Іменем України
10 квітня 2019 року
м. Київ
справа №826/7253/15
адміністративне провадження №К/9901/5164/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,
розглянув у письмовому провадженні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2015 (суддя Вовк П.В.) та
ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2015 (колегія у складі суддів Лічевецького І.О., Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.) у справі
за позовом ОСОБА_1
до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК» Куренного Олександра Вікторовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ПАТ "БРОКБІЗНЕСБАНК"
про зобов'язання вчинити дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "БРОКБІЗНЕСБАНК" Куренного О.В. (далі - відповідач-1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач-2), в якому з урахуванням уточнень просила:
- зобов'язати відповідача-1 визнати її кредитором ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» (далі - банк) на суму заборгованості в розмірі 126863,00 грн.;
- зобов'язати відповідача-2 затвердити зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів в частині визнання позивача кредитором цього банку на суму заборгованості в розмірі 126863,00 грн.
2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2015 до участі у справі залучено вказаний банк, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2015, у задоволенні позову відмовлено повністю.
4. Позивач подав на зазначені рішення судів касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та задовольнити позовні вимоги повністю.
5. Ухвалою від 27.10.2015 Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження.
6. На його адресу надійшло письмове заперечення відповідача-1 з проханням у задоволенні касаційної скарги відмовити повністю.
7. У зв'язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу передано для розгляду Верховному Суду (далі - Суд).
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. 27.12.2013 позивач уклав із вищезгаданим банком договір оренди нежитлового приміщення №1, відповідно до умов якого позивач передав у тимчасове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
9. Відповідно до п.3.1 зазначеного договору орендна плата встановлена у розмірі 54900грн. на місяць.
10. Також передбачалось, що орендодавець самостійно сплачує платежі за комунальні послуги, які в подальшому відшкодовує орендар.
11. Відповідно до додаткової угоди №1 від 30 червня 2014 року до вказаного договору позивач та банк, в особі Уповноваженої особи, домовились припинити дію договору оренди нежитлового приміщення від 27 грудня 2013 року №1 з 30 червня 2014 року.
12. 10.06.2014 Правління НБУ прийняло постанову №339 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК», на підставі якої 11.06.2014 виконавча дирекція Фонду прийняла рішення №45 про призначення Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» (Куреного О.В.).
13. Відповідну інформацію для вкладників розміщено на офіційній сторінці Фонду у мережі Інтернет та у газетах «Урядовий кур'єр» і «Голос України».
14. 25.11.2014 позивач звернулась до Уповноваженої особи із заявою, у якій просила перерахувати на її рахунок заборгованість банку у розмірі 126863 грн., що виникла у зв'язку з невиконанням банком умов вищезазначеного договору оренди нежитлового приміщення.
15. Листом від 27.11.2014 відповідач-1 повідомив про відсутність підстав для включення її вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів у зв'язку з тим, що нею не було у встановлений строк заявлено своїх вимог до банку.
ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ
16. Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачі всупереч закону не вчинили дію з повернення їй заборгованості банку.
17. Інші учасники заперечували проти позовних вимог з підстав пропущення позивачем строку на звернення з вимогою про включення її до реєстру акцептованих вимог. Крім того, нею не подавалися для підписання банку акти наданих послуг згідно з договором оренди.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
18. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з правомірності дій відповідачів.
19. Проаналізувавши ст.ст.3, 11, 12, 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон №4452-VI), суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не дотрималася встановленого законом порядку заявлення кредиторських вимог. Тому у відповідача-1 не виник обов'язок щодо включення відомостей про неї до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку.
20. Суд врахував, що в листі позивача від 12.06.2014 на адресу відповідача-1 не ставиться вимога про включення її до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку з визначенням черговості погашення відповідних зобов'язань, а лише вимагається здійснення перерахунку окремих коштів на її рахунок. Також не підтверджено факту наявності заборгованості банку згідно з укладеним з позивачем договором, оскільки відсутні відповідні акти виконаних послуг, та не надано позивачем суду розрахунку такої заборгованості.Крім того, спірні відносини між позивачем та відповідачем-2 не виникли.
21. З цими висновками погодився суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін. До спірних відносин він додатково застосував ст.ст.48-49 Закону №4452-VI.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
22. Позивач у касаційній скарзі посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та задовольнити позову повністю з наступних підстав.
23. Стверджує, що звернулася до відповідача-1 лише після опублікування 12.06.2014 на сайті Фонду оголошення про ліквідацію банку та призначення його Уповноваженої особи.
24. Оскільки ст.ст.45, 49 Закону №4452-VI передбачено 30 днів з дня публікації відомостей на прийняття відповідачем-2 вимог кредиторів, позивач, звертаючись 12-13.06.2015, такого строку не порушила.
25. Крім того, зазначила, що суди не обґрунтовано не врахували, згідно з умовами договору плата за користування має відбуватися кожного 6-го числа поточного місяця. На час укладення угоди про розірвання договору заборгованість банку склала 109800,00грн. - орендна плата та 17063,17грн. - комунальні платежі. Ці обставини банком не заперечувалися.
26. Відповідач-1 у письмовому запереченні просить оскаржені судові рішення залишити без змін та звертає увагу, що позивач не дотрималася встановленого законом порядку звернення для включення її вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
27. Верховний Суд оцінив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм процесуального права, та дійшов висновку про наявність підстав для скасування судових рішень та закриття провадження.
28. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у подібній категорії справ (постанови від 18.04.2018 та від 23.05.2018 у справах № 826/7532/16 та №811/568/16 відповідно, від 13.06.2018 у справі №826/21368/15) спір про включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.
29. Суд виходив з того, що повноваження уповноваженої особи Фонду щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до цього реєстру визначені пунктом 4 частини першої статті 48 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI.
30. Відповідно до частини першої статті 52 зазначеного Закону кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів.
31. Аналіз наведених норм свідчить про те, що основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і такі, що не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом тимчасової адміністрації та ліквідації.
32. Зазначене дає підстави стверджувати, що оскільки лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а заявлені Товариством вимоги випливають із зобов'язань Банку за укладеними між ними договорами, уповноважена особа Фонду та Фонд у цьому випадку діють як представники сторони договірних відносин.
33. Отже спір у цій справі є цивільно-правовим. Суди допустили порушення норм процесуального права в частині правил юрисдикції, у зв'язку з цим їх рішення відповідно до ст.354 КАС України підлягають скасуванню із закриттям провадження.
34. Врахувавши викладене вище Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 341, 343-356 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2015 скасувати. Провадження у справі закрити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб
Суддя Т.О. Анцупова