Справа №521/14900/18
Провадження №2/521/784/19
04 квітня 2019 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Поліщук І.О.,
при секретарі - Бєрової А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, в якому просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 60884,83 гривні, моральну шкоду в розмірі 10000,00 гривень, а також понесені судові витрати. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є власником транспортного засобу AUDI A6 НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 . 22.11.2017 року біля 16 год. 30 хв. водій транспортного засобу Toyota НОМЕР_3 ОСОБА_2 , знаходячись по вул. Ак. Філатова у м. Одеса, відчинив двері автомобіля, внаслідок чого допустив удар по належному позивачу автомобілю AUDI A6 НОМЕР_1 , чим порушив п.15.13 ПДР України, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою апеляційного суду Одеської області ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. З метою визначення розміру завданого матеріального збитку та вартості відновлювального ремонту позивач звернувся до суб'єкта оціночної діяльності - Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛЕВЕР ЕКСПЕРТ». Так, за результатами проведеної оцінки 22.12.2017 року складений звіт про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 806/12-17, згідно якого вартість відновлювального ремонту транспортного засобу AUDI A6 НОМЕР_1 складає 60884,83 грн.. Крім того, позивач вказує, що окрім завданої матеріальної шкоди, відповідачем також завдано позивачу моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях, порушенні його звичайного укладу життя протягом тривалого часу, оскільки в зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та пошкодженням його автомобіля відбулися вимушені зміни у його житті, він мав докладати додаткових зусиль для організації свого життя, витрачати час і докладати зусиль на вирішення питань, пов'язаних з визначенням порядку подальшого відновлення транспортного засобу. При цьому жодних заходів щодо добровільного відшкодування спричиненого збитку відповідач не здійсним, а зазначені обставини та події призвели до погіршення нормальних життєвих стосунків та зв'язків позивача.
Позивач та його представник в судові засіданні не з'явились. Представник позивача надав до канцелярії суду заяву в якій просить слухати справу за відсутності позивача та представника позивача.
Відповідач в судові засідання не з'являвся. 05.03.2019 року надав до канцелярії суду заяву, в якій просив суд перенести судове засідання на іншу дату у зв'язку з ознайомленням з матеріалами справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ч. 2 ст. 282 ЦПК України, розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Судом також враховується, що відповідно до ч.1ст.44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст.2 ЦПК).
Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Достовірними, відповідно до ст.79 ЦПК України є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ч.1 ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
Згідно ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 22.11.2017 року приблизно о 16 годині 30 хвилин, водій транспортного засобу Toyota НОМЕР_3 , знаходячись за адресою по вул. Ак. Філатова у м. Одеса, відчинив двері автомобіля, внаслідок чого допустив удар по належному позивачу автомобілю Audi НОМЕР_1 , чим порушив п.15.13 ПДР України, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою апеляційного суду Одеської області від 04.05.2018 року апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 задоволено. Постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси від 20.02.2018 р., якою адміністративне провадження відносно ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю складу адміністративної відповідальності скасовано. Винесено постанову якою ОСОБА_2 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАп і на підставі ст. 38 КУпАп провадження по справі закрито. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 352,40 грн.. Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.
Відповідно до ст. ч.6 ст.82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили є обов'язкова для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Таким чином, вина відповідача у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди є преюдиціальним фактом, та не підлягає доказуванню.
З висновку та звіту щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №806/12-17 від 22.12.2017 року вбачається, що вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля AUDI A6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить: 23 856,00 грн.. Вартість відновлювального ремонту легкового автомобіля AUDI A6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , без урахувань фізичного зносу вузлів і деталей, на момент проведення досліддження, становить: 60 884,83 грн.. Ринкова вартість легкового автомобіля AUDI A6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , до моменту ДТП, становить: 246 458,40 грн..
З матеріалів справи також вбачається, що поліс на ТЗ № НОМЕР_3 не знайдено, що підтверджується листом з мережі інтернет.
Частинами 1 та 2 ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Постановою Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» за №6 від 27.03.1992 року із змінами та доповненнями роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Порядок визначення шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, врегульовано главою 82 ЦК, крім того, відповідні роз'яснення надано в постанові Пленуму Верховного Суду «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 №6, відповідно до яких при визначенні розміру шкоди враховується розмір майнової шкоди, спричиненої майну або особистим немайновим правам потерпілого.
Під шкодою, що має бути відшкодована, розуміють або зменшення блага потерпілого внаслідок порушення його матеріальних прав або зниження нематеріальних благ (рівня життя, здоров'я тощо).
Ч. 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 1 ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір таких збитків підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення втраченої речі.
Відповідно до ч.2 ст.22 ЦК збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Згідно з роз'ясненнями п.9 постанови Пленуму ВС «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 №6 при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку із заподіянням шкоди майну.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача вартості відновлювального ремонту в розмірі 60 884,83 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
В судовому засіданні також встановлено, що протиправними діями відповідача позивачу завдана певна моральна шкода.
Відповідно до статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна. Згідно зі статтею 9 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення» адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно зі ст.269 Цього Кодексу потерпілим є особа, якому адміністративним правопорушенням завдана моральна, фізична або майнова шкода. З цих підстав суд вважає, що в даному випадку позивач переніс моральні страждання і у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача, і у зв'язку з пошкодженням його майна. В контексті статті 23 ЦК України при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Законодавець вказує, що межах розумності важливо правильно визначити розмір моральної шкоди в залежності від тяжкості моральних витрат, тривалості страждань, наслідки завданої шкоди відповідачем, а також часу необхідного на відновлення психічного стану позивача. У даному випадку суд враховує безумовні стражданні які позивач зазнав у зв'язку з ДТП. ОСОБА_1 зазнав душевних страждань пов'язаних з повним перетворенням життєвих можливостей, оскільки сам факт ДТП приніс хвилювання та страждання. У зв'язку з пошкодженням його транспортного засобу був порушений звичайний уклад життя позивача протягом тривалого часу, оскільки в зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та пошкодженням його автомобіля відбулися вимушені зміни у його житті, він мав докладати додаткових зусиль для організації свого життя, витрачати час і докладати зусиль на вирішення питань, пов'язаних з визначенням порядку подальшого відновлення транспортного засобу. З урахуванням вимог розумності і справедливості, суд визначає розмір моральної шкоди у сумі 5000 гривень.
Відповідно до вимог ч.1ст.141 ЦПК України та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з відповідача також підлягають стягненню на користь позивача сплачений ним і документально підтверджений судовий збір в розмірі 708, 86 гривень.
На підставі викладеного, керуючисьст.ст. 4, 5, 12, 13, 76, 77, 81, 82, 89, 133, 137, 141, 258-259, 268 ЦПК України, ст.ст. 15, 22, 23, 1166, 1187, 1188, 1192 ЦК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_6 виданий 18.04.2008 року Іванівським РВ в Одеській області) на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 60884 (шістдесят тисяч вісімсот вісімдесят чотири) гривні83 копійки та моральну шкоду в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_6 виданий 18.04.2008 року Іванівським РВ в Одеській області) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 708 (сімсот вісім) гривень 86 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене учасниками процесу до Одеського апеляційного суду в тридцятиденний термін. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 04 квітня 2019 року.
Головуючий: