Справа № 2340/3905/18 Суддя першої інстанції: В.А. Гайдаш
10 квітня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Степанюка А.Г.,
суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,
при секретарі - Ліневській В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на проголошене об 11 годині 08 хвилин рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 січня 2019 року, повний текст якого складено 10 січня 2019 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, треті особи - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Зоря», Косарівська сільська рада Кам'янського району Черкаської області, про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -
У вересні 2018 року ОСОБА_2 (далі - Позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі - Відповідач, ГУ Держгеокадастру у Черкаській області), треті особи - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Зоря» (далі - Третя особа-1, СТОВ «Зоря»), Косарівська сільська рада Кам'янського району Черкаської області (далі - Третя особа-2, Косарівська сільрада) про:
- визнання протиправними дій ГУ Держгеокадастру в Черкаській області, пов'язаних із наданням ОСОБА_2 відмови листом від 15.08.2018 року № №3376/0/95-18 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовно площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту в адміністративних межах Косарівської сільської ради Кам'янського району Черкаської області;
- скасування рішення ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, оформленого листом від 15.08.2018 року №3376/0/95-18, щодо відмови у наданні ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2,0000 га ріллі із земель Косарської сільської ради Кам'янського району Черкаської області;
- зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Черкаській області надати ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2,0000 га ріллі для ведення особистого селянського господарства із земель Косарівської сільської ради за межами с. Косарі Кам'янського району Черкаської області.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 03.01.2019 року позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, що пов'язані з наданням ОСОБА_2 відмови листом від 15.08.2018 року за номером №3376/0/95-18 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовно площею 2,000 га кадастровий номер НОМЕР_1 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту в адміністративних межах Косарської сільської ради Кам'янського району Черкаської області;
- визнано неправомірною бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Черкаській області щодо розгляду заяви ОСОБА_2 про розроблення проекту землеустрою щодо відведенню земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,000 га кадастровий номер НОМЕР_1 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту в адміністративних межах Косарської сільської ради Кам'янського району Черкаської області;
- зобов'язано ГУ Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 та вирішити питання про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2,0000 га ріллі кадастровий номер НОМЕР_1 для ведення особистого селянського господарства із земель Косарської сільської ради за межами с. Косарі Кам'янського району Черкаської області, з врахуванням висновків суду, викладених у рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки законодавством передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а Позивачем надано разом із заявою всі необхідні документи, у Відповідача були відсутні правові підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Крім іншого, підкреслено, що отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування. Також наголосив, що за наслідками розгляду заяви Позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Відповідачем не було прийнято жодного рішення, що свідчить про допущену останнім бездіяльність.
Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд зауважив, що Відповідачем не було належним чином оформлене рішення на заяву Позивача, а тому належним способом захисту прав ОСОБА_2 є зобов'язання ГУ Держгеокадастру в Черкаській області повторно розглянути звернення та вирішити питання про надання дозволу.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. При цьому посилається на неврахування судом обставин, що оскільки СТОВ «Зоря» не внесено зміни до договору оренди земельної ділянки в частині зміни об'єкту оренди, а саме кількості земельних ділянок, їх площі та кадастрових номерів, то позитивне вирішення питання під час розгляду заяви ОСОБА_2 було неможливим. Крім того, зазначає, що Відповідачем надано вмотивовану відповідь про відмову у наданні дозволу Позивачу на розроблення проекту землеустрою в установлений строк, а положення Земельного кодексу України не передбачають обов'язку оформлювати рішення про відмову у наданні такого дозволу саме у вигляді наказу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2019 року призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не є предметом апеляційного оскарження, судова колегія вважає за необхідне здійснювати перевірку його законності та обґрунтованості у межах доводів та вимог апеляційної скарги ГУ Держгеокадастру в Черкаській області.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 звернувся до ГУ Держгеокадастру в Черкаській області із заявою від 22.02.2018 року №Д-1636/0/94-18 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,00 га ріллі за рахунок раніше сформованої земельної ділянки кадастровий НОМЕР_2 з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Косарської сільської ради Кам'янського району Черкаської області за межами населеного пункту (а.с. 16). До заяви Позивачем було додано: копію паспорта (а.с. 5); копію ідентифікаційного номера (а.с. 6); копію посвідчення учасника бойових дій (а.с. 7); копію нотаріально засвідченої згоди СТОВ «Зоря» на вилучення земельної ділянки (а.с. 8); копію нотаріально посвідченої заяви СТОВ «Зоря» про поділ земельної ділянки, площею 40,2381 га (а.с. 9); копію витягу рішення Косарської сільської ради від 29.11.2016 року №14-6/VII про погодження ОСОБА_2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки (а.с. 10); копію кадастрового плану земельної ділянки (а.с. 13); копію довідки з державної статистичної звітності від 02.07.2018 року №604/164-18 (а.с. 11).
Листом №3376/0/95-18 від 15.08.2018 року ГУ Держгеокадастру у Черкаській області повідомило ОСОБА_2, що оскільки відомості щодо знаходження у користування СТОВ «Зоря» земельної ділянки площею 2,0000 га в адмінмежах Косарської сільської ради відсутні у зв'язку з незабезпеченням внесення підприємство змін до договору оренди землі щодо об'єкта оренди, то позитивне вирішення питання, зазначеного у заяві, є неможливим (а.с. 17).
