Справа № 826/3383/17 Суддя першої інстанції: Федорчук А.Б.
10 квітня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Степанюка А.Г.,
суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,
при секретарі - Ліневській В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві на прийняте у порядку спрощеного провадження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про зобов'язання вчинити дії, -
У березні 2017 року ОСОБА_2 (далі - Позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві (далі - Відповідач, РСЦ МВС в м. Києві) про зобов'язання РСЦ в м. Києві реалізувати його законне право на перереєстрацію автомобіля Mersedes-Benz моделі E220, номерний знак НОМЕР_1, на ОСОБА_2.
Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2017 року залучено до участі у справі ОСОБА_3 (далі - Третя особа-1, ОСОБА_3.), ОСОБА_4 (далі - Третя особа-2, ОСОБА_4.), ОСОБА_5 (далі - Третя особа-3, ОСОБА_5), ОСОБА_6 (далі - Третя особа-4, ОСОБА_6.) в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору (далі разом - Треті особи).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.09.2018 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що приписи чинного законодавства не містять заборони щодо здійснення перереєстрації транспортного засобу у разі наявності в особи всіх необхідних документів для здійснення такої дії, у той час ОСОБА_7 повідомила, що ОСОБА_2 є її представником та жодним іншим особам право розпорядження спірним автомобілем не передавалося.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що суд, всупереч інтересів власника, покладає на Відповідача обов'язок зареєструвати автомобіль на ОСОБА_2, який є представником ОСОБА_7, у той час як видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом не є підставою для набуття права власності на нього особою, яка таку довіреність отримала.
Після усунення визначених в ухвалі від 29.01.2019 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2019 року призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 10.04.2019 року.
Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати, закривши провадження у справі, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_8 20.11.2014 року видано ОСОБА_9 нотаріально посвідчену приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Івченко О.П. довіреність, якою уповноважено останнього представляти її інтереси в усіх необхідних установах та організаціях щодо розпорядження належним їй на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, виданого Центр ДАІ 0101, 01.11.2013 року, автомобілем марки Mersedes-Benz моделі E220, 2003 року випуску (т. 1 а.с. 9).
Крім того, зі змісту вказаної довіреності вбачається, що ОСОБА_8 надала право ОСОБА_9 повного та частково передоручення
У подальшому, як вбачається з матеріалів справи, 10.03.2016 року ОСОБА_9 на підставі посвідченої приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Івченко О.П. довіреності уповноважив ОСОБА_2 представляти інтереси власника ОСОБА_8 щодо розпорядження належним їй на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобілем Mersedes-Benz моделі E220, 2003 року випуску (т. 1 а.с. 10).
Як встановлено судом першої інстанції, при зверненні до РСЦ МВС в м. Києві щодо перереєстрації вказаного вище транспортного засобу ОСОБА_2 стало відомо про здійснення реєстрації автомобіля за іншою особою.
З приводу даних обставин Позивач звернувся до Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві із заявою про кримінальне правопорушення стосовно факту незаконної перереєстрації транспортного засобу та третіми особами, яка зареєстрована у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12016100080007006 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України (т. 1 а.с. 12).
Крім того, за наслідками розгляду поданої ОСОБА_11 24.01.2017 року заяви щодо повідомлення причин відмови у знятті транспортного засобу Mersedes-Benz моделі E220 з реєстраційного обліку (т. 1 а.с. 56-57) РСЦ МВС в м. Києві листом від 03.02.2017 року №31/26-К-61 повідомив останнього, що згідно автоматизованої інформаційно-пошукової системи транспортний засіб Mersedes-Benz моделі E220, кузов НОМЕР_3, 07.10.2015 року перереєстровано на іншого власника за довідкою-рахунком ААЕ396635 від 06.10.2015 року (т. 1 а.с. 19).
На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз положень ст. 34 Закону України «Про дорожній рух», а також Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року №1388 (далі - Порядок №1388), суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду підтвердженням матеріалами справи права ОСОБА_2 на проведення реєстрації транспортного засобу на його ім'я та відсутності у згаданому Порядку №1388 застережень щодо неможливості зняття з обліку транспортного засобу у випадку подання особою всіх необхідних для такої дії документів.
Разом з тим, розглядаючи даний спір по суті, суд першої інстанції не врахував такого.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні від 20.07.2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб місцевих органів виконавчої влади, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України в порядку адміністративного судочинства.
Частина 1 статті 2 КАС України регламентує необхідність справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Зі змісту п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України випливає, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з, у тому числі, іншим суб'єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих осіб, відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних (публічно-владних) управлінських функцій.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Наведеними положеннями процесуального закону окреслюється перелік повноважень адміністративного суду при вирішенні питання про правомірність рішень, дій чи бездіяльності осіб, яким делеговані повноваження зі здійснення владних (публічно-владних) управлінських функцій. Викладене, на переконання судової колегії, підтверджує відсутність в адміністративних судів правових підстав для вирішення питань про право цивільне у межах оскарження таких дій, рішень чи бездіяльності.
Водночас, визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Крім того, судовою колегію враховується, що у даній справі спір пов'язаний з реалізацією права власності, зокрема реалізацією права особи на набуття у власність транспортного засобу, тобто з цивільним правом. Відповідач у таких відносинах владних управлінських функцій щодо Позивача не здійснює, а є органом, якій виконую свої обов'язки щодо зняття з реєстрації (обліку) у відношеннях з власником майна.
Спір про захист права конкретної фізичної особи на рухоме майно є не публічним, а приватноправовим. Держава, юридичні особи публічного права можуть бути учасниками цивільних відносин, а розгляд такого спору між ними проводиться за правилами цивільного судочинства.
Той факт, що відповідачем є РСЦ МВС в м. Києві, не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий.
Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постанові від 26.09.2018 року у справі № 643/4359/17.
Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін.
Наведений висновок відображений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі №823/2042/16.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому судова колегія вважає за необхідне наголосити на тому, що у межах спірних правовідносин насамперед вирішується питання щодо правомірності набуття права власності на спірний транспортний засіб ОСОБА_5, що, у свою чергу виключає можливість даного спору у порядку адміністративного судочинства.
З урахуванням наведеного судова колегія вважає за необхідне зазначити, що згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Відтак, оскільки спірні правовідносини фактично пов'язані із захистом порушеного права на володіння, користування і розпорядження транспортним засобом, судова колегія приходить до висновку, що даний спір не є публічно-правовим і має вирішуватися з урахуванням суб'єктного складу учасників справи за правилами цивільного судочинства.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції не повністю встановив фактичні обставини справи та при ухваленні рішення допустив порушення норм матеріального та процесуального права, помилково віднісши даний спір до публічно-правового.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених статтею 238 цього Кодексу.
Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.
З урахуванням наведеного оцінка доводам апеляційної скарги не надавалася.
Приписи п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України визначають, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 238, 242-244, 250, 308, 311, 315, 319, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві - задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2018 року - скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про зобов'язання вчинити дії - закрити.
Вказати, що даний спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Степанюк
Судді Л.В. Губська
О.В. Епель
Повний текст постанови складено « 10» квітня 2019 року.