10 квітня 2019 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси
під головуванням судді Єршової Л.С.,
за участю секретаря судового засідання Радзімовської Р.О.,
представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_2 . ОСОБА_3 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
Позивач ОСОБА_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , звернулась до суду з позовом до Одеської міської ради, місцезнаходження: м. Одеса, площа Думська, 1, про визначення додаткового строку терміном у шість місяців для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У підготовчому судовому засіданні судом за клопотанням представника позивача замінено неналежного відповідача Одеську міську раду на належного ОСОБА_4 , при цьому представником позивача до суду подавався уточнений позов (збільшення позовних вимог), у якому були визначені позовні вимоги саме до ОСОБА_4 , проте оскільки зазначений позов було подано з порушенням вимог ЦПК України щодо надання до суду доказів направлення такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи, він згідно з ч. 5 ст. 49 ЦПК України до розгляду не приймався та був повернутий заявнику. Таким чином, станом на теперішній час єдиною вимогою, яку позивач заявив до суду - є визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Представник ОСОБА_2 . ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, в якій просить суд накласти арешт на 130/1000 квартири НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7 в будинку АДРЕСА_2 , право власності на які зареєстровано за ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Дослідивши заяву про забезпечення позову, матеріали позовної заяви у межах вирішення зазначеної заяви позивача, судом встановлено наступне.
Згідно з ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч.1-2 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії, встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до ч.ч. 3-7 ст. 153 ЦПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
Суд враховує, що замість пропозицій щодо зустрічного забезпечення, представник позивача зазначив суду, що вони відсутні з причини фінансового стану (позивач отримує мінімальну заробітну плату), так і в силу того, що позов не є штучним, а дії ОСОБА_4 мають ознаки недоброчесності.
Враховуючи викладене, згідно з ч. 3 ст. 153 ЦПК України суд викликав особу, яка подала заяву про забезпечення позову для надання пояснень.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заяву та просив суд її задовольнити, щодо пропозицій по зутрічному забезпечення ще раз наголосив, що позивач не має фінансової можливості для цього.
Враховуючи викладене, судом встановлено, що у даному випадку відсутня співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами. Крім того, представник позивача належним чином не обґрунтував доцільність забезпечення позову та не надав відповідних доказів такої необхідності, зокрема, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Також суд зазначає, що представник позивача просить суд накласти арешт на 130/1000 квартири НОМЕР_2 , НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7 в будинку АДРЕСА_2 , право власності на які зареєстровано за ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а оскільки ця квартира є комунальною, то накладення арешту на невиділену в натурі частку може порушити законні права та інтереси інших мешканців цієї квартири.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що заявлені представником позивача вимоги щодо забезпечення позову є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст.149-153, 353 ЦПК України,
У задоволенні заяви представника ОСОБА_2 . ОСОБА_3 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, проте може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання її копії у порядку, встановленому ст. 354 та п. 8 та п.п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України.
Суддя Л.С.Єршова