На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 14, 19, 22, 64 Конституції України, ст. ст. 118, 121, 122 Земельного кодексу України, ряду підзаконних актів, а також з урахуванням правових позицій Верховного Суду, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відмова ГУ Держгеокадастру у Черкаській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прийнята без достатніх на те правових підстав, а тому підлягає визнанню протиправною із зобов'язанням Відповідача повторно розглянути питання про надання дозволу з огляду на те, що жодного з передбачених законодавством рішень за наслідками розгляду заяви прийнято не було.
З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Приписи ч. 2 ст. 4 ЗК України визначають, що завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Згідно п. «а» ч. 2 ст. 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).
За правилами пункту «а» частини третьої статті 22 Земельного кодексу землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно ч. ч. 3-4 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
З наведеного випливає, що законодавцем гарантовано право безоплатної передачі земельної ділянки громадянину у власність, зокрема, у межах норм безоплатної приватизації, порядок проведення якої регламентовано положеннями ст. 118 Земельного кодексу України.
Так, згідно ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Згідно п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15 (далі - Положення №15) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Приписи пп. 31 п. 4 Положення №15 визначають, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.
Крім того, за правилами пп. 13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року №333, головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.
Отже, саме до повноважень ГУ Держгеокадастру у Черкаській області належить питання надання дозволу з розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки поза межами населеного пункту.
При цьому згідно ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 року в справі № 545/808/17.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у частині 7 ст. 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.
Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту. Водночас, у ч. 7 ст. 118 ЗК України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання. Зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього питання чи достатньо відповіді у формі листа.
Як підкреслив Верховний Суд у рішенні від 11.04.2018 року у справі №806/2208/17, для порівняння, у частині 9 статті 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та її надання.
У статті 118 ЗК України не визначено прямого обов'язку уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа, тощо. Проте, зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи в суді.
Як вже було зазначено вище, правовий статус Головного управління Держгеокадастру в області визначено відповідним Положенням, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333.
Відповідно до п. 8 вказаного Положення Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до пункту 10 згаданого Положення начальник Головного управління підписує накази Головного управління.
Згідно Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 року № 34/5, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.
Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.
Наведений висновок викладений у вже згаданій вище постанові Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі №806/2208/17.
Відтак, як вірно зазначив суд першої інстанції, лист ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 15.08.2018 року №3373/0/95-18 за змістом та формою не може вважатись належним рішенням у розумінні ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. Викладене, у свою чергу, свідчить про правильність твердження суду першої інстанції про те, що Відповідачем допущено бездіяльність при розгляді заяви Позивача.
За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Відповідно до ч. ч. 2-6 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Системний аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що основою для формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Як було встановлено раніше, ГУ Держгеокадастру у Черкаській області відмовлено ОСОБА_2 у наданні відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою у зв'язку з тим, що вищезазначена земельна ділянка утворена шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки площею 40,2381 га та є об'єктом оренди СТОВ «Зоря» згідно договору оренди землі від 13.03.2014 року, однак у зв'язку із не внесенням вказаним товариством змін до договору оренди щодо кількості земельних ділянок, їх площі та кадастрові номери, тому відсутні підстави для позитивного вирішення зазначеного питання.
Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що згідно витягу з Державного земельного кадастру від 21.06.2018 року №НВ-7107243132018 (а.с. 12) земельна ділянка площею 2,0000 га з кадастровим номером НОМЕР_1 сформована шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки площею 40,2381 га, яка є об'єктом оренди СТОВ «Зоря» згідно договору оренди землі від 13.03.2014 року.
На підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 40,2381 га сформовані нові земельні ділянки, зокрема: площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовані за межами населеного пункту в адмінмежах Косарської сільської ради Кам'янського району Черкаської області.
Таким чином, земельній ділянці, щодо якої Позивач звернувся із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, було присвоєно кадастровий номер НОМЕР_1, що, у свою чергу, свідчить, що визначено її площу, межі та внесено інформацію про неї до Державного земельного кадастру, тому вона є сформованою.
При цьому, згідно заяви CТОВ «Зоря» від 25.06.2018 року, Третя особа в особі директора ОСОБА_5 надала згоду на вилучення земельних ділянок розміром 2,0000 га, в тому числі земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 (а.с. 8).
Крім того, як було зазначено вище, згідно витягу із рішення Косарської сільської ради Кам'янського району Черкаської області від 29.11.2016 року № 14-6/VII ОСОБА_2 надано погодження на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки (а.с. 10).
З урахуванням наведеного судова колегія вважає твердження Відповідача щодо перебування спірної земельної ділянки в оренді у СТОВ «Зоря» та відсутності відомостей щодо змін об'єкта оренди є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Викладене, як вірно зазначив суд першої інстанції, безумовно свідчить про відсутність у Відповідача правових підстав для відмови Позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Відповідача вчинити дії, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «належного врядування».
Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).
Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).
Як було зазначено раніше, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Видача такого дозволу без необхідних дій суб'єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.
У матеріалах справи не містяться докази, що свідчать про відсутність можливості та наміру суб'єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням викладеної вище позиції суду, з урахуванням чого судова колегія вважає, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав ОСОБА_2, є зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Черкаській області повторно розглянути питання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність Позивача з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.
Аналогічна правова позиція щодо тотожних правовідносин містяться у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі №814/1755/17.
З урахуванням наведеного, судова колегія приходить до висновку, що, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дотримався норм матеріального та процесуального права, що не спростовано доводами апеляційної скарги.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позиції суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 січня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Степанюк
Судді Л.В. Губська
О.В. Епель
Повний текст постанови складено « 10» квітня 2019 року.