячи з принципів гуманності, верховенства права і поваги до людської гідності, приходжу до обґрунтованого висновку про необхідність обрати ОСОБА_5 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме домашній арешт з забороною підозрюваній залишати житло у нічний час, а також з покладенням на підозрювану ОСОБА_5 певних процесуальних обов'язків, які на думку слідчого судді будуть достатні для належної поведінки ОСОБА_5 .
Метою застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а також наявність ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинити інше кримінальне правопорушення.
Розглядаючи клопотання слідчим суддею також встановлено, що ОСОБА_5 має постійне місце мешкання та реєстрації в Одеській області, працює неофіційно доглядальницею, на протязі двох років орендує житло за яким постійно мешкає.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя також враховує презумпцію невинуватості, та обставини передбачені ст. 178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 в разі визнання винуватою (за вказане кримінальне правопорушення передбачене максимальне покарання у вигляді позбавлення волі до семи років), вік та стан здоров'я підозрюваної, міцність соціальних зв'язків в місці постійного проживання ОСОБА_5 (підозрювана незаміжня, на її утриманні знаходяться батьки похилого віку, які потребують її догляду), до кримінальної відповідальності притягується вперше, медико-соціальною експертною комісією 02.04.2019 року ОСОБА_5 встановлено ІІІ-ю групу інвалідності.
Стан здоров'я підозрюваної може вказувати на меншу вірогідність того, що вона може ухилятися від слідства і суду, перешкоджати встановленню істини у справі. При обранні запобіжного заходу у виді взяття під варту необхідно переконатися, що його застосування не призведе до погіршення стану здоров'я особи.
Слід звернути увагу і на практику ЄСПЛ з цього питання. Так, однією із підстав порушення п.1 ст.5 Конвенції у справі «Барило проти України» (рішення ЄСПЛ від 16.05.2013) стало те, що у заявниці було наявне тяжке захворювання (третя група інвалідності), у зв'язку з чим вона потребувала спеціального лікування, дієти і постійного медичного нагляду.
Викладені обставини, свідчать про відсутність законних підстав для застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, однак слідчий суддя вбачає наявність підстав, щодо застосування відносно підозрюваної запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, тому даний запобіжний захід є найбільш прийнятним, враховуючи обставини, встановлені у судовому засіданні та забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваної.
Обставин які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - не має.
Враховуючи дані про особу підозрюваної, слідчий суддя вважає за необхідне встановити заборону підозрюваній залишати житло у певний період доби, та надати таким чином ОСОБА_5 надалі працювати.
Крім того, слідчий суддя вважає необхідним покласти на підозрювану ОСОБА_5 додаткові обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; не відлучатись із населеного пункту, в якому вона проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; утриматись від спілкування зі свідками по даному кримінальному провадженню; здати на зберігання паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 193, 194, 196, 202, 203, 205, 376 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні клопотання слідчого СВ Хмельницького ВП Малиновського ВП в місті Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 погодженого з прокурором Одеської місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_5 - відмовити.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з забороною підозрюваній залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 - у певний період доби, а саме з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин.
Негайно звільнити підозрювану ОСОБА_5 з-під варти.
Зобов'язати підозрювану ОСОБА_5 невідкладно прибути до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Роз'яснити підозрюваній її обов'язок, щодо заборони залишати вказане житло у період доби, а саме з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин.
Покласти на підозрювану ОСОБА_5 обов'язки строком на шістдесят днів, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1)прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
2)не відлучатись із населеного пункту, в якому вона проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3)повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;
4) утриматись від спілкування зі свідками по даному кримінальному провадженню;
5) здати на зберігання паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваній ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених на неї обов'язків до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на неї може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Строк дії ухвали слідчого судді становить шістдесят днів і обчислюється з моменту оголошення ухвали слідчого судді, тобто з 09 квітня 2019 року. Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію 08 червня 2019 року.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